Постанова

від 21.12.2006 по справі 16/368-06-9978

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/368-06-9978

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р. Справа № 16/368-06-9978

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився     

від відповідача: Кравченко М.І. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області, м. Ізмаїл, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 25 жовтня 2006 року                    

у справі № 16/368-06-9978                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Малого приватного підприємства „Сервіс –Ойл”, м. Ізмаїл, Одеської області

до Ізмаїльської міської ради Одеської області, м. Ізмаїл, Одеської області

про внесення змін до договору купівлі –продажу від 25.04.2006 р.

                                                               В С Т А Н О В И Л А:

   26.09.2006 р. Мале приватне підприємство „Сервіс –Ойл” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльської міської ради Одеської області (далі відповідач) про внесення змін до договору купівлі –продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.04.2006 р.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що п. п. 3.4, 3.5 договору суперечать діючому законодавству і змісту укладеного договору, оскільки у позивача відсутня правоустановча  документація на земельну ділянку, яка б давала йому змогу на законних підставах використовувати вказану земельну ділянку. Крім того, у договорі не вказаний об'єм робіт, які необхідно провести для демонтажу будинку розташованому на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди. Реальний об'єм робіт по демонтажу конструкції будинку і їх транспортуванню значно перевищує об'єм робіт за домовленістю сторін, яка існувала напередодні укладення договору і цей факт істотно знижує цінність земельної ділянки для позивача і практично унеможливлює її використання за цільовим призначенням.

   У зв'язку з тим, що об'єкт права оренди може бути використаний лише після закінчення робіт по демонтажу і транспортуванню конструкцій будинку, який розташований на зазначеній земельній ділянці, її активне використання цілком виключено, тому позивач припинив виплату грошових коштів обумовлених договором до усунення вищевказаних перешкод.

   Також, позивач, взагалі нічим не обґрунтовуючи свої вимоги, просить внести зміни до п. 2.2 договору в частині ціни права оренди, яка має бути ним сплачена та викласти цей пункт договору в редакції:

п. 2.2. Ціна права оренди права земельної ділянки має бути сплачена „Покупцем” до: 22.05.2006 р. –30000 (тридцять тисяч) гривень;

01.12.2006 р. –335000 (триста тридцять п'ять тисяч) гривень;

01.12.2007 р. –335000 (триста тридцять п'ять тисяч) гривень, шляхом перерахування на рахунок: –„Продавця”.  

   Заявою від 13.10.2006 р. позивач звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви та просив суд, окрім виключення п. п. 3.4., 3.5. з договору, п. 2.2. договору, викласти в наступній редакції:

п. 2.2. Ціна права оренди права земельної ділянки має бути сплачена „Покупцем” до: 22.05.2006 р. –30000 (тридцять тисяч) гривень;

01.12.2006 р. –335000 (триста тридцять п'ять тисяч) гривень;

01.09.2007 р. –335000 (триста тридцять п'ять тисяч) гривень, шляхом перерахування на рахунок: –„Продавця”, посилаючись на те, що у зв'язку з поданням квартального звіту до ДПІ за Ш квартал 2007 року та враховуючи інтереси відповідача позивач вважає за належне здійснити оплату за спірним договором до 01.09.2007 року.

   У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки вимоги, вказані в п. п. 3.4., 3.5. договору є вимогами конкурсу по продажу права оренди земельної ділянки, що затверджені п. 1 рішення Ізмаїльської міської ради № 1069-ІV від 25.08.2005 р. „Про знесення аварійного будинку № 24 про проспекту Леніна”, у зв'язку з чим внесення змін до зазначених пунктів договору призведене до невиконання умов конкурсу, в якому позивач приймав участь та на правах переможця уклав з відповідачем відповідний договір. В позові позивач не просить внести будь-які зміни до рішення Ради № 1069-ІV від 25.08.2005 р. або визнати його недійсним, у зв'язку з чим внесення змін до п. п. 3.4, 3.5 договору є порушенням відповідного рішення Ради, а тому в позові слід відмовити.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2006 р. (суддя Железна С. П.)  позов задоволений повністю. Пункти 3.4. та 3.5. виключені з договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.04.2006 р., укладеного між сторонами у справі. Пункт 2.2. зазначеного договору викладений в іншій редакції, а саме:

„п. 2.2. Ціна права оренди права земельної ділянки має бути сплачена „Покупцем” до: 22.05.2006 р. –30000 (тридцять тисяч) гривень;

01.12.2006 р. –335000 (триста тридцять п'ять тисяч) гривень;

01.09.2007 р. –335000 (триста тридцять п'ять тисяч) гривень, шляхом перерахування на рахунок: –„Продавця”.

   З відповідача на користь позивача стягнуті понесені останнім судові витрати по справі: 85 грн. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що чинним законодавством не передбачений порядок укладання договорів купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, однак, не має і прямої заборони на укладення такого різновиду угод, у зв'язку з чим суд оцінив спірний договір як реальну угоду, недійсність якої прямо не передбачено законом.

   Вимогами ч. ч. 2,  3 ст. 125 ЗК України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. З огляду на викладене суд оцінив вказаний договір купівлі-продажу права на оренду як угоду, щодо продажу права на оренду, але ніяким чином не як угоду, якою посвідчено право користування позивачем земельною ділянкою на умовах оренди. Оскільки угода купівлі-продажу права не повинна містити умови та положення, які не стосуються сутності укладеної угоди, то факт включення відповідачем умов п. п. 3.4, 3.5 до переліку умов конкурсу по продажу права оренди земельної ділянки тягне за собою необхідність та правомірність їх включення до договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.04.2006 р. За переконанням суду умови, на яких позивачем було придбано право оренди земельної ділянки повинні були включені та відображені саме в редакції договору оренди, як умови, на яких позивачем було придбано право земельної ділянки на конкурсній основі. Так як, позивачем не було набуто у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою на умовах оренди, що в свою чергу свідчить про неможливість виконання позивачем умов п. п. 3.4, 3.5 договору, внаслідок чого ці пункти договору підлягають виключенню з вказаного договору. Щодо внесення змін до п. 2.2 договору від 25.04.2006 р., в частині визначення строків перерахування платежів, місцевий суд визнав їх правомірними та обґрунтованими з огляду на відсутність до теперішнього часу укладеного у встановленому законом порядку договору оренди земельної ділянки.

   Судові витрати по справі покладені судом першої інстанції на відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.  В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.            

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   Оскільки, представник відповідача не заявив клопотання про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалася, але вівся протокол судового засідання.  

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачаться з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 25.08.2005 року 22 сесія ІV скликання Ізмаїльської міської ради прийняла рішення № 1069-ІV „Про знесення аварійного будинку № 24 по проспекту Леніна”, яким були затверджені умови конкурсу по продажу права оренди земельної ділянки площею 0.22 га терміном на 49 років по проспекту Леніна, 24 у м. Ізмаїлі.

   Переможцем конкурсу визначений позивач у справі.

   25.04.2006 р. між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу права оренди зазначеної земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до п. 1.1 якого відповідач передав за плату, а відповідач прийняв право оренди вказаної земельної ділянки.   

   Ціна продажу права оренди земельної ділянки визначена сторонами договору в 700000 грн., яку позивач, відповідно до п. 2.2 договору зобов'язався сплатити частками: в строк до 22.05.2006 р. –30000 грн. та в строк до 01.09.2006 р. –670000 грн.

   Пунктом 3.4 договору сторонами погоджено, що демонтаж конструкцій аварійного будинку розташованого на названій земельній ділянці здійснюється за рахунок позивача відповідно з ПБД на демонтаж об'єкту. Демонтовані будівельні матеріали і конструкції підлягають поверненню балансоутримувачу (УЖКГ).

   Пунктом 3.5 договору сторонами встановлений обов'язок позивача щодо доставки матеріалів та конструкцій від розбору об'єкту на будівельний майданчик школи по вул. І. Франко в м. Ізмаїлі за власний рахунок.

   Згідно п. 5.1 договору передачу позивачеві земельної ділянки за дорученням відповідача здійснює Ізмаїльський міський відділ земельних ресурсів протягом 14 днів після виконання п. 3.1.1 і рішення міської ради.

   Пунктом 3.1.1 договору визначено, що проект відведення земельної ділянки повинний розробити позивач у справі.

   Листом № 17/01-13-2891 від 21.08.2006 р. відповідач повідомив позивача, що лист останнього № 19 від 11.08.2006 р. розглянутий, але виключення п. п. 3.4, 3.5 з умов договору є неможливим, так як це негативно відобразиться на змісті договору раніше погодженого і підписаного обома сторонами.

   Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що укладений між сторонами договір від 25.04.2006 р. за своєю правовою природою не є договором оренди земельної ділянки, а є договором купівлі-продажу права на оренду земельної ділянки. Оскільки, чинним законодавством України не передбачений порядок укладання саме таких видів договорів, однак, немає і прямої заборони на укладення такого різновиду угод та виходячи з загальних норм права, а саме: що не заборонено законом –то дозволено, місцевий суд дійшов до підставного висновку про те, що спірний договір є правомірним правочином, недійсність якої прямо не встановлена законом та який не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

   Як слідує з матеріалів справи зазначений договір в цілому, без-будь яких виключень та зауважень щодо окремих його пунктів, укладений уповноваженими представниками сторін, волевиявлення яких було вільним, відповідало їх внутрішній волі та було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою.

   Умовами угоди від 25.04.2006 р. сторонами погоджено, що праву позивача та обов'язку відповідача на укладання договору оренди вказаної земельної ділянки передує обов'язок позивача здійснити певні дії передбачені п. п. 2.2, 3.4, 3.5, 5.1 договору, а саме: розробити проект відведення земельної ділянки, сплатити позивачеві у визначений, конкретний строк певну грошову суму, здійснити за власний рахунок демонтаж аварійного будинку та перевезти матеріали і конструкцій від розбору об'єкту на будівельний майданчик школи.

   Позивач посилаючись на те, що в договорі не вказаний об'єм робіт, які необхідно провести для демонтажу будинку розташованому на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди та реальний об'єм робіт по демонтажу конструкції будинку і їх транспортуванню значно перевищує об'єм робіт за домовленістю сторін, яка існувала напередодні укладення договору, а також на те, що до теперішнього часу договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладений, що унеможливлює виконання ним п. п. 3.4, 3.5 договору просить виключити зазначені пункти з укладеної угоди від 25.04.2006 р. та змінити строки проведення розрахунків, передбачені п. 2.2 договору.

   З цими доводами позивача погодився суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

   Але, колегія суддів, ці висновки місцевого суду вважає помилковими виходячи з наступного.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

   З довідки про включення до ЄДРПОУ від 18.02.1999 р. вбачається, що статутними видами діяльності позивача є ремонт будов і споруд невиробничого призначення та ремонт і будівництво житла (квартир) на замовлення, тобто позивач є належним фахівцем в галузі будівництва та займається цією діяльністю на протязі тривалого часу, майже сім років. Тому вважати, що при укладенні договору та проведенні конкурсу позивач не визначився щодо об'єму робіт по демонтажу аварійного будинку та транспортуванню його конструкцій –неможливо, а докази, що підтверджують протилежні ствердження позивача, в матеріалах справи відсутні.

   Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що до сьогоднішнього часу між сторонами не укладений договір оренди земельної ділянки, оскільки, як зазначалося вище, праву позивача та обов'язку відповідача на укладення такого договору оренди земельної ділянки передує обов'язок позивача виконати певні дії передбачені п. п. 2.2, 3.4, 3.5, 5.1, з чим повністю погодився останній при укладенні договору від 25.04.2006 р.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо виключення п. п. 3.4, 3.5 та внесення змін до п. 2.2 договору стосовно строків проведення розрахунків є голослівними та недоведеними, суперечать вимогам ст. ст. 525, 526 ЦК України, умовам укладеного договору та проведеного конкурсу на підставі рішення № 1069-ІV від 25.08.2005 року 22 сесії ІV скликання Ізмаїльської міської ради, що є чинним і діючим, ніким не оскарженим та не спростованим до сьогоднішнього часу, а також волевиявленню сторін при укладенні договору, у зв'язку з чим задоволені бути не можуть.  

   Крім того, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем до матеріалів справи не наданий його лист № 19 від 11.08.2006 р. з пропозиціями відповідачеві внести зміни до договору від 25.04.2006 р.

   З відповіді відповідача (лист № 17/01-13-2891 від 21.08.2006 р.) вбачається, що пропозиції позивача про виключення п. п. 3.4, 3.5 з умов договору відхилені, так як це негативно відобразиться на змісті договору раніше погодженого і підписаного обома сторонами.

   В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснив, що з пропозиціями про внесення змін до п. 2.2 позивач до відповідача не звертався.

   Наведене свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач взагалі звертався до відповідача з пропозиціями про внесення змін до п. 2.2 договору, а тому позовні вимоги позивача, в цій частині, не можуть бути задоволені ще й з зазначених підстав, оскільки позивач не дотримався, встановленого ст. 188 ГК України, порядку зміни до п. 2.2 господарського договору.

   Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

   Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України відповідачеві за рахунок позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати на сплату держмита за подання апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

                               Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                          П О С Т А Н О В И Л А:     

   Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області –задовольнити.

   Рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2006 року у справі № 16/368-06-9978 –скасувати, а в позові відмовити.

   Стягнути з Малого приватного підприємства „Сервіс –Ойл”, м. Ізмаїл, Одеської області на користь Ізмаїльської міської ради Одеської області, м. Ізмаїл, Одеської області –42 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подання апеляційної скарги.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко