Постанова

від 02.10.2013 по справі 813/6308/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/6308/13-а

02 жовтня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

в присутності секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

з участю представників:

позивача Фостяк О.Я.

відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чебурашка» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чебурашка» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ в Залізничному районі м. Львова) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001462210/1690 від 01.08. 2013р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням строку визначеного ст. 102 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем безпідставно не враховано документи, які надавались підприємством до перевірки якими підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з ТзОВ «Віктор Ко», а тому вважає, що ТзОВ «Чебурашка» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та долучених до матеріалів справи письмових доказах.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, подала письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначила, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», оскільки факт поставки товару вказаним контрагентом не доведений. Тому, на думку податкового органу, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість та застосовано штрафну санкцію по податку на додану вартість в загальній сумі 137 462 грн. 95 коп. в тому числі за основним платежем 109970 грн. 36 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - 27492 грн. 00 коп.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чебурашка» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 10.01.1993р., з присвоєнням коду ЄДРПОУ 13837053 та взяте на облік у ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Згідно з довідкою АА № 661768 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТзОВ «Чебурашка» є юридичною особою, основним предметом діяльності якої за КВЕД-2010 є неспеціалізована оптова торгівля, прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку, ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Позивач здійснює діяльність з реалізації непродовольчих товарів у власному магазині за адресою м.Львів, вул. Любінська, 102.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної маткової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова на підставі направлень від 04.03.2013р. №228, від 05.03.2013р. № 239 та №240 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Чебурашка» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Віктор Ко» ( ЄДРПОУ 20799703) за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. Результати вказаної перевірки оформлено актом №2889/22-10/13837053 від 17.06.2013р.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент здійснення спірних правовідносин, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. на загальну суму 109970,36 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки №2889/22-10/13837053 від 17.06.2013р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова 01.08.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001462210/1690, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137462 грн. 95 коп., в тому числі за основним платежем - 109970 грн. 36 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27492 грн. 59 коп.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 статті 102 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, передбачених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачем 20.07.2010р. подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, що підтверджується відміткою податкового органу. Таким чином, граничною датою визначення грошового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість та прийняття податкового повідомлення-рішення за період червня 2010 року є 21.07.2013р.

За таких обставин, виходячи з аналізу вказаної вище норми Кодексу, судом встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення від 01.08.2013р. №0001462210/1690 з порушенням строків визначених Податковим кодексом України для визначення грошового зобов'язання.

З урахуванням положень статті 19 Конституції України, суд вважає, що вказана вище обставина є фактично самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Разом з цим, стосовно порушень зазначених в акті перевірки суд зазначає наступне:

На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлювались Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказані норми Закону № 168/97-ВР пов'язують настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Крім цього, Закон № 168/97-ВР визначає обов'язкову наявність факту поставки товару, з підтвердженням належним чином оформленої податкової накладної, для надання права платнику на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08.09.09р. по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що 01.06.2010р. ТзОВ «Чебурашка» і ТзОВ «Віктор Ко» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей, згідно з яким ТзОВ «Чебурашка» придбав у ТзОВ «Віктор Ко» інструменти на загальну суму 659 822, 14 грн. (в т.ч. ПДВ 109970, 36 грн.).

Факт придбання товару підтверджується прибутковою накладною №ПН-000021 від 01.06.2010р., податковою накладною виписаною ТзОВ «Віктор Ко» №0268 від 01.06.2013р. Вказана операція відображена в податковій декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2010 року.

В подальшому придбані у ТзОВ «Віктор і Ко» товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Зокрема, при реалізації вказаних товарів в роздрібній мережі у власному магазині за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102, а також продажу частини таких товарів на підставі договору №0095 від 20.01.2009р., укладеного позивачем з ВАТ «Завод «Фіолент».

Підтвердженням вказаних операцій є наявні в матеріалах справи: видаткова накладна №РН-0288 від 01.07.2010р. про передачу частини придбаних в ТзОВ «Віктор Ко» товарно-матеріальних цінностей Відкритому акціонерному товариству «Завод «Фіолент» (а.с. 123) та банківські виписки про оплату вказаного товару.

Документи про придбання товару та його подальший продаж надавались позивачем до перевірки, що не заперечується представником відповідача та були предметом дослідження.

Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Крім цього, судом враховуються пояснення представника позивача, з посиланням на долучені до матеріалів справи копії актів попередніх перевірок позивача від 22.12.2010р. № 3162/23-2/13837053 та від 04.09.2012р. № 2672/22-10/13837053, якими охоплено період діяльності позивача з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. та не встановлено порушень щодо правильності формування податкового кредиту за вказаний період.

Таким чином, суд зазначає, що між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко».

Фактично висновки акту перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність ТзОВ «Віктор Ко» виконати визначені договором з ТзОВ «Чебурашка» зобов'язання. Такі висновки зроблено на підставі акта перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010р. №3282/23-2/20799703 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Віктор Ко» ЄДРПОУ 20799703 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року згідно з яким встановлено, що у ТзОВ «Віктор Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійснені господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Стосовно даного твердження суд, зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Реальність здійснення описаної вище господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами по поставці товару, а наявність економічної вигоди від такої операції підтверджується документами про подальшу реалізацію таких товарів та відображенням цієї операції у складі податкових зобов'язань та валових доходів, протиправність формування яких податковим органом не встановлено.

Суд враховує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка має індивідуальний характер відповідно до ст.61 Конституції України, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Чебурашка» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товару та їх оплати. Відтак, протиправного умислу позивача, на укладення протиправного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу, вищезгаданий правочин не може вважатися нікчемним як такий, що порушує публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 17.06.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, відповідачем визначене грошове зобов'язання позивачу з порушенням строку, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України. Тому, адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення, є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 1450 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001462210/1690 від 01.08.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чебурашка» судовий збір в сумі 1 450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) гривень 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 жовтня 2013 року.