Рішення

від 03.10.2013 по справі 300/468/13-ц

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/468/13-ц

Провадження № 2/300/170/2013

03.10.2013 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Вотьканича В.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., прокурора Хила І.В., представника відповідача - Воловецької районної державної адміністрації ОСОБА_1, представників третьої особи - відділу Держземагенства у Воловецькому районі ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Воловецького району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Закарпатська ОДА) державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Воловецька РДА), ОСОБА_4, третя особа - відділ Держземагенства у Воловецькому районі Закарпатської області про скасування розпоряджень голови Воловецької РДА, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування державної реєстрації, встановив :

У травні 2013 року прокурор Воловецького району в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА, державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області звернувся в суд з позовом до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_4, третя особа - відділ Держземагенства у Воловецькому районі Закарпатської області про скасування розпоряджень голови Воловецької РДА, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування державної реєстрації, вважаючи оскаржувані розпорядження та акти незаконними.

Позов обґрунтовано тим, що під час перевірки з дотримання вимог земельного законодавства Воловецькою райдержадміністрацією при прийнятті розпоряджень щодо регулювання земельних відносин Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області встановила, що розпорядженням голови Воловецької РДА від 10.03.2010 року за №81 В«Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиВ» відповідачу ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки площею 0,1887 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту на території Розтоцької сільської ради Воловецького району.

На підставі вищезазначеного розпорядження ОСОБА_4 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і розпорядженням голови Воловецької РДА за № 442 від 02.12.2010 року В«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянкиВ» зазначена земельна ділянка була безоплатно передана йому у власність та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №100159 від 31.01.2011 року.

Прокурор вважає, що оскаржувані розпорядження голови Воловецької РДА видані з перевищенням компетенції, оскільки передача земельних ділянок у власність за межами населених пунктів для будівництва та обслуговування житлових будинків відноситься до повноважень Закарпатської обласної державної адміністрації.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та вважає, що розпорядження голови Воловецької РДА прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а тому просить їх скасувати, визнати недійсним виданий на їх підставі державний акт та зобов’язати відділ Держкомзему у Воловецькому районі скасувати державну реєстрацію.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - завідувач юридичним сектором Воловецької районної державної адміністрації позов не визнав, вважаючи ухвалені Воловецькою РДА розпорядження щодо землі та виданий на їх підставі державник акт законними.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що земельна ділянка приватизована ним згідно з законом, на час розгляду справи вона продана за договором купівлі-продажу.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 серпня 2011 року придбав земельну ділянку в ОСОБА_4, на цій ділянці вже збудовано житловий будинок, вважає, що підстав для задоволення позову немає.

В судовому засідання представник третьої особи - відділу Держземагенства у Воловецькому районі (правонаступник відділу Держкомзему) ОСОБА_2 позов не визнала, вважає, що державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_4 на законних підставах.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що розпорядженням голови Воловецької РДА від 10.03.2010 р. № 81 В«Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиВ» відповідачу ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки площею 0, 1887 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Розтоцької сільської ради Воловецького району у власність відповідача для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Розпорядженням голови Воловецької РДА від 02.12.2010 р. № 442 В«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиВ» на підставі статей 6, 13 та 21 Закону України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» , статей 17, 81, 116, 118, 121, 151, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України було затверджено проект землеустрою виготовленого на замовлення ОСОБА_4, та передано йому безоплатно у власність вищезазначену земельну ділянку.

Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської належить земельні ділянки в межах населених пунктів. Суд вважає, що зазначена правова норма не забороняє будівництво об’єктів житлового призначення за межами населених пунктів.

Чинний Земельний кодекс України (глава 6 ЗК України «Землі житлової та громадської забудови»), та інші нормативно-правові акти не містять заборони на зведення житлових будинків та господарських будівель за межами населених пунктів. За відсутності такої заборони діє загальне правило, яке надає право будь-якому власнику землі, землекористувачу споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди (п. «д» ч.1 статті 90, п. «г» статті 95 ЗК України) якщо відсутні інші спеціальні заборони.

В Конституції України закріплено принцип за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3), що є гарантією стабільності суспільних правовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і людиною породжуючи у громадян впевненість, що їхнє існуюче становище не буде погіршено.

Також матеріалами справи підтверджено, що 02.12.10 року розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації № 442 передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.1887 га для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.10). Як зазначено в самому розпорядженні таке видано у відповідності до вимог статей 6, 13 та 21 Закону України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» , статей 17, 81, 116, 118, 121, 151, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Стаття 118 ЗК України регулює одну із підстав набуття права на землю передбачених статтею 116 ЗК України, а саме, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема, частиною 6 зазначеної статті передбачає компетенцію органів які приймають рішення в порядку набуття права власності на земельну ділянку способом безоплатної приватизації її громадянами - це відповідні районні, Київська чи Севастопольська міська державні адміністрації або сільські, селищні, міські ради за місцем знаходження земельної ділянки.

Стаття 122 ЗК України регулює повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування не поширюється на відносини щодо безоплатної приватизації, оскільки статтею 118 ЗК України передбачено спеціальні положення з цього приводу.

Згідно з положенням п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

При цьому відповідним органом виконавчої влади з підстав набуття права на землю порядком безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, за межами населених пунктів, у відповідності до вимог статті 118 ЗК України, є відповідні районні, Київська чи Севастопольська міська державні адміністрації.

Виходячи із вищенаведеного суд приходить до висновку, що розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації № 442 про надання у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.1887 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розміщена за межами населеного пункту, в порядку безоплатної приватизації, видано в межах його повноважень та у спосіб передбачений Земельним кодексом України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а отже підстав для його скасування не має.

За відсутності підстав для скасування відповідного рішення органу виконавчої влади на підставі якого виданий державний акт на право власності на земельну ділянки, останній також не може бути визнаний недійсним та скасований.

Крім того суд констатує, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протококу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Вирішуючи позов прокурора суд визнав, що оскаржувані розпорядження голови Воловецької РДА прийняті в межах її компетенції, відповідають вимогам закону і не порушують права та інтереси держави в особі Закарпатської ОДА та державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області.

Відповідно до статті 17 3У В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

3 врахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд вирішив:

У позові прокурора Воловецького району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Закарпатська ОДА) державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Воловецька РДА), ОСОБА_4, третя особа - відділ Держземагенства у Воловецькому районі Закарпатської області про скасування розпоряджень голови Воловецької РДА, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування державної реєстрації відмовити повністю.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області через Воловецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий В.А. Вотьканич