Постанова

від 31.03.2009 по справі 12/112-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/112-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 березня 2009 р.                                                                                    № 12/112-08  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб", м. Вінниця,

на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2008

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008

зі справи № 12/112-08

за позовом Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відділення АМК), м. Вінниця,

до відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб" (далі –Товариство)

про стягнення 34 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Драпака Ю.П.,

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відділення АМК звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства 17 000 грн. штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 17 000 грн. пені за прострочення сплати штрафів.

Рішенням названого суду від 04.11.2008 (суддя Кожухар М.С), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. –головуючий суддя, судді Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.), позов задоволено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) виходили з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить оскаржувані рішення та постанову зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.   

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

З приводу підвідомчості даної справи касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам, як раз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.  

Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.08.2006 адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення № 28-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі –Рішення АМК), яким:

·          визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про

захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 14 статті 50 Закону № 2210 у вигляді: подання інформації в неповному обсязі на запит Відділення АМК від 07.07.2005 № 06-29.3/1525 у встановлений головою територіального відділення строк; подання інформації в неповному обсязі на запит Відділення АМК від 28.07.2005 № 06-29.3/1745 у встановлений головою територіального відділення строк;

·          на Товариство за кожне з зазначених порушень накладено по 8 500 грн. штрафу (всього 17 000 грн.);

- Товариством Рішення АМК одержано 16.08.2006, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с. 18, 23);

- рішенням господарського суду Вінницької області від 12.10.2006 зі справи № 9/345-06 відмовлено в задоволенні позову Товариства про визнання недійсним Рішення АМК (а.с. 8-9);

- постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 зазначене рішення місцевого суду зі справи № 9/345-06 скасовано та позов задоволено (а.с. 10-13);

- постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2008 зі справи № 9/345-06 постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 скасовано, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.10.2006 залишено в силі (а.с. 14-16);

- ухвалою Верховного Суду України від 19.06.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2008 зі справи № 9/345-06 (а.с. 17);

- Товариством 17 000 грн. штрафів не сплачено;

- позивачем вірно нараховано пеню в сумі 17 000 грн. (із застосуванням законодавчого обмеження її максимального розміру розміром штрафу).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Управління сум штрафів та пені.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Правомірність Рішення АМК досліджено в межах провадження зі згаданої справи № 9/345-06. Відповідне рішення місцевого суду набрало законної сили та є обов'язковим до виконання згідно з статтею 124 Конституції України та статтею 115 ГПК України.

Частиною третьою статті 56 Закону № 2210 встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.  

За приписами частини п'ятої статті 56 Закону № 2210:

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу;

- розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;

- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу;

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.   

Отже, підстави та умови нарахування пені в даному випадку  визначено безпосередньо Законом № 2210 (частина п'ята статті 56), який встановлює обов'язковість пені в разі несплати штрафу, а також визначає правила її нарахування.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону № 2210 у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Твердження скаржника про можливість нарахування пені виключно з 19.06.2008 (дата винесення відповідної ухвали Верховним Судом України) не лише не відповідає наведеним приписам статті 56 Закону № 2210 з цього приводу, але й не впливає на правильність прийнятих з даної справи судових рішень з огляду на фактичну тривалість несплати штрафів Товариством (для нарахування пені в максимальному розмірі достатньо 67 днів прострочення сплати штрафу).

Прийняття місцевим судом 04.11.2008 рішення зі справи за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 77 ГПК України така неявка може бути підставою для відкладення розгляду справи, якщо вона унеможливлює вирішення судового спору в даному засіданні.

Водночас у касаційній скарзі не наведено негативних наслідків відсутності представника Товариства для судового розгляду справи, а на 04.11.2008 розгляд справи було відкладено ухвалою суду першої інстанції від 16.10.2008 саме за письмовим клопотанням також відсутнього представника відповідача (а.с. 26, 32).

У свою чергу, судом апеляційної інстанції з дотриманням приписів статті 79 ГПК України відхилено клопотання Товариства про зупинення провадження у справі до вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом справи № 2-а-12150/08 за позовом Товариства до Відділення АМК про визнання протиправними дій останнього з нарахування пені, оскільки: справи за участю органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам України; наявності рішення адміністративного суду України, яке могло б мати преюдиціальне значення для вирішення даного судового спору, не встановлено; обґрунтованість нарахування пені внаслідок несплати штрафів за Рішенням АМК (як у частині періоду нарахування, так і щодо розміру пені) безпосередньо входить до предмету доказування з даної справи.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши, що Рішення АМК у встановленому порядку недійсним не визнано та є обов'язковим до виконання, обґрунтовано взяли до уваги преюдиціальне значення судових рішень зі згаданої справи № 9/345-06 та, перевіривши правильність визначення позивачем суми пені, дійшли правомірних висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог Відділення АМК.  

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 зі справи № 12/112-08 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб" –без задоволення.

Суддя                                                                                               В.Селіваненко

Суддя              І.Бенедисюк

Суддя               Б.Львов