Ухвала
від 24.09.2013 по справі 2а-9350/10/1370
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 10616/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Наутілус» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «СКБ «Наутілус» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.10.2010 року № 0001872321/0, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9014,00 грн., в тому числі 6934,00 грн. за основним платежем та 2080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий кредит з податку на додану вартість ним сформовано з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Господарські операції з ПП «Рем-Будінвест Експрес» мали реальний характер, товари були отримані ним і використовувались в господарській діяльності, а саме виконання замовлення по договору, укладеному з ТзОВ «Майбаш Груп Україна», що підтверджується відповідними первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт придбання позивачем обладнання підтверджується рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, випискою з банківського рахунку, а також доказами подальшого використанням придбаного обладнання для встановлення на об'єкті ТзОВ «Майбаш Груп Україна». Суд також встановив, що видані ПП «Рем-Будінвест Експрес» податкові накладні оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та містять необхідні реквізити, передбачені цим Законом. В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних правочинів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Галицькому районі міста Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період 22-28.09.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Спеціальне конструкторське бюро «Наутілус» з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Рем-Будінвест Експрес», за результатами якої було складено акт від 01.10.2010 року № 5483/23-209/30917837.

В Акті вказано про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит за 1 квартал 2010 року на загальну суму 6933,86 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.10.2010 року № 0001872321/0, яким ТзОВ «СКБ «Наутілус» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9014,00 грн., в тому числі 6934,00 грн. за основним платежем та 2080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

В період, що перевірявся, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7 цієї статті податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку .

Також аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Одночасно колегія суддів враховує, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, 15.02.2010 року ТзОВ «СКБ «Наутілус» уклало з ТзОВ «Майбаш Груп Україна» договір № 375 на поставку обладнання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи по встановленню системи контролю доступу та системи відео спостереження на території замовника за адресою: Львівська область, Пустомитівський район с. Чишки. Загальна вартість робіт за договором становить 32983,56 грн., в тому числі податок на додану вартість 5497,26 грн.

Додатком № 1 до даного договору сторони погодили кошторис, в якому зазначено перелік обладнання, що буде встановлено на об'єкті замовника та роботи по його встановленні та введенні в роботу.

01.03.2010 року ТзОВ «Майбаш Груп Україна» здійснило передоплату в сумі 27046,52 грн., в тому числі податок на додану вартість 989,51 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується випискою з його банківського рахунку позивача.

В зв'язку з тим, що при виконанні договору виникла необхідність у проведенні додаткових робіт, ТзОВ «СКБ «Наутілус» та ТзОВ «Майбаш Груп Україна» 12.03.2010 року підписали Додаток № 2 до зазначеного вище з кошторисним розрахунком № 2, відповідно до яких загальна вартість робіт збільшена до 36804,46 грн.

Як встановив суд першої інстанції з пояснень представника позивача, необхідне для встановлення на об'єкті ТзОВ «Майбаш Груп Україна» обладнання було знайдене у ПП «Рем-Будінвест Експрес»шляхом аналізу пропозицій за допомогою мережі Інтернет.

Факт отримання позивачем у ПП «Рем-Будінвест Експрес» товарно-матеріальних цінностей (блоки безперебійного живлення, акумулятори, кольорові камери, пристрої захисту відеосигналу, кабелі, роз'єми, зажими, замки тощо) та їх подальше використання у власній господарській діяльності підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.

На підставі виставлених ПП «Рем-Будінвест Експрес» рахунків-фактур № 018 від 19.03.2010 року, № СФ-0000022 від 25.03.2010 року та № СФ-0000023 від 29.03.2010 року ТзОВ «СКБ «Наутілус» здійснило оплату придбаного товару, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, вказане у рахунках-фактурах обладнання було доставлено представником ПП «Рем-Будінвест Експрес» разом з видатковими накладними № РН-3-22001 від 22.03.2010 року, № РН-3-25003 від 25.03.2010 року, № РН-3-29003 від 29.03.2010 року та податковими накладними № 3220000001 від 22.03.2010 року, № 3250000002 від 25.03.2010 року, № 3290000004 від 29.03.2010 року.

Придбане у ПП «Рем-Будінвест Експрес» обладнання ТзОВ «СКБ «Наутілус» встановило на об'єкті ТзОВ «Майбаш Груп Україна» на підставі укладеного між ними договору, про який вказано вище, що підтверджується актами виконаних робіт № 375 від 07.04.2010 року, № 375/2 від 09.04.2010 року, відомістю ресурсів по акту виконаних підрядних робіт та кошторисом на монтаж-наладку розширення иситеми відео спостереження.

Оплату за виконані роботи ТзОВ «Майбаш Груп Україна» здійснило шляхом перерахування на банківський рахунок, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Як вбачається з наведених вище документів, копії яких є в матеріалах справи, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, виписані ПП «Рем-Будінвест Експрес» позивачу податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідав чинному на момент їх видання законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ТзОВ «СКБ «Наутілус» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Рем-Будінвест Експрес» .

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Рем-Будінвест Експрес» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість, здійснювало господарську діяльність відповідно до законодавства.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального отримання ТзОВ «СКБ «Наутілус» товарів від ПП «Рем-Будінвест Експрес» і їх подальшого використання в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність угоди між ТзОВ «СКБ «Наутілус» та ПП «Рем-Будінвест Експрес», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для висновку про нікчемність зазначених вище договорів транспортного експедирування необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено наявності у позивача та/чи його контрагентів умислу при укладенні ними договорів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства або порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі № 2а-9350/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін

СудЛьвівський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.09.2013
Оприлюднено10.10.2013
Номер документу34004842
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-9350/10/1370

Ухвала від 24.09.2013

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Заверуха О.Б.

Постанова від 17.12.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

Ухвала від 03.11.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

Ухвала від 21.10.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні