Рішення

від 08.10.2013 по справі 901/3075/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2013 Справа № 901/3075/13 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»

(вул. Мате Залкі, 17 «б», готель «Звездная», м. Сімферополь, АР Крим, 95053)

(будівля № 115, військогового містечка № 3, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, 98542)

до фізичної особи - підприємця Данілової Наталії Володимирівни

(м-н Зелений, буд. 22, кв. 92, м. Макіївка, Донецька область, 86156)

про стягнення 54 392.55 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Калашнікова Олена Олександрівна, представник, довіреність № 246 від 26.06.2013, ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»;

Від відповідача : не з'явився, ФОП Данілова Н.В.;

Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Данілової Наталії Володимирівни та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 48 000.00 грн., пеню у сумі 1 304.55 грн., штраф у сумі 4 800.00 грн. та 3% річних у сумі 288.00 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням обов'язків, взятих відповідачем за договором № 72 про надання послуг з розміщення обладнання від 07 травня 2013 року в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Свої вимоги позивач обґрунтував посиланнями на статті 509, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 19), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 50).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

07 травня 2013 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (сторона -1) та фізичною особою - підприємцем Даніловою Наталією Володимирівною (сторона -2) було укладено договір № 72 про надання послуг з розміщення обладнання (а.с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 договору ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» за даним договором надає послуги з розміщення обладнання - торговельного павильону - точки № 25 згідно з дислокацією на території Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» ФОП Даніловій Н.В. для надання відпочиваючим ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» додаткових можливостей з придбання товарів та послуг, не заборонених чинним законодавством України. Строк розміщення обладнання з 08 травня 2013 року по 30 жовтня 2013 року включно. Під додатковими можливостями з придбання товару та послуг розуміється реалізація продовольчих товарів без торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами, а саме - продукти харчування. Метою договору є досягнення сторонами господарської мети в сфері надання послуг відпочиваючим.

Згідно з пунктом 1.2 договору за узгодженням зі ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» послуги за даним договором виконуються ФОП Даніловою Н.В. за самостійно визначеним графіком, узгодженому з Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» в належному порядку.

Відповідно до пункту 2.1 договору за надання послуг за даним договором ФОП Данілова Н.В. здійснює оплату в розмірі 48 000.00 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 2.2 договору визначений порядок оплати - 100% до 16 червня 2013 року.

ФОП Данілова Н.В. здійснює оплату ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» в не залежності від отримання рахунку на оплату в строки, визначені пунктом 2.2 даного договору (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ФОП Данілова Н.В. зобов'язується з моменту підписання даного договору приступити до його виконання, зокрема, зобов'язується вносити плату за користування наданими послугами з розміщення обладнання у відповідності до пунктів 2.1 та 2.2 даного договору.

Згідно з пунктом 5.10 договору за несвоєчасну оплату за надані послуги ФОП Данілова Н.В. сплачує ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки, а також штраф в розмірі 10% від суми боргу.

Строк дії договору визначений пунктом 7.1 та договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 30 жовтня 2013 року. В частині фінансових зобов'язань даний договір діє до повного їх виконання.

Додатковою угодою від 30 травня 2013 року було внесено зміни до пункту 2.1 договору про надання послуг з розміщення обладнання № 72 від 07 травня 2013 року та визначено новий строк оплати, а саме - до 01 липня 2013 року (а.с. 16).

Так, позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуги з розміщення обладнання, передбаченого пунктом 1.1 даного договору.

Позивач стверджує, що відповідач в порядку, передбаченому пунктами 2.1; 2.2; 2.3 договору , не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 48 000.00 грн., яка на даний час не є погашеною.

Позивач претензією № 270 від 10 липня 2013 року вимагав від відповідача сплати заборгованості, однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 17).

Вказане з'явилося підставою для звернення Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалось, 07 травня 2013 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (сторона -1) та фізичною особою - підприємцем Даніловою Наталією Володимирівною (сторона -2) було укладено договір № 72 про надання послуг з розміщення обладнання, відповідно до пункту 1.1 якого сторона -1 за даним договором надає послуги з розміщення обладнання - торговельного павильону - точки № 25 згідно з дислокацією на території Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» стороні -2 для надання відпочиваючим ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» додаткових можливостей з придбання товарів та послуг, не заборонених чинним законодавством України (а.с. 12-15).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуги з розміщення обладнання, передбаченого пунктом 1.1 даного договору, що підтверджується укладеним та підписаними сторонами договором про надання послуг з розміщення обладнання № 72 від 07 травня 2013 року (а.с. 12-15).

Іншого порядку відображення факту надання та отримання послуг сторонами умовами договору не передбачено, також відповідачем не було надано доказів зворотного.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 договору за надання послуг за даним договором ФОП Данілова Н.В. здійснює оплату в розмірі 48 000.00 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 2.2 договору визначений порядок оплати - 100% до 16 червня 2013 року.

ФОП Данілова Н.В. здійснює оплату ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» в не залежності від отримання рахунку на оплату в строки, визначені пунктом 2.2 даного договору (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ФОП Данілова Н.В. зобов'язалася з моменту підписання даного договору приступити до його виконання, зокрема, вносити плату за користування наданими послугами з розміщення обладнання у відповідності до пунктів 2.1 та 2.2 даного договору.

Додатковою угодою від 30 травня 2013 року було внесено зміни до пункту 2.1 договору про надання послуг з розміщення обладнання № 72 від 07 травня 2013 року та визначено новий строк оплати, а саме - до 01 липня 2013 року (а.с. 16).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак, відповідач за надані послуги у встановлені договором строки не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 48 000.00 грн., яка на даний час не є погашеною.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Так, під час розгляду даної справи фізичною особою - підприємцем Даніловою Н.В. належними та допустимими доказами не доведено оплату наданих послуг.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Данілової Н.В. заборгованості в сумі 48 000.00 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 304.55 грн., штраф в розмірі 4 800.00 грн. та 3% річних в сумі 288.00 грн..

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13 липня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується із наявністю правових підстав для одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Пунктом 5.10 договору № 72 визначено, що за несвоєчасну оплату за надані послуги сторона-2 сплачує стороні -1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, а також штраф в розмірі 10% від суми боргу.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1304.55 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 01 липня 2013 року по 11 вересня 2013 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 10), встановив, що розмір пені за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 1 304.55 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Також, перевіривши розрахунок штрафу, проведений позивачем, суд встановив, що він розрахований вірно, складає 4 800.00 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 288.00 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 01 липня 2013 року по 11 вересня 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано вірно, а отже саме у визначеному позивачем розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 10 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Данілової Наталії Володимирівни (м-н Зелений, буд. 22, кв. 92, м. Макіївка, Донецька область, 86156, ідентифікаційний номер 2901404863) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (вул. Мате Залкі, 17 «б», готель «Звездная», м. Сімферополь, АР Крим, 95053; будівля № 115, військогового містечка № 3, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, 98542, ідентифікаційний код 30639237) заборгованість в розмірі 48 000.00 грн., пеню в сумі 1 304.55 грн., штраф в сумі 4 800.00 грн., 3 % річних у розмірі 288.00 грн. та 1720.50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська