Постанова

від 14.12.2006 по справі 11/252-06-7410а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/252-06-7410А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2006 р. Справа № 11/252-06-7410А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій,

за участю представників сторін

від прокурора: не з'явились

від позивача: Л.М. Одинцова

від відповідача: М.А. Панчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Одеського обласного відділення ФСЗІ

на постанову господарського суду Одеської області

від 16.10.2006р.

у справі № 11/252-06-7410А

за позовом Прокурора м. Ізмаїла в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення ФСЗІ

до ТОВ „Медфарм”, м. Ізмаїл

про стягнення 1790,91грн.,

встановив:

Прокурор м. Ізмаїла в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення ФСЗІ звернувся до господарського суду з позовом та уточненням до нього про стягнення з ТОВ „Медфарм” на користь Одеського обласного відділення ФСЗІ на рахунок Державного казначейства суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у сумі 1790,91грн. та пеню у розмірі 34,92 грн. на підставі статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон № 875).

Постановою господарського суду Одеської області від 16.10.2006р.(суддя С.Г. Власова) в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідачем у 2005 році було створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда, про що він інформував Ізмаїльський міський центр зайнятості, але органи, зазначені в ст. 18 Закону № 875, в 2005р. інвалідів для працевлаштування на підприємство відповідача не направляли, внаслідок чого вони і не були працевлаштовані.

Одеське обласне відділення ФСЗІ, не погоджуючись з постановою суду, звернулося із апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позов Прокурора м. Ізмаїла в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення ФСЗІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 3, 5, 10 Положення „Про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів”, оскільки ТОВ „Медфарм” не провело атестацію робочих місць для інвалідів, не включило у колективний договір заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і не інформувало відділення ФСЗІ про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та не створило спеціальну комісію за участю МСЕК та Держнаглядохоронпраці.

Колегія суддів, приймаючи до уваги рамки перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, правильність застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті постанови, встановила, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об‘єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

В пункті 1 Положення „Про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою КМУ                                  від 03.05.1995р. № 314 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об‘єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інвалідів.

Відповідно до п. 3 названого Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із п. 4 названого Положення місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.

Відповідно до п. 14 даного Положення підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Згідно наданого ТОВ „Медфарм” звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2005р. становила 11 осіб. (а.с. 5).

Стаття 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов‘язує підприємства всіх форм власності створити робочі місця для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від загальної численності робочих місць на підприємстві, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, норматив для працевлаштування інвалідів для підприємства відповідача складає одне робоче місце для працевлаштування інваліда.

Фактично на підприємстві у 2005 році жодного інваліда не працювало.

За наказом № 4 від 31.01.2005р. на ТОВ „Медфарм” було створено робоче місце (фармацевт) для працевлаштування інваліда 3-ої групи, розроблена інструкція про робоче місце інваліда. (а.с. 23).

Разом з тим, відповідач інформував відповідні органи про створення робочого місця для інвалідів, що підтверджено звітами за 2005р. за формою                № 3-ПН до Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості Одеської області, в яких заявлено потребу в працівниках на вільну посаду фармацевта, на яку підприємство було готове прийняти інваліда (а.с. 71-76), та листами Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості від 03.05.2006р. № 661 (а.с.12), від 13.10.2006 р. № 1384 (а.с.70), із яких вбачається, що Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості дійсно отримував від ТОВ „Медфарм” звіти за 2005р. за формою № 3-ПН.

У листі № 1047 від 03.08.2006р. Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості Одеської області зазначено, що відповідач інформував центр зайнятості про створені робочі місця для інвалідів, також у вказаному листі зазначено, що інваліди для працевлаштування на посаду фармацевт не звертались та до ТОВ „Медфарм” не направлялись.

Згідно із п. 10 Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Пунктом 11 Положення обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладений на місцеві органи соціального захисту населення, а в пункті 12 Положення зазначено, що Державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів.

За таких обставин, господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком виявляти і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Вищезазначені факти вказують на те, що ТОВ „Медфарм” вжило всі залежні від нього заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200,  205, 206,  212,  254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006р. у справі № 11/252-06-7410А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                         Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                                В.Б. Туренко