Постанова

від 02.10.2013 по справі 910/1429/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа№ 910/1429/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоренко Д.В. (за довіреністю);

від відповідача: Федоришин О.О. ( за довіреністю);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання БОСФОР"

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2013р.

у справі № 910/1429/13

за позовом Державного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання БОСФОР"

про розірвання договору та стягнення 276 804,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Державне підприємство "Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання БОСФОР" (відповідача) про розірвання договору та стягнення 276 804,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. по справі № 910/1429/13 позовні вимоги Державного підприємства "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт" задоволено повністю. Розірвано договір комісії № 03-01-97-Д/К-2010 укладений 29.06.2012р. між Державним підприємством "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання "БОСФОР". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання "БОСФОР", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Державного підприємства "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт" заборгованість в розмірі 276 804, 50 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору комісії № 03-01-97- Д\К-2010 від 26.09.2010 року та положення ст. ст.. 525,526 Цивільного кодексу України та задовольнив позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "ВО "БОСФОР" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва № 910/1429/13 від 17.06.2013 року повністю та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що відповідно до пунктів 3.1.1-3.1.2. договору товар підлягав передачі одразу по факту знайденого комісіонером покупця на товар та укладання з останнім відповідного контракту. Як комісіонер не виконав свого обов'язку щодо пошуку покупця та укладання з ним відповідного контракту, то подальше виконання договору обома сторонами в частині передачі товару фактично було унеможливлене. Крім того, апелянт зазначає, що проти позивача була порушена справа про банкрутство, по результатам якої була відкрита процедура санації. Отже, внаслідок корпоративних проблем на підприємстві позивача виконання договору було зупинено саме з вини Позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання БОСФОР" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

02.10.2013 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

02.10.2013 року у судове засідання представники з'явились представники обох сторін та надали свої пояснення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.06.2010 р. між державним підприємством зовнішньоторговельною фірмою "ТАСКО-експорт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання "БОСФОР" укладено договір комісії № 03-01-97-Д/К-2010 (а.с. 12-19).

За умовами вищезазначеного договору комітент доручив, а комісіонер зобов'язався за плату вчинити правочин з продажу виробів зазначених у Додатку №1 до даного договору від свого імені за рахунок комітента. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою.( п. 1.2. договору). Представники комісіонера проводять інспекцію якості і комплектності товарів перед відвантаженням (п. 2.3. договору).

Розділом третім договору, сторони погодили обов'язки сторін. Самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на товари комітента, виконати переддоговірну роботу, в разі необхідності укласти з нерезидентом Контракт на виконання і надання за межами митної території України, на території нерезидента, юридичних, консультаційних, інформаційних, економічних послуг і послуг по організації публічних зв'язків за межами митної території України, пов'язаних з поставкою товару, робіт і послуг комітентом, і оплатити за рахунок коштів комітента вартість цих послуг.(пп. 3.1.1. договору). Укласти з покупцем контракт, а також вчинити інші правочини спрямовані на забезпечення виконання наданого комітентом доручення(пп. 3.1.2. договору )

Згідно п. 4.1. договору, вартість зовнішньоекономічного контракту встановлюється комісіонером самостійно враховуючи ціну товару, що передається на комісію, комісійну винагороду , витрати, пов'язані з виконанням цього договору не повинна бути меншою 84 000,00 доларів США. Погоджена комітентом ціна, за якою товар передається на комісію на умовах FCA - порт Іллічівськ становить 61 710,00 доларів США та визначається в специфікації до цього договору. (п. 4.2. договору). За виконання доручення, зазначеного в даному договорі, комісіонер отримує комісійну винагороду в розмірі 7% від вартості зовнішньоекономічного контракту та складає 5 880,00 доларів США.( п. 4.3. договору). Сума витрат, яку комітент відшкодовує комісіонеру згідно п. 3.2.2. цього договору, враховуючи також всі податки та збори комісіонера, складає 16 410,00 доларів США.( п. 4.4. договору)

Розрахунки по даному договору здійснюються у валюті зовнішньоекономічного контракту (в доларах США) або у національній валюті(на вимогу комітента) за курсом на день продажу на міжбанківському валютному ринку (п. 5.1. договору). Комісіонер сплачує 35 000,00 доларів США на рахунок комітента в якості передплати в національній валюті по курсу НБУ на день перерахування. (п. 5.3. договору)

Відповідно до п. 6.1. договору, комітент передає товар комісіонеру на комісію на умовах FCA - порт Іллічівськ не пізніше ніж через 1 місяць з моменту отримання комісіонером дозволу на експорт товару. Не пізніше ніж за 20 (двадцять) днів до відправки товару зі складу комітента, останній письмово повідомляє комісіонера про конкретну дату, час і місце проведення попереднього технічного договору (п. 6.3. договору). Огляд здійснюється комісіонером на складі комітента зі здійснення суворого контролю якості відповідно до встановлених вимог, прийнятих ДСТУ. За результатами технічного огляду складається відповідний акт технічного огляду і підписується уповноваженими представниками сторін.( п. 6.4 договору). Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором і умов контракту (п. 13.1. договору) .

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору № 03-01-97-Д/К-2010 від 29.06.2010р., а саме п. 5.3, комісіонер відповідно до платіжного доручення № 516 від 02.07.2010р. перерахував на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСКО-експорт" - 276 804,50 грн.(а.с. 21)

З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2010р. Державне підприємство "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт" отримало дозвіл Державної служби експортного контролю України на експорт товару з строком дії - 11.08.2011р.(а.с.22), проте свої зобов'язання по договору комісії відповідач не виконав.

23.08.2012р. позивачем було направлено на адресу відповідача Додаткову угоду № 1 про розірвання договору комісії № 03-01-97-ДК-2010 від 29.06.2010р. (а.с.25), проте відповідачем станом на день розгляду справи в суді першої інстанції додаткова угода не була підписана і грошові кошти в сумі 276 804,50 грн. не повернуті.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі прийшов до висновку, що відповідач належним чином умови договору комісії не виконав, оскільки після того, як комісіонер отримав дозвіл ДСЕК України на експорт товару, товар комісіонеру переданий не був.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як видно з матеріалів справи, а саме з змісту п.6.1 Договору комісії відповідач повинен передати товар позивачу на комісію на умовах FCA - Іллічівськ не пізніше ніж через місяць з моменту отримання позивачем дозволу на експорт товару.

12.08.2010 року позивач отримав дозвіл ДСЕК України, строк дії до 11.08.2011 року , однак товар переданий не був.

Окрім того, відповідно до умов п.6.3 Договору комісії не повідомив позивача про можливість проведення огляду товару, порушивши п.6. 4 зазначеного договору та позбавивши позивача можливості прийняти участь в огляді товару та можливості складання акту технічного огляду, що повинен був складений в присутності двох сторін.

Позивач неодноразово, листами від 17.10.2011 року № 01-11\10\503 та 01-11\10\144 від 22.08.2012 року ( а.с. 23-24) повідомляв відповідача , що у зв'язку з неналежним виконанням договору комісії просить повернути передоплату у сумі 276 804,50 грн. та розірвати договір та надавав додаткову угоду про розірвання договору.(а.с.25), однак відповідач на дані звернення відповіді не надав.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника які зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Відповідачем не надано докази які б підтвердили корпоративні проблеми на підприємстві позивача, а саме те, що з вини останнього було зупинено виконання договору, що проти позивача була порушена справа про банкрутство, по результатам якої була відкрита процедура санації, жодних документів на підтвердження зазначеного апелянтом до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови договору комісії № 03-01-97-Д/К-2010 від 26.09.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, отже судом першої інстанції правомірно були задоволені позовні вимоги про розірвання договору комісії № 03-01-97-Д\К -2010 , укладеного 29.06.2010 року та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 276 804,50 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/1429/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Об'єднання БОСФОР" на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/1429/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року у справі № 910/1429/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1429/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.