Постанова

від 21.03.2007 по справі 6/323-06-8770

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/323-06-8770

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 березня 2007 р.                                                                                   № 6/323-06-8770  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиЯгорлицької митниці, м. Котовськ

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 19.12.2006р.

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомЯгорлицької митниці, м. Котовськ

доКотовського прикордонного загону, в/ч 2196, м. Котовськ

проспонукання укласти договір про спільне використання технологічних мереж Ягорлицької митниці

за участю представників:

позивача: Богач М.М. –дов. від 22.01.07р. № 17/01-30/321,

відповідача: Маслов О.В. –дов. від 21.11.2006р. № ю/3300

ВСТАНОВИВ:

          Ягорлицька митниця звернулась з позовною заявою до господарського суду Одеської області про спонукання Котовського прикордонного загону (в/ч 2196) укласти договір про спільне використання технологічних мереж Ягорлицької митниці.

         Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2006р. у справі №6/345-06-9232 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. з даної справи у позові відмовлено в повному обсязі.

         Судові рішення мотивовані необгрунтованістю позовних вимог з посиланням на статті 6, 626, 627 Цивільного кодексу України, п. 39 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000р. №1203, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994р. №100 “Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства”.

         Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою у даній справі, Ягорлицька митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу  порушенням судами норм матеріального права та одностороннім баченням судами постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.94р. №100 без застосування інших норм матеріального права, які повинні бути у даному спорі застосовані, а саме Закон України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” від 22.02.2000 №1490-ІІІ, Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.04р., постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28.   

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових  актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

         Як встановлено місцевим та апеляційним господарським судом, 20.07.2006р. між ВАТ “Одесаобленерго” та Ягорлицькою митницею були укладені договори про постачання електричної енергії на об'єкти митниці (пунктах пропуску), розташованих у селах Тимкове Кодимського району, Йосипівка Фрунзівського району, Платонове Красноокнянського району та Станіславка Котовського району.

         У зв'язку з тим, що відповідач був визнаний ВАТ “Одесаобленерго” та позивачем –субспоживачем та приєднаний до електроустановок митниці, позивач запропонував відповідачу погодити та підписати проекти договорів про спільне використання технологічних мереж позивача у пунктах пропуску Станіславка, Тимкове, Платонове, Йосипівка та у м. Котовську, на що       командування Котовського прикордонного загону відповіло відмовою з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2000 р. № 1203 та від 22.02.1994 року №100.

         Пунктом 39 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000р.                  № 1203, із наступними змінами, яке визначає статус пунктів пропуску через державний кордон, встановлює єдиний порядок їх відкриття, діяльності,   закриття, визначено, що проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску здійснюється відповідно до законодавства органами та установами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

          Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України  від 22.02.1994р. №100 “Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства” встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

          Господарським судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що усі приміщення пунктів пропуску через державний кордон, і в тому числі приміщення, в яких здійснюють прикордонний контроль співробітники прикордонної служби, знаходяться на балансі позивача. Котовський прикордонний загін є організацією з загальнодержавною формою власності,  якій кошти для проведення виплат за використані енергоносії в пунктах пропуску в бюджеті Державної прикордонної служби не передбачені.

         З урахуванням  наведеного  та   приписів ст. 6, 626, 627 ЦК України і ч.3 ст. 179 ГК України, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача правових підстав для укладення договорів на постачання електричної енергії, оскільки на Державну прикордонну службу України не покладено обов'язків щодо утримання пунктів пропуску через державний кордон, приміщення яких на балансі відповідача не знаходяться.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають  положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. “Про судове рішення”.

         Таким чином, наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, які не можуть вплинути на правильність та законність судового  рішення.

         Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні касаційної скарги відмовити.

         Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 6/323-06-8770 залишити без змін.      

Головуючий суддя                                                                            В.С. Божок                    

Судді:                                                                                         Т.Ф. Костенко                                                                                                                                                                                            

                                                                                           Г.П. Коробенко