Постанова

від 13.09.2013 по справі 826/10883/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2013 року справа № 826/10883/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними дії та бездіяльність, визнання протиправними

висновки акту від 17.04.2013 року та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати противоправними дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акту від 17 квітня 2013 року № 1137/2220/36859074 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Гран Трейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Нафтобуд 2020» за липень 2012 року в повному обсязі;

- визнати протиправними висновки акту від 17 квітня 2013 року №1137/2220/36859074 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Гран Трейд» щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товарів від TOB «Нафтобуд 2020»;

- визнати протиправними дії відповідача по зменшенню задекларованого податкового кредиту позивача за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не винесенні податкового повідомлення-рішення за результатами виявлених порушень податкового законодавства в діяльності позивача, зафіксованих в акті перевірки від 17 квітня 2013 №1137/2220/36859074;

- зобов'язати відповідача вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 17 квітня 2013 року №1137/2220/36859074, з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні.

В судовому засіданні 03.09.2013 року ухвалою суду замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що дії відповідача, такі як викладення в акті висновку про порушення позивачем чинного законодавства є неправомірними, вимога про зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту є не обґрунтованою, висновки працівників відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом не мають під собою правових підстав. Як зазначає позивач, відповідачем порушено порядок, механізм, процедуру перевірки, а саме оформлення наказу на проведення перевірки та повідомлення про початок проведення перевірки. Підставою для початку проведення перевірки є наказ начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 10.04.2013 року № 787. Наказ наданий позивачу в звичайній копії, яка містить виправлення та не містить відтиску печатки відповідача. Позивач вважає, що пред'явлення відповідачем документів, оформлених з недотриманням встановлених нормативними актами вимог, є порушенням прав та законних інтересів позивача. На думку позивача, відповідачем порушено порядок оформлення результатів перевірки. При складанні акту були допущені помилки. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товарів від TOB «Нафтобуд 2020». Позивач вказує, що відповідачем не наведено жодної підстави та не наведено доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. На думку позивача, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій. Позивач вважає, що викладені в акті висновки негативно впливають на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, а висновки відповідача про визнання угод нікчемними, в свою чергу, можуть призвести до невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по укладеним з позивачем договорам. Крім того, зазначає позивач, відповідач, використовуючи висновки акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме не прийняв податкове повідомлення-рішення. На думку позивача, поведінка відповідача у такий спосіб ставить його у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого рішення або визнання його незаконним. Відтак внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав через канцелярію суду письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.117), в яких зазначив, що проведено невиїзну документальну перевірку TOB «Гран Трейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Нафтобуд 2020» за липень 2012 року. У ході перевірки вибірковим порядком було досліджено первинні документи (видаткові та податкові накладні щодо реалізації товарів), що підтверджують здійснення взаємовідносин між TOB «Гран Трейд» та контрагентами-покупцями, яким було реалізовано товар придбаний у TOB «Нафтобуд-2020» у липні 2012 року. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у ході перевірки використовував акт Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2012 року щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за липень 2012 року TOB «Нафтобуд - 2020» згідно якого встановлено, що директор TOB «Нафтобуд-2020» є Шураков В.З., який фактично за даною адресою ніколи не проживав, місце перебування його не відомо. Крім того, за фактичною та юридичною адресою TOB «Нафтобуд-2020» не знаходиться. Наявність основних засобів, місця здійснення діяльності, поставок, пошуку клієнтів, замовлення товару, складання бухгалтерських документів та звітності, оплати, приймання-передачі, транспортування товарів (послуг) по TOB «Нафтобуд-2020» не встановлено. Підприємство TOB «Нафтобуд-2020» за травень 2012 року віднесено до категорії «транзитер». Отже, угоди між позивачем та TOB «Нафтобуд-2020» є нікчемними. Просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 03.09.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по сутті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд», зареєстровано як юридична особа 17.12.2009 року № 10741020000035382, ідентифікаційний код юридичної особи 36859074, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.72-102)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Нафтобуд 2020» за липень 2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 17.04.2013 року № 1137/2220/36859074. (а.с.15-27)

У висновках акту перевірки позивача, відповідачем встановлені порушення п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого задекларовані податкові зобов'язання за липень 2012 року підлягають зменшенню за липень на 54 200,00грн., задекларований податковий кредит за липень 2012 року підлягає зменшенню на 54 200,00грн.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових невиїзних перевірок визначено ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону; контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки; у разі встановлення відхилення цін контрольованої операції від рівня звичайних (ринкових) цін у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу; неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або обов'язкової документації або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пункту 39.4 і підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для призначення перевірки є виникнення однієї із вищеперелічених обставин.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. (п.78.8 ст.78 Податкового кодексу України)

У відповідності до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку стосовно того, що перевірка платника податків проводиться виключно за наявності обставин для проведення документальної позапланової перевірки, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Отже, тільки виконання умов статті 79 Податкового кодексу України надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З наданих позивачем по даній адміністративній справі документів судом встановлено, що наказ начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гран Трейд» № 787 був винесений 10.04.2013 року. (а.с.28) Суд бере до уваги, що в наказі відсутнє посилання на жодну з обставин відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі якої планується проведення позапланової перевірки.

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що перевірка позивача проводилася на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 05.04.2013 року № 713/22-20, а далі по тексту зазначений інший наказ, а саме № 787/22-20 від 10.04.2013 року. Але жодного із цих документів ні позивачу, ні до суду відповідачем не надано.

Водночас, суд бере до уваги, що 10.04.2013 року податковим органом виписане повідомлення № 14/2220 про те, що на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.4 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України та наказу № 787/2220 від 12.04.2013 року буде проведено з 10.04.2013 року документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за періоди з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року. (а.с.29) Таким чином, суд зазначає, що відповідачем було порушено термін проведення перевірки, а саме перевірка була проведена 17.04.2013 року (дата складання акту), а не 10.04.2013 року як це зазначено в письмовому повідомленні.

З наданої суду копії акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС вбачається, що в ході проведення перевірки був використаний акт Кременчуцької ОДПІ ДПС від 10.05.2012 року щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації про ПДВ за липень 2012 року ТОВ «Нафтобуд-2020».

Відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу, зокрема, письмового запиту, у зв'язку з ненаданням відповіді на який прийнято наказ про проведення перевірки. Крім того, представник позивача щодо можливого направлення такого запиту заперечує.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що посадові особи органу державної податкової служби не мали права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гран Трейд», оскільки ними не було виконано обов'язкових вимог ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що судом було встановлено порушення відповідачем порядку проведення перевірки, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення 17.04.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд» підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача при складанні акту перевірки, визнання протиправними висновки акту від 17 квітня 2013 року №1137/2220/36859074 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Гран Трейд» щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товарів від TOB «Нафтобуд 2020» та визнання протиправними дії відповідача по зменшенню задекларованого податкового кредиту позивача за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до п. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

У відповідності до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.

Акт № 1137/2220/36859074 від 17.04.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не несе ніяких правових наслідків для позивача, та за своєю сутністю є інформаційною довідкою (та висновок, який є невід'ємною частиною акта), то вони не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача. Крім того, сам по собі оспорюваний акт перевірки безпосередньо не тягне для позивача несприятливих наслідків, не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.

Отже, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Наведені у позовній заяві доводи не містять обґрунтованих посилань на конкретні блага, які може здобути позивач внаслідок задоволення позову.

Суд також приймає до уваги, що позивач оскаржує не акт перевірки, а дії відповідача щодо встановлення факту порушення позивачем норм Податкового кодексу України. Ці дії самі по собі не мають правового навантаження. Вони окремо не змінюють, не породжують та не припиняють правовідносини, які об'єктивно та безпосередньо впливали на позивача як на юридичну особу.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не винесенні податкового повідомлення-рішення за результатами виявлених порушень податкового законодавства в діяльності позивача, зафіксованих в акті перевірки від 17 квітня 2013 №1137/2220/36859074 та зобов'язання відповідача вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 17 квітня 2013 року №1137/2220/36859074, з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні, з огляду на те, що суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення.

У відповідності до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення відносно позивача за результатами перевірки, яка оформлена актом від 17.04.2013 року № 1137/2220/36859074, не приймалось.

Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Крім того, суд не може прийняти до уваги доводи позивача, що викладені в акті висновки негативно впливають на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, а висновки відповідача про визнання угод нікчемними, в свою чергу, можуть призвести до невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по укладеним з позивачем договорам, оскільки, суд не може зобов'язати вчинити певні дії або зобов'язати утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи сторонами доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалися.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Гран Трейд» в частині визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Нафтобуд 2020».

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд» - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення 17.04.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Нафтобуд 2020».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Трейд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 гривень 74 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова