Рішення

від 01.10.2013 по справі 920/1255/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2013 Справа № 920/1255/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ЛТД», м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми

про стягнення 30 060 грн. 12 коп.

СУДДЯ В.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА

Представники сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Я.А.Моргун (довіреність № 18-49/1020 від 30.12.2012)

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зері

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 30 060 грн. 12 коп. заборгованості, у тому числі 27 002 грн. 80 коп. основного боргу за договором № 243 від 26.01.2012, 2 042 грн. 88 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 162 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань, 852 грн. 42 коп. - 3% річних, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вхідний реєстраційний № 11125 від 08.08.2013), в якому проти вимог позивача заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Так, відповідач зазначає, що товар за накладними № ОВ1-000070 від 13.06.2012 та № ОВ1-000094 від 18.06.2012, отриманий ним поза межами дії договору № 243 від 26.01.2012, оскільки у них відсутні будь-які посилання на договір, а також взагалі не вказаний строк оплати товару, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем невірно визначений і розмір пені, що заявлена до стягнення.

Також відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву (вхідний реєстраційний № 12989 від 17.09.2013), в якому вказує, що вимогу про оплату отриманого товару відповідач не отримував, оскільки в своєму позові позивач посилається на претензію від 04.06.2013, але вказана претензія підписана неуповноваженою особою, що порушує порядок пред'явлення претензії, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, а тому не може вважатися вимогою про оплату заборгованості.

Судовою ухвалою від 17.09.2013 позивачу було запропоновано подати правову позицію стосовно наданого відповідачем відзиву, докази на підтвердження позовних вимог та фактів, викладених у позовній заяві, обґрунтований розрахунок штрафних санкцій.

Вказані документи до суду від позивача не надходили, його повноважний представник в судове засідання не прибув.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 між ТОВ «Обрій ЛТД» (позивачем у справі) та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (відповідачем у справі) був укладений договір № 243.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач (за договором постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (за договором покупця), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію (товар), кількісні та якісні характеристики якої викладені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Умови оплати поставленого товару узгоджені сторонами у розділі 3 «Загальна вартість договору та умови оплати» договору № 243.

Відповідно до п. 3.2 даного договору при поставці товару партіями оплата частинами допускається. Покупець здійснює перший платіж у розмірі 20% вартості партії товару, вказаного у рахунку (копії), протягом п'яти днів з моменту отримання покупцем рахунку (копії) на партію товару та 80% загальної вартості партії товару протягом десяти банківських днів від дати поставки партії товару. Підставою для направлення рахунку постачальником покупцеві є письмова заявка покупця, у якій вказується частина товару у відповідності із специфікацією договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до рахунків-фактур № ОВ1-000051 від 23.04.2012 та № ОВ1-000069 від 14.06.2012 згідно з видатковими накладними № ОВ1-000070 від 13.06.2012 та № ОВ1-000094 від 18.06.2012 та на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 26119 від 13.06.2012 та № 26287 від 21.06.2012 був поставлений відповідачу товар (грунт ГФ-021 ч.-коричневий ГОСТ 25129-82 та лак НЦ-218 ГОСТ 4976-83) на загальну суму 52709,99 грн.

Як зазначено в позовній заяві, а також не заперечувалось представником відповідача, ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» лише частково оплатило поставлену продукцію - у сумі 25707,19 грн.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов розділу 3 договору № 243 від 26.01.2012, у зв'язку з чим відповідачу додатково, окрім суми основного боргу, були нараховані 2042,88 грн. пені, а також 852,42 грн. 3% річних та інфляційні збитки у сумі 162,02 грн.

Однак суд з такою позицією позивача може погодитись лише частково з огляду на наступне.

З доданих позивачем до матеріалів справи документів (копій видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей) суд не вбачає, що вони були виписані позивачем саме у межах дії договору № 243 від 26.01.2012, оскільки, по-перше, у вказаних документах відсутні посилання на зазначений договір, а по-друге, позивачем у цьому випадку фактично був проігнорований припис ч. 2 п. 3.2 договору № 243 щодо того, що підставою для направлення відповідачеві рахунку є письмова заявка покупця (дана заявка відсутня у матеріалах справи як доказ).

Таким чином, суд робить висновок, що поставка товару згідно видаткових накладних № ОВ1-000070 від 13.06.2012 та № ОВ1-000094 від 18.06.2012 відбувалась поза межами дії договору № 243.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок сплатити за поставлену позивачем продукцію відповідно до положень цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений

інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, в порушення приписів законодавства, відповідачем товар, поставлений йому позивачем відповідно до видаткових накладних № ОВ1-000070 від 13.06.2012 та № ОВ1-000094 від 18.06.2012 залишається неоплаченим у повному обсязі. Станом на дату звернення позивача з даним позовом до господарського суду така заборгованість відповідача становить 27002,80 грн.

Відповідачем не було надано суду доказів, що ним з червня 2012 року по теперішній час вживались належні заходи відповідно до вимог ст.692 Цивільного кодексу України щодо оплати в повному обсязі отриманого від позивача товару.

На підставі наведеного суд робить висновок про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми основного боргу та задовольняє вимоги позивача в цій частині.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2042,88 грн. пені, 852,42 грн. суми 3% річних та 162,02 грн. інфляційних нарахувань суд залишає без задоволення з огляду на наступне.

Позивачем не були виконані вимоги ухвали суду від 17.09.2013 та не надано обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на заперечення відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка відповідачеві товарів згідно видаткових накладних № ОВ1-000070 від 13.06.2012 та № ОВ1-000094 від 18.06.2012 з відбувалась поза межами дії договору № 243, положеннями якого передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару у вигляді нарахування пені.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ч.1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Оскільки у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем не було укладеного договору у письмовій формі, тому вимоги позивача щодо стягнення 2042,82 грн. пені визнаються судом необґрунтованими.

Також позивачем не було доведено належними доказами, що ним на адресу відповідача була направлена претензія саме 04.06.2013 з вимогою оплатити поставлену продукцію протягом п'яти календарних днів.

На підставі наведеного судом робиться висновок про недоведеність позивачем правомірності нарахування 2042,88 грн. пені, 852,42 грн. суми 3% річних та 162,02 грн. інфляційних, позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі, оскільки суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (40000, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ЛТД» (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Дзержинського, 2/59; код ЄДРПОУ 20200161) 27002грн. 80 коп. основного боргу, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2013.

Суддя В.Л.Котельницька