Рішення

від 01.10.2013 по справі 905/5241/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И   01.10.2013                                                                            Справа № 905/5241/13                                Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто"   до Публічного акціонерного товариства "Донецьке автотранспортне підприємство 0513" простягнення 24 434,21 грн. за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Донецьке автотранспортне підприємство 0513" суми основного боргу у розмірі 21  362,00 грн., 3% річних у розмірі 156,00 грн., пені у розмірі 780,01 грн., штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 2  136,20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 06.08.2013) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки № 06/02-13 від 06.02.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем згідно видаткових накладних № Т9-Н3042-001 від 11.02.2013, № Т9-Н3050-005 від 19.02.2013 та № Т9-Н3102-008 від 12.04.2013 товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та штраф за прострочення виконання зобов'язання. Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції від 25.07.2013, 14.08.2013, 09.09.2013 та 25.09.2013, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області   В С Т А Н О В И В: 06.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Донецьке автотранспортне підприємство 0513" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №06/02-13 (далі - Договір). Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти покупцю товар, а саме: акумулятори та акумуляторні батареї, шини, масла та запасні частини до автомобілів (далі – товар), окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в окремих видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язується своєчасно сплачувати за нього грошову суму на встановлених договором умовах. Загальна сума договору складається з вартості окремих партій товару, які постачаються у термін дії цього договору, та конкретизується у накладних до кожної партії товару. Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 року включно або до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Договору. (п. 9.1 Договору). Ціна кожної окремої партії товару зазначається у рахунку постачальника, в національній валюті України - гривні. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних, виданих протягом строку дії договору (п.п. 3.1, 3.2 Договору). Згідно з п. 4.1 Договору, покупець сплачує 100% вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів після дати відвантаження товару, що фіксується в накладній. В розділі 6 Договору сторони визначили умови поставки та приймання товару. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: - за видатковою накладною № Т9-Н3042-001 від 11.02.2013 поставлено товар на загальну суму 29 700,00 грн.; - за видатковою накладною № Т9-Н3050-005 від 19.02.2013 поставлено товар на загальну суму 7 250,00 грн.; - за видатковою накладною № Т9-Н3102-008 від 12.04.2013 поставлено товар на загальну суму 2 412,00 грн. Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника (директора) на зазначеній накладній та печаткою підприємства. Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав у повному обсязі. Відповідачем також жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано. Відповідач, в свою чергу, за отриманий згідно вищезазначених видаткових накладних товар перерахував на рахунок позивача кошти у загальному розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи. Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін). Як встановлено вище, пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець сплачує 100% вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів після дати відвантаження товару, що фіксується в накладній. Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 39 362,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача про отримання товару, засвідчений печаткою підприємства відповідача. Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи. Позивач також звертався до відповідача з претензією від 06.06.2013, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 21 362,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав. Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 21 362,00 грн. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 06/02-13 від 06.02.2013 за отриманий товар відповідачем суду не надано. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 21 362,00 грн. підлягають задоволенню. Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 780,01 грн., 3% річних у розмірі 156,00 грн., штраф за прострочення виконання зобов'язання у розмірі       2 136,20 грн. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сторонами в п. 7.2 Договору погоджено, що при простроченні строку оплати товару, передбаченого п. 4.1 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими. Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.   Перевіривши розрахунок пені та 3% річних позивача, суд визнає його частково невірним, у зв'язку з неправильним визначенням періоду нарахування, оскільки позивачем нараховувались пеня та 3% річних, починаючи з останнього дня строку, протягом якого відповідач може здійснити оплату заборгованості, що суперечить вищезазначеній нормі. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведених обставин, а також настання у відповідача строку платежу, розмір пені становить 754,19 грн., а 3% річних - 153,65 грн. Вимоги про стягнення пені та 3% річних в іншій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення. Крім того, пунктом 7.2 Договору передбачено, що при простроченні платежу понад 30 днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару встановлений судом та є більшим ніж 30 днів, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 2 136,20 грн. є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у зв‘язку зі зменшенням позовних вимог позивачу не повертається, оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд           В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецьке автотранспортне підприємство 0513" (83005, м. Донецьк, вул. Чемпіонна, 80, ідентифікаційний код 00858266, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (03134, м.Київ, вул. Симиренка, 36, ідентифікаційний код 36702953) основний борг у розмірі      21 362 (двадцять одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 65 коп., штраф у розмірі 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 44 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складення повного рішення 07.10.2013.           Суддя                                                                                                        М.В. Сажнева