Рішення

від 30.09.2013 по справі 907/784/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

30.09.2013 р. Справа № 907/784/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", с. Ільниця Іршавського району

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району

про стягнення 1 410 400 грн. заборгованості згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники :

Позивача - Черепаня М.В., довіреність б/н від 17.07.2013 року

Відповідача -

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", с. Ільниця Іршавського району заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району про стягнення 1 410 400 грн. заборгованості згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Представник позивача просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що згідно умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги відповідач отримав поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 410 400 грн., яка була надана для потреб позичальника відповідно до його статутних цілей та господарської діяльності, та зобов'язався повернути отримані кошти у визначені договором строки. Однак, укладеними між сторонами протягом травня 2013 року додатковими угодами до Договорів про надання поворотної фінансової допомоги, сторони розірвали зазначені договори, а позичальник зобов'язався повернути позивачу вказані кошти у триденний термін з дня їх підписання. Враховуючи невиконання умов додаткових угод, відповідач допустив заборгованість перед позивачем у сумі 1 410 400 грн., яка і є предметом позову.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву б/н від 19.08.2013 року, в якому проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві. Вказує на необхідність визнання укладених додаткових угод до договорів про надання поворотної фінансової допомоги недійсними з огляду на відсутність у представника відповідача (Федорець Г.В.) необхідних на те повноважень; відсутність печаток та реєстрації укладених угод відповідачем, а також відсутність у директора повноважень на укладення угод на суму, що перевищує 10 000 грн. без погодження з вищим органом правління з посиланням на п. п. „з" п. 5.11 розділу 5 Статуту ТОВ „Лігніт" та Контракт б/н від 11.09.2012 року.

Поданими письмовими поясненнями на відзив відповідача, представник позивача вказує на недоведеність наведених в ньому фактів документальними доказами. Зокрема, вказує на те, що довіреність від 15.05.2013 року видана ТОВ „Лігніт" Федорець Г.В. у повній мірі відповідає вимогам ст. 246 Цивільного кодексу України, а також те, що посилання відповідача на вищенаведені пункти статуту є помилковими, оскільки стосуються довгострокових кредитів, тоді як останньому надавалась позика строком до 1 року.

В судовому засіданні 30.09.2013 року суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України. Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із наступними змінами та доповненнями, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ" (позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лігніт" (позичальником) протягом 2012 - 2013 років укладено ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги (б/н від 20.11.2012 року, б/н від 27.11.2012 року, № 2 від 24.01.2013 року, № 3 від 30.01.2013 року, № 4 від 12.02.2013 року, № 6 від 19.02.2013 року, № 7 від 25.02.2013 року, № 9 від 11.03.2013 року), за умовами яких позикодавець (позивач) взяв на себе зобов'язання надати позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу у визначених договорами сумах грошових коштів, а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути надані грошові кошти у передбачені договорами строки (п.1.1. договорів). Пунктами 1.2. та 1.3. вказаних вище договорів грошові кошти надаються без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування цими коштами. Поворотна фінансова допомога надається для потреб позичальника (відповідача) відповідно до його статутних цілей та господарської діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов'язання згідно вищевказаних договорів виконано в повному обсязі, зокрема позивачем було перераховано відповідачу суму 1 410 400 грн. як надання поворотної фінансової допомоги, що належним чином підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою з рахунку позивача від 02.07.2013 року.

Укладеними між сторонами протягом травня 2013 року Додатковими угодами до Договорів про надання поворотної фінансової допомоги (від 27.05.2013 року - до договору б/н від 20.11.2012 року, 22.05.2013 року - до договору б/н від 27.11.2012 року, 18.05.2013 року - до договору № 2 від 24.01.2013 року, 27.05.2013 року - до договору № 3 від 30.01.2013 року, 18.05.2013 року - до договору № 4 від 12.02.2013 року, 15.05.2013 року - до договору № 6 від 19.02.2013 року, 18.05.2013 року - до договору № 7 від 25.02.2013 року, 15.05.2013 року - до договору № 9 від 11.03.2013 року) сторони домовились про розірвання договорів поворотної фінансової допомоги та повернення наданих сум поворотної фінансової допомоги у триденний термін з дня підписання зазначених додаткових угод.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, надані кошти поворотної фінансової допомоги у передбачений в додаткових угодах до договорів про надання поворотної фінансової допомоги (чинних на момент вирішення спору) строк не повернув, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення суми 1 410 400 грн. заборгованості доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем належним чином не спростовані.

З огляду на вищенаведене, суд вважає заявлені вимоги позивача щодо стягнення суми 1 410 400 грн. наданої поворотної фінансової допомоги доведеними та обґрунтованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно укладення додаткових угод до Договорів про надання поворотної фінансової допомоги неуповноваженим представником, без погодження із вищим органом правління, за відсутності печатки останнього та їх реєстрації, що тягне за собою недійсність вказаних правочинів у даному випадку не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Вимога відповідача про визнання вказаних додаткових угод до Договорів недійсними не може розцінюватися судом як зустрічна позовна вимога, оскільки така викладена останнім в прохальній частині письмового відзиву на позовну заяву б/н від 19.08.2013 року та не відповідає передбаченому ГПК України порядку подання зустрічного позову.

Крім того, ані на момент звернення з позовом, ані впродовж розгляду справи по суті спору, ні договори про надання поворотної фінансової допомоги, ні додаткові угоди до Договорів про надання поворотної фінансової допомоги недійсними не визнавалися, доказів звернення до суду з позовом щодо визнання їх недійсними судом не встановлено та відповідачем не подано.

Слід також зазначити, що жодна з норм цивільного законодавства не пов'язує недійсність договору з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи та обов'язковості реєстрації договору на підприємстві (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВГСУ від 07.06.2011 року по справі № 8/151).

Що стосується відсутності повноважень у представника Федорець Г.В. на укладення від імені ТОВ „Лігніт" додаткових угод до Договорів про надання поворотної фінансової допомоги, то такі були надані останньому на підставі діючої на момент їх укладення довіреності.

Як на підставу своїх заперечень відповідач також вказує на відсутність у керівника ТОВ „Лігніт" повноважень щодо укладення угод, а також додаткових угод до них без погодження із вищим органом правління на суму, що перевищує 10 000 грн. з посиланням на п. п. „з" п. 5.11 розділу 5 Статуту товариства та Контракту від 11.09.2012 року. Однак, такі твердження відповідача спростовуються нищенаведеним.

З умов вказаного Контракту та Статуту ТОВ „Лігніт" не вбачається жодних обмежень щодо укладення директором товариства договорів на суму, що перевищує 10 000 грн. без погодження з вищим органом правління.

Відповідно до п. п. „з" п. 5.11 розділу 5 Статуту до виключної компетенції зборів учасників товариства відносяться повноваження щодо затвердження кредитних договорів на отримання довгострокових кредитів як в іноземній, так і в українській валюті.

При цьому, пунктом 1.3 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 27 грудня 2007 року N 481 передбачено, що довгострокові кредити - надані або отримані кредити на строк більше ніж один рік. В той час як з укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги та додаткових угод до них вбачається, що між сторонами існували правовідносини позики, які регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 28 208 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", Іршавський район, с. Ільниця, вул. Радянська, буд. 75 (код ЄДРПОУ 00176265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", Іршавський район, с. Ільниця, вул. Радянська, буд. 75 (код ЄДРПОУ 38056421) суму 1 410 400 (Один мільйон чотириста десять тисяч чотириста гривень) грн. заборгованості, а також суму 28 208 (Двадцять вісім тисяч двісті вісім гривень) грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.10.2013 року.

Суддя Пригара Л.І.