Постанова

від 19.12.2006 по справі 6/323-06-8770

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/323-06-8770

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р. Справа № 6/323-06-8770

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 137 від 06.11.2006 року.

за участю представників:

Від позивача: Хренкова М.Б.

Від відповідача: Маслов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу Ягорлицької митниці, м. Котовськ

на рішення господарського суду Одеської області

від 27 жовтня 2006 року

по справі № 6/323-06-8770

за позовом Ягорлицької митниці, м. Котовськ

до Котовського прикордонного загону, в/ч 2196, м. Котовськ

про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних мереж Ягорлицької митниці

    ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2006 року Ягорлицька митниця звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Котовського прикордонного загону про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних мереж у пунктах пропуску Станіславка, Тимкове, Платонове, Йосипівка.

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 20.07.2006 року між позивачем  та ВАТ „Одесаобленерго” були укладені договори про постачання електричної енергії на об`єктах митниці (пунктах пропуску), розташованих у вищезгаданих населених пунктах. У зв'язку з тим, що додатками до зазначених договорів позивачем та ВАТ „Одесаобленерго” Котовський прикордонний загін був визнаний субспоживачем та приєднаний до електроустановок митниці, останньою було направлено листа № 29/01-26/439 від 19.07.2006 р. відповідачеві з проектами договорів про спільне використання технологічних мереж з пропозицією їх підписати.

У відповіді № 41-2977 від 26.07.2006 року на зазначений лист командування Котовського прикордонного загону повідомило, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.08.2000 р. № 1203 та  від 22.02.1994 року № 100 Міністерства та відомства, а також підприємства, установи, організації, що належать до сфери їхнього управління, майно чи окремі об'єкти, яких розміщені постійно у пункті пропуску, створюють належні умови для діяльності усіх контрольних служб та у встановленому порядку облаштовують і фінансують утримання службових приміщень та інших місць, необхідних для здійснення усіх видів контролю, а також встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням та ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних розділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладаються на Міністерство транспорту і на Державний митний комітет.

          Додатково відповідач зазначив, що він фінансується за рахунок Державного бюджету та у його кошторису відсутні кошти на оплату  електроенергії у пунктах пропуску.

          Вважаючи, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови в укладенні договору про спільне використання технологічних мереж митниці, позивач на підставі Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ   від 31.07.1996 р. № 28 просив про задоволення  позову.

Котовський прикордонний загін позов не визнав вказуючи на відсутність правових підстав для укладення договору та задоволення позову.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2006 року у справі (суддя - Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

          Ягорлицька митниця у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому, скаржник посилається на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 покладає на митні органи обов'язок з утримання мереж електрообладнання, які знаходяться у службових приміщеннях, де розміщуються підрозділи прикордонної служби, у належному стані, але ніяк не зобов'язує здійснювати поточні платежі за електричну енергію, яка використовується структурними підрозділами Котовського прикордонного загону.

          Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав, а його представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст. 179 ГК України).

Пунктом 39 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 03.08.2000р.                  № 1203, із наступними змінами, яке визначає статус пунктів пропуску через державний кордон, встановлює   єдиний    порядок   їх   відкриття,   діяльності,   закриття, визначено, що проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску здійснюється відповідно до законодавства органами та установами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

          Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України  від 22.02.1994р. № 100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

          Господарським судом першої інстанції встановлено, що усі приміщення пунктів пропуску через державний кордон, і в тому числі приміщення, в яких здійснюють прикордонний контроль співробітники прикордонної служби, знаходяться на балансі позивача, що останнім не заперечується.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що знаходження у певних приміщеннях пунктів пропуску Ягорлицької митниці прикордонників під час виконання ними службових обов`язків не може бути підставою для визнання усього Котовського прикордонного загону субспоживачем електроенергії, як це зазначається у додатках до договорів про постачання електричної енергії, укладених між позивачем та ВАТ “Одесаобленерго”. Відповідач не є стороною за зазначеними договорами,  а тому жодних прав та обов'язків за ними в нього не виникло.

          Котовський прикордонний загін є організацією з загальнодержавною формою власності. В телеграмі  Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.05.2006 р. № 614/2517 зазначено про те, що кошти для проведення виплат за використані енергоносії в пунктах пропуску в бюджеті Державної прикордонної служби не передбачені.

          Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що для відповідача у справі відсутні правові підстави на  укладення  договорів на постачання електричної енергії, оскільки на Державну прикордонну службу України не покладено обов'язків щодо утримання пунктів пропуску через державний кордон та будь-які приміщення у цих пунктах на балансі відповідача не знаходяться. Вищенаведене законодавче врегулювання питань щодо утримання пунктів пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон саме Державною митною службою є  суттєвою обставиною для визначення саме Ягорлицької митниці платником послуг з електропостачання у зазначених пунктах.

          Посилання позивача на Правила користування електричною енергією є безпідставними, оскільки зазначені Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), а вищенаведені Постанова та Положення визначають статус пунктів пропуску через державний кордон, встановлюють порядок відкриття, діяльності, функціонування та закриття пунктів пропуску через державний кордон, як спеціально виділеної  території, зокрема на автомобільних дорогах, що свідчить про те, що саме вони регулюють виниклі між сторонами взаємовідносини.

              Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо помилкового застосування господарським судом першої інстанції при вирішенні даного спору постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 та від 03.08.2000 р. № 1203 не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору у даній справі  є спонукання до укладення договорів на користування електричною енергією, а не на проведення роботи, а зазначені акти регулюють саме  порядок утримання пунктів пропуску, який на думку апеляційної інстанції й полягає, зокрема, у забезпеченні електричною енергією. А тому при вирішенні даного спору господарському суду слід було встановити, чи наділений відповідач повноваженнями укладати договори з постачальною організацією на постачання електричної енергії, що й було зроблено судом.

          Твердження скаржника про те, що він є відповідальним тільки за  проведення ремонту електроустановок та за утримання трансформаторної підстанції, що знаходяться на його балансі, у справному та робочому стані, але не зобов'язаний здійснювати поточні платежі за використану  електричну енергію, відхиляється судом як неспроможне, оскільки таке твердження є наслідком помилкового довільного тлумачення позивачем змісту вищенаведених правових актів.

          Інші доводи скаржника, що викладені в скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору.   

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  27.10.2006 року у справі № 6/323-06-8770 залишити без змін, а апеляційну скаргу Ягорлицької митниці - без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                  Шевченко В. В.