Рішення

від 09.10.2013 по справі 104/2056/13-ц

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 104/2056/13-ц

Провадження № 2/104/607/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого - судді Соколовського І.С.,

при секретарі - Пояркової О.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про тлумачення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Зеленогірськ» звернулося до суду із зазначеними позовом до ОСОБА_2 про тлумачення змісту договору, в п.3.2 якого зазначено: «Договір укладений строком на 5 років. Початок строку дії договору 08 грудня 2008 року, закінчення строку дії договору 07 грудня 2013 року. Зі спливом строку договору Орендар має переважне право відновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніш чим за 30 діб до спливу строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію». 08 грудня 2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 було підписано договір оренди земельної ділянки №5, за яким відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 3,1599 га кадастровий №0120782500:11:001:0344 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачу на підставі державного акту ЯД №627030 на право приватної власності на земельну ділянку. Зазначений договір зареєстрований в державному реєстрі земель 05.08.2011 року, про що Відділом Держкомзему у Білогірському районі АР Крим зроблено запис №012078254000084. Пункт 3.2. вказаного договору передбачає, що його укладено на строк п`ять років, перебіг якого починається з 08.12.2008 р. та закінчується 07.12.2013 року. Проте, в пункті 10.1. Договору зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, вказані пункти договору по різному вирішують питання обчислення строку дії договору, який за пунктом 3.2. пов`язується з певною датою, а за пунктом 10.1. - подією (державною реєстрацією), що породжує спір між сторонами щодо визначення часу закінчення договору та повернення земельної ділянки її власнику. Виходячи із зазначеного, просить суд винести рішення про тлумачення правочину - договору оренди №5 від 08.12.2008 р., земельної ділянки розташованої на території Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» та ОСОБА_2, в частині п.3.2. договору щодо строку дії договору, в контексті положень статті 213 ЦК України.

У судове засідання представник позивача ПСП «Агрофірма «Зеленогірськ» - ОСОБА_3 з`явився, на задоволенні позову наполягав, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання з’явилася, позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши представника позивача, відповідачку, їх доводи та заперечення, дослідивши обставини, якими обґрунтовані вимоги, а також докази, що їх підтверджують, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ПСП «Агрофірма «Зеленогірськ» звернулося до Білогірського районного суду АР Крим з позовом до ОСОБА_2 про тлумачення умов пункту 3.2. укладеного між ними договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 р. №5, зареєстрованого Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 05.08.2011р. під №012078254000084, так, що п’ятирічний строк дії цього договору починається з 06.08.2011р. і закінчується 06.08.2016р. Свої вимоги позивач мотивує тим, що пункти 3.2. та 10.1 договору знаходяться у колізії, оскільки по різному вирішують питання обчислення 5-ти річного строку дій договору, який за пунктом 3.2. починається з дня підписання договору, а за пунктом 10.1. - з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що 08.12.2008 р. між сторонами було підписано договір №5 оренди земельної ділянки, який зареєстровано Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 05.08.2011р. під №012078254000084. Відповідно до п.3.2. договору його укладено строком на п’ять років. Далі, в цьому пункті зазначено, що початок строку дії договору - 08.12.2008р., закінчення строку дії договору - 07.12.2013р. Проте, пунктом 10.1. договору визначено, що він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Враховуючі, що між підписанням сторонами договору оренди земельної ділянки та проведенням його державної реєстрації минув тривалий час, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для звернення з позовом про тлумачення змісту договору стосовно порядку обчислення строку його дії з метою однакового розуміння такого порядку сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (ч.3 ст.213 ЦК).

Вирішуючи питання обов’язковості проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та її значення для набуття чинності таким договором, суд зазначає наступне. Згідно з ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України, ч.8 ст.93 Земельного кодексу України відносини, пов’язані з орендою землі регулюються законом. Спеціальним законодавчим актом в сфері орендних правовідносин є Закон України від 06.10.1998р. №161-ХIV «Про оренду землі», стаття 18 якого (в редакції на час підписання договору) передбачає загальне правило про те, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди ст.15 закону визнає його істотною умовою, яка має включатися до тексту договору, що також підтверджується п.8 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004р. №220.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що жодна з умов договору, зокрема, про строк дії договору, не може застосовуватися сторонами до моменту його укладення, з яким ч.2 ст.631 Цивільного кодексу України пов’язує набрання договором чинності. Оскільки для даного виду договору спеціальним законом встановлено момент, з якого він набуває чинності - з моменту його державної реєстрації, тому саме з цього моменту слід відлічувати п’ятирічний строк дії договору. Застосування передбаченого п.3.2. договору порядку обчислення строку дії договору в умовах, коли його підписання та державна реєстрація не збігаються у часі, суперечить загальному правилу ст.18 спеціального закону, з яким узгоджується саме п.10.1. договору.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Згідно ст.125 Земельного кодексу Україні тогочасної редакції, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Пунктом 6.4. укладеного договору також передбачено, що орендар приступає до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим в установленому законом порядку. За визначенням ст.13 спеціального закону предметом договору оренди земельної ділянки є передача її орендареві в строкове платне володіння і користування.

Оскільки досягнення передбаченої законом правової мети договору оренди можливо лише після проведення його державної реєстрації, то період часу з дати підписання договору до моменту його державної реєстрації не має правового значення та не може зараховуватися в строк дії ще не укладеного в розумінні закону договору оренди земельної ділянки. З’ясування питань стосовно фактичного виконання сторонами умов договору до здійснення його державної реєстрації не входить до предмету доказування по даній справі та ніяким чином не може змінити законодавчо визначений у часі момент, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним.

Судом встановлено, що п.3.2. договору складається з декількох самостійних речень, одне з яких визначає абсолютний строк, на який укладено договір (5 років), а інше - календарні межі його дії. Суд наголошує, що судове тлумачення укладеного договору не змінює тривалість самого 5-ти річного терміну договору, а лише роз’яснює правильний порядок обчислення строку, тобто його дію, що впливає на реалізацію прав та обов’язків сторін у часі.

З урахуванням викладеного, а також значення слів і понять, законодавчих термінів у земельній сфері, а також положень ст.253, ч.1 ст.254 Цивільного кодексу України про те, що перебіг строку (в тому числі для договорів) починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, і спливає у відповідній місяць та число останнього року строку, суд приходить до висновку, що дія визначеного п.3.2 договору п’ятирічного строку договору оренди земельної ділянки має обчислюватися з наступного дня після проведення його державної реєстрації та закінчується у відповідний місяць та число останнього року строку.

З прийняттям Закону України від 11.02.2010р. №1878-VI, яким статтю 18 спеціального закону було виключено та замість державної реєстрації договору запроваджено державну реєстрацію права оренди, обов’язковість державної реєстрації договору зберігалася до початку 2013 року, оскільки відповідно до п.3 розділу 2 прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010р. №1878-VI до 01.01.2013р. територіальні органи земельних ресурсів проводять державну реєстрацію саме договорів оренди земельних ділянок. Це узгоджується з діючим на той час Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим Постановою КМУ від 09.09.2009р. №1021, за яким зазначена Книга ведеться у паперовому вигляді територіальним органом Держземагентства (п.4), державній реєстрації підлягає документ, що посвідчує право на земельну ділянку, яким є договір оренди землі (п.10, 11). На користь того висновку, що об’єктом державної реєстрації виступає саме договір оренди земельної ділянки свідчить зміст абз.2 п.16-1, п.16-4 вказаного Порядку.

На час проведення відділом Держкомзему у Білогірському районі АРК державної реєстрації договору оренди земельної ділянки така реєстрація здійснювалася у державному реєстру земель, складовою частиною якого відповідно до пункту «д» ст.196, ст.202 Земельного кодексу України була Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.204 Земельного кодексу України функцію ведення державного земельного кадастру було покладено на уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким на місцевому рівні є відділ Держкомзему в районі, про зазначено у пункті 1 затвердженого наказом Держкомзему України від 17.06.2008р. №123 Положенні управління (відділ) Держкомзему в районі. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів належали Держкомзему України, що було встановлено п.1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.2008р. №224.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, що запис відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим про реєстрацію договору в державному реєстрі земель є належною державною реєстрацією договору оренди земельної ділянки, яка насправді, на той час, здійснювалася саме в державному реєстрі земель через внесення відповідного запису до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Суд зазначає, що за правилами ієрархічного та темпорального вирішення колізій прийнята на виконання п.6 розділу IX діючого Земельного кодексу України (2001р.) про запровадження урядом державної реєстрації прав на землю Постанова КМУ від 09.09.2009р. №1021, за якою повноваження щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок надані територіальним органам Держкомзему України, підлягає переважному застосуванню перед застарілою Постановою КМУ від 25.12.1998р. №2073, за якою спочатку органом реєстрації були виконавчі комітети сільської, селищної та міської рад, та яка, попри її скасування лише 20.07.2011р., приймалася ще до запровадження нової системи державної реєстрації земельних ділянок на прав на них у складі державного земельного кадастру. До речі, за тими ж правилами вирішення колізій до правовідносин сторін не підлягає застосуванню вимога п.7 Постанови КМУ від 25.12.1998р. №2073 щодо нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки, оскільки первинна редакція ч.3 ст.13 Закону України «Про оренду землі», на виконання якого було прийнято зазначену постанову, згодом була змінена та з 01.01.2004р. вже не передбачала укладення договору оренди у нотаріальній формі.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про тлумачення договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,213,759 ЦК України, ст.124,125 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», ст.ст.14, 57 - 59, 208, 212 - 215, 218, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Витлумачити (розуміти) п.3.2 укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 р. №5, зареєстрованого відділом Держкомзему у Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 05.08.2011 р. під №012078254000084, так, що п`ятирічний строк дії цього договору починається з 06.08.2011 року і закінчується 06.08.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: (підпис) З оригіналом згідно.

Суддя: Секретар:

Рішення не набрало законної сили.

Суддя: Секретар: