Ухвала

від 25.09.2013 по справі 2а-3864/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 9104/35017/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі за позовом спільного підприємства Рівненського заготівельно-виробничого підприємства до державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Рівне в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001882342/0 від 16.06.2010 року та №0001882342/1 від 16.07.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнати протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0001882342/0 від 16.06.2010 року та №0001882342/1 від 16.07.2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Рівне оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що актом «Про результати планової виїзної перевірки Спільного підприємства «Рівненського заготівельно-виробничого підприємства» (код за ЄДРПОУ 01785517) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.» за № 799/23-100/01785517 встановлено порушення абз. 5 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 3 912 грн. 00 коп. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 172 196 грн. 00 коп.. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року встановлено його заниження за 2009 рік на суму 90 764 грн. 00 коп..

Судом першої інстанції не враховано та не відображено у постанові, що підприємство погоджується з даними, що викладені в розділі 3.1.1 «Валовий дохід» акту «Про результати планової виїзної перевірки Спільного підприємства «Рівненського заготівельно-виробничого підприємства» (код за ЄДРПОУ 01785517) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.» за № 799/23-100/01785517, оскільки позовна заява не містить таки, позовних вимог.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року встановлено їх завищення в сумі 97 080 грн. 00 коп..

Судом першої інстанції не враховано та не відображено у постанові, що СП РЗВП до складу валових витрат за IV квартал 2009 року в Декларацію про прибуток підприємства «інші витрати» безпідставно включено витрати в сумі 45 000 грн. 00 коп., а саме ПСК Острожський Коопторг повернуло на розрахунковий рахунок СП «РЗВП» поворотну фінансову допомогу, яка була надана у 2008 році. СП РЗВП включило вище вказану суму до складу валових витрат. ПСК Острожський Коопторг знаходиться на загальній системі оподаткування.

Відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» - поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платник)-податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід складається із сум поворотної фінансової допомоги, отриманої

платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого

звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів),

або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право

застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або

статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник

податку повертає таку поворотну фінансову допомогу(її частину) особі, яка її надала,

такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної

фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося

таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на

суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, ще надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному

отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Виходячи з вищенаведеного СП РЗВП безпідставно включило до складу валових витрат суми повернутої поворотної допомоги від ПСК Острожський Коопторг, чим порушено вимоги абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З даним порушенням СП РЗВП також погоджується, оскільки позовні вимога щодо недостовірності нарахування податкових зобов'язань в позовній заяві відсутні.

Крім того апелянт зазначає. що перевіркою показників по рядку 04.13 Декларацій «інші витрати» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював нарахування і сплату відсотків по кредитних договорах, які відносив до складу валових витрат. Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. У порушення зазначеної норми у ІІІ-ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року до складу валових витрат зайво віднесено відсотки за користуванням кредитними коштами в сумі 52 080 грн. 00 коп.

Згідно Кредитного договору за № 133 від 18.09.2006 року РФ АБ «Укоопспілка» та додаткової угоди за № 3 від 18.09.2009 року СП РЗВП відкриває не відновлювальну кредитну лінію у розмірі 1 250 000 грн. 00 коп., строк користування до 17.09.2010 року не пізніше включно, процентна ставка 16 %, з 18.09.2009 року процентна ставка 18 %, цільове призначення - купівля обладнання для ковбасного цеху.

СП РЗВП згідно договору оренди основних засобів від 13.05.2009 року укладеного з п/п ОСОБА_1 передає у строкове платне користування майно, основні засоби, товарно-матеріальні цінності ковбасного цеху за адресою м. Рівне вул. Ґрунтова, 5. Орендна плата за основні засоби, що орендуються, становить 12 000 грн. 00 коп..

В результаті вище викладеного СП РЗВП використовувало кредитні кошти включаючи відсотки за користування кредитними коштами до складу валових витрат непов'язаних з господарською діяльністю підприємства, тим самим зависило валові витрати на суму 52 080 грн. 00 коп..

На виконання вищевказаних договорів СП РЗВП включено до складу валових витрат проценти за користування кредитними коштами не пов'язані з веденням господарської діяльності.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено. що за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спільним підприємством «Рівненського заготівельно-виробничого підприємства» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, проведеної Державною податковою інспекцією у м.Рівне, складено акт від 09.06.2010 року №799/23-100/01785517, у якому вказувалося на порушення вимог підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, віднесення до складу валових витрат - проценти за користування кредитними коштами не пов'язані з веденням господарської діяльності, тобто завищено валові витрати за 2009 рік в сумі 36679,00 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 15743,00 грн., при цьому зазначено, що позивач згідно договору оренди основних засобів від 13.05.2009 року укладеного з СПД ОСОБА_1 передає у строкове платне користування майно, основні засобі, товарно-матеріальні цінності ковбасного цеху. Тому податковий орган вважає, що підприємство використовувало кредитні кошти включаючи відсотки за користування кредитними коштами до складу валових витрат непов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є, зокрема, суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п. 5.5.1 вказаної статті до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Пунктом 1.32 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. За змістом визначення, наведеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. З огляду на викладене суд першої інстанції вірно вважав, що з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно накладної №09/26-003 від 26.09.2006 року на відпуск товару позивачем придбано у ТзОВ «Кроло-Сервіс» - кутер Кілія 125 л 4000 Експрес, шприц вакуумний Frеу С55, клипсатор півавтоматичний РDСF 700 разом на суму 1250000,00 грн. Згідно кредитного договору №133 від 18.09.2006 року укладеного між акціонерним банком «Укоопспілка» та Спільним підприємством «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» вбачається, що відкривається не відновлювальна кредитна лінія на купівлю обладнання для ковбасного цеху у сумі 1250000,00 грн. строком на 36 місяців з 18.09.2006 року по 18.09.2009 року із сплатою 17 відсотків річних, з 01.10.2009 року із сплатою 16 відсотків річних. З договору № 133 про заставу обладнання від 26.09.2006 року укладеного між акціонерним банком «Укоопспілка» (Заставодержатель) та Спільним підприємством «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» (Заставодавець) вбачається, що даний договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що витікають з кредитного договору №133 від 18.09.2006 року укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем за умовами якого Заставодавець зобов'язується перед Заставодержателем повернути кредит в розмірі 1250000,00 грн., сплатити відсотки за його користування у розмірі та строки передбачених кредитним договором №133 від 18.09.2006 року. У забезпечення виконання вище зазначених зобов'язань Заставодавець передає у заставу обладнання згідно додатку №1 до договору застави № 133 від 18.09.2006 року. Згідно додатку № І до договору застави №133 від 18.09.2006 року перелік товарів в обороті, що передаються в забезпечення виконання умов кредитного договору, а саме - кутер Кілія 125 л 4000 Експрес, шприц вакуумний Frеу С55, кліпсатор півавтоматичний РDСF 700 на загальну суму 1250000,00 грн.

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що кредитні кошти використані за цільовим призначенням, нарахування і сплату відсотків підприємство проводило у зв'язку із веденням господарської діяльності, а саме отримання економічної вигоди за використання наданих орендованих засобів.

Враховуючи вище зазначене, суд апеляційної інстанції вважає. що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі № 2а-3864/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк