Рішення

від 07.10.2013 по справі 906/1242/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" жовтня 2013 р. Справа № 906/1242/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат. договір№29-08/13 від 29.08.13 про надання правової допомоги адвокатом, посв.НОМЕР_5 від 24.11.2010 р.

від відповідача: фізична особа -підприємець ОСОБА_2 (витяг серії НОМЕР_3 від 02.09.2013р.).

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Малин, Житомирська область)

про стягнення 25209,85 грн.

Позивачем ТзОВ "Плюс-Сервіс" пред'явлено до господарського суду позов до ФОП ОСОБА_2 про стягнення на його користь 25209,85 грн., з яких 25126,37 грн. основного боргу та 83,82 грн. 36% річних за неналежне виконання Договору поставки № 455 від 01.02.13 р.

В обгрунтування правових підстав визначено ст. ст.509, 525, 526, ч.2 ст.625 ЦК України та ст. ст. 193 , 230 ГК України.

Ухвалою від 04.09.13 р. господарський суд порушив провадження у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в усній формі проти позову не заперечив та підтвердив, що товар дійсно отримав у позивача, однак не зміг його оплатити.

В судовому засіданні 07.10.13р. господарський суд оголосив представникам сторін вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позову

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір поставки №455, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору. Асортимент, кількість, ціна товару та його загальна вартість зазначається у видаткових накладних (п.п. 1.1., 1.2. Договору) (надалі за текстом - Договір поставки).

Порядок та умови поставки, порядок та умови приймання-передачі товару, права та обов'язки сторін сторони визначили в пунктах 2,3,4 Договору поставки.

У пункті 5.1. Договору поставки сторони домовились, що покупець (відповідач) оплачує вартість товару згідно накладних у відповідності до умов даного Договору.

Сторони домовились, що розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення грошових коштів в касу останнього (п. 5.2. Договору поставки).

Згідно пункту 5.3. Договору поставки, покупець зобов'язується сплатити повну ціну, зокрема за решту товару не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня після його прийняття.

Відповідальність сторін передбачено у розділі 6 Договору поставки.

Зокрема, у пункті 6.6. Договору поставки сторони домовились, що покупець, прострочивши виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 36 процентів річних від простроченої суми.

Строк дії Договору поставки - з моменту підписання і до 31.12.2013р. та в будь-якому разі до повного проведення розрахунків сторонами за цим договором.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами спору, позивач відпустив відповідачу товар - жувальну гумку в асортименті та льодяники за наступними документами, згідно:

1) товарно-транспортної видаткової накладної №12551552 від 30.06.2013р. на загальну суму 5093, 93 грн. (а.с. 11);

2) товарно-транспортної видаткової накладної №12551556 від 30.06.2013р. на загальну суму 9974, 83 грн. (а.с. 12);

3) товарно-транспортної видаткової накладної №12542492 від 06.07.2013р. на загальну суму 8020, 03 грн. (а.с. 10);

4) товарно-транспортної видаткової накладної №12542494 від 06.07.2013р. на загальну суму 2037, 58 грн. (а.с. 9).

Загалом позивачем відпущено відповідачу ФОП ОСОБА_2 товару на суму 25126, 37 грн.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо належного проведення розрахунку за отриманий товар не виконав, що зумовили позивача звернутися за захистом свого порушеного права з позовом до господарського суду.

У зв'язку з вище викладеним, позивач, окрім основної вимоги про сплату боргу за поставлений товар, вимагає стягнути з відповідача 36% річних в сумі 83,82 грн. за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Оскільки укладений сторонами Договір №455 від 01.02.2013р. є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, за фактично переданий товар остаточний розрахунок відповідачем здійснюється, згідно ч. 2 п.5.3. Договору №455, на протязі 21 календарного дня з моменту передачі товару.

У статті ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На дату звернення до суду з позовом, так і ході судового розгляду відповідачем не подано суду доказів на підтвердження часткового чи повного проведення розрахунку за проданий товар.

Отже, на дату вирішення рішення у справі обгрунтованою до стягнення є сума основного боргу в розмірі 25126, 37 грн., яка підтверджена належним доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше, сторони в п. 6.6 Договору поставки встановили інший розмір процентів річних від простроченої суми - 36%.

Позивачем нараховані відповідачу 36% річних з простроченої суми в розмірі 83, 82 грн.

Господарський суд перевіривши розрахунок цієї позовної вимоги встановив, що позивачем фактично річні з простроченої суми розраховані не в розмірі 36% як обумовлено в Договорі поставки , а в розмірі 3% як обумовлено в ст. 625 ЦК України.

Оскільки позивач не скористався правом збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення річних, господарський суд задовольняє останні в сумі 83, 82 грн., що визначена в позові.

Позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності НОМЕР_4 від 23.01.2009р.) в сумі 1000, 00 грн. (а.с. 15-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи належать до судових витрат та згідно з ч.5 ст. 49 цього Кодексу покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Як наголошено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 "справа про відшкодування витрат на юридичні послуги в господарському судочинстві" відшкодуванню юридичній особі належать суми, сплачені такою особою лише за послуги адвоката.

Понесені витрати повинні підтверджуватися відповідними фінансовими документами.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що розмір гонорару та порядок його сплати визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару адвоката визначено у Договорі №29-08/13 про надання правової допомоги від 29.08.13р. (а.с. 15-16).

Оскільки згідно зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та п. 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, діяльність адвоката є незалежною професійною діяльністю, то згідно п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кошти адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" (роз'яснення надано листом Національного банку України від 29.04.2005 № 25-111/668-4449).

Платіжним дорученням №2349 від 30.08.2013р. підтверджується оплата витрат позивача на правову допомогу в сумі 1000,00грн. на рахунок 2620 1055901393, що є належним доказом підтвердження їх понесення.

З врахуванням викладеного, витрати позивача на послуги адвоката в сумі 1000, 00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на адвоката стягуються з відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 265, 509, 526, 530, 538, 610, 611, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 174 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 44, ч.5 ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 18, ідентифікаційний код 32076086):

- 25126, 37 грн. - основного боргу;

- 83,82 грн. - 36% річних з простроченої суми;

- 1720,50 грн. - судового збору;

- 1000, 00 грн. - витрат за послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09 жовтня 2013року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу , 2- позивачу (простою) , 3- відповідачу (простою)