Рішення

від 07.10.2013 по справі 918/1166/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 918/1166/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА" (далі - Товариство) до фізичної особи-підприємця Аврамишиної Ніни Олександрівни (далі - Підприємець) про стягнення заборгованості в сумі 87 228 грн. 36 коп.,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 лютого 2011 року між позивачем та Підприємцем був укладений договір суборенди № АО81402106, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 235,3 м 2 , що розташоване за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця Білогородська, будинок 9. Оскільки Підприємець взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті орендних платежів виконав лише частково, заборгувавши Товариству 25 246 грн. 67 коп., позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 1 981 грн. 69 коп. пені та 60 000 грн. 00 коп. штрафу, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 6 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1166/13, розгляд якої було призначено на 21 серпня 2013 року.

Ухвалою суду від 21 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 4 вересня 2013 року.

Ухвалою суду від 4 вересня 2013 року (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 17 вересня 2013 року) розгляд справи відкладено на 24 вересня 2013 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 7 жовтня 2013 року.

До початку судового засідання 7 жовтня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання Товариства від 4 жовтня 2013 року № 02, до якого було долучено обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення з Підприємця сум заборгованості та штрафних санкцій за спірним договором (а.с. 105). З вказаного розрахунку вбачається, що до стягнення з відповідача підлягає загальна сума заборгованості в розмірі 87 114 грн. 23 коп., з яких: 25 246 грн. 67 коп. - основний борг, 60 000 грн. 00 коп. - штраф, 1 981 грн. 69 коп. - пеня.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Водночас оскільки відповідної заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до господарського суду Рівненської області не надходило, суд дійшов висновку про розгляд справи в межах вимог, заявлених Товариством у прохальній частині позовної заяви.

У призначені судові засідання сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників. Крім того, Підприємець не надав витребуваних судом документів. У той же час останній будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки на адресу суду не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Белінського, будинок 1, квартира 1. З матеріалів справи вбачається, що частину вказаних поштових відправлень було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання, а частину - отримано адресатом.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі Підприємця.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2009 року між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Мережа" та був укладений договір оренди № АО80102006, за умовами якого останнє передало позивачу в тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 305,5 м 2 , що розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця Бєлгородська, будинок 9/2 (а.с. 99-103).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками вказаних юридичних осіб та скріплений їх печатками.

Пунктом 8.2.5 даного договору встановлено, що орендар має право здавати приміщення, що орендується, в суборенду без попереднього письмового дозволу орендодавця.

14 лютого 2011 року між позивачем та Підприємцем був укладений договір суборенди № АО81402106, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 235,3 м 2 , що розташоване за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця Білогородська, будинок 9. (а.с. 13-19).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендар зобов'язаний передати об'єкт оренди суборендарю, а суборендар зобов'язаний його прийняти в суборенду до 1 травня 2011 року, про що сторони складають акт приймання-передачі об'єкта оренди в двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що 1 травня 2011 року сторони підписали та скріпили своїми печатками відповідний акт прийому-передачі в суборенду, за яким вказане орендоване майно було передано відповідачу (а.с. 21).

У пунктах 7.2-7.2.1 договору сторони встановили розмір орендної плати за один місяць.

Орендна ставка за цим договором складає 42 грн. 50 коп. не враховуючи ПДВ (пункт 7.2.3 договору).

Пунктами 7.5-7.6 договору передбачено, що у разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість днів, розмір орендної плати за один місяць має бути розділений на кількість днів у відповідному місяці і помножений на кількість днів, за які здійснюється оплата. Орендна плата нараховується з дати підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди і закінчується в день підписання акта повернення об'єкта оренди відповідно до статті 16 цього договору.

Судом встановлено, що 1 травня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору суборенди від 14 лютого 2011 року № АО81402106 (а.с. 86), де погодили змінити пункт 7.2.3 спірного договору та викласти його редакції, відповідно до якої з 1 травня 2011 року по 30 червня 2011 року включно щомісячна орендна плата за користування приміщенням складає 7 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 166 грн. 66 коп. З 1 липня 2011 року і до кінця дії договору щомісячна орендна плата складає 51 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8 грн. 50 коп. за 1 метр квадратний.

Крім того, 1 червня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору суборенди від 14 лютого 2011 року № АО81402106 (а.с. 22), у пункті 1 якої погодили, що суборендар щомісяця відшкодовує орендарю витрати за комунальні послуги: користування електроенергією, водою в приміщенні. Оплата вказаних відшкодувань проводиться суборендарем на поточний рахунок орендаря згідно виставлених рахунків-фактур, що підтверджені показниками лічильників (приладів обліку) протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунків від орендаря. Розрахунки оплати за комунальні послуги, обсяг яких не визначається за допомогою приладів обліку, здійснюються суборендарем пропорційно площі приміщення, що суборендується.

У вказаній додатковій угоді сторони також дійшли згоди про необхідність зміни пункту 7.2.3 спірного договору та викладення його в редакції, відповідно до якої з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року включно щомісячна орендна плата за все приміщення складає 17 861 грн. 75 коп., у тому числі ПДВ - 2 976 грн. 96 коп. З 1 серпня 2011 року і до кінця дії договору щомісячна орендна плата складає 51 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8 грн. 50 коп. за 1 метр квадратний.

Судом встановлено, що вищенаведені додаткові угоди до договору суборенди від 14 лютого 2011 року № АО81402106 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що в матеріалах даної справи також наявна додаткова угода від 15 лютого 2012 року № 2 до спірного договору про його розірвання.

Пунктом 1 вказаної угоди передбачено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору суборенди від 14 лютого 2011 року № АО81402106 на підставі пункту 6.1 вказаного договору 15 лютого 2012 року.

У пункті 3 вказаної угоди зазначено, що приміщення вважається переданим від суборендаря до орендодавця в момент підписання акту приймання-передачі приміщення з оренди відповідно до умов договору.

Дана додаткова угода також була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками контрагентів.

На виконання пункту 3 додаткової угоди від 15 лютого 2012 року № 2 до спірного договору, 15 лютого 2012 року сторони підписали та скріпили своїми печатками акт повернення приміщення (а.с. 89).

У вказаному акті сторони погодили, що суборендар зобов'язаний відшкодувати вартість комунальних платежів відповідно до рахунку, виставленого орендарем протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідних рахунків, та підписати акт звіряння взаємних розрахунків.

На виконання вказаного положення 24 жовтня 2012 року Товариство цінним листом з описом вкладення направило на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за спірним договором, рахунки на оплату комунальних послуг від 31 грудня 2011 року № 7936, від 31 грудня 2011 року № 1025, від 15 лютого 2012 року № 1246, а також відповідні акти надання послуг (а.с. 35). Вказане відправлення було отримане адресатом 29 жовтня 2012 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (а.с. 36).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 14 лютого 2011 року № АО81402106 також свідчить відсутність з боку Підприємця претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов даної угоди.

Відповідно до пункту 7.4 договору суборенди від 14 лютого 2011 року № АО81402106, якщо інше не передбачено цим договором, орендна плата сплачується суборендарем щомісячно авансом не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Крім того, як було зазначено вище, відповідно до додаткової угоди від 1 червня 2011 року № 2 до спірного договору суборендар зобов'язався щомісяця відшкодовувати орендарю витрати за комунальні послуги, оплата яких проводиться суборендарем на поточний рахунок орендаря згідно виставлених рахунків-фактур, що підтверджені показниками лічильників (приладів обліку) протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунків від орендаря.

Відтак, з огляду на вищенаведені положення договору, обов'язок Підприємця щодо оплати орендної плати за користування об'єктом оренди в січні 2012 року виник 25 грудня 2011 року, а за користування об'єктом оренди в лютому 2012 року - 25 січня 2012 року. У той же час обов'язок Підприємця по сплаті комунальних платежів за спірним договором за грудень 2011 року, січень 2012 року та лютий 2012 року настав 2 листопада 2012 року (протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунків від орендаря відповідно до положень додаткової угоди до спірного договору від 1 червня 2011 року № 2).

Водночас судом встановлено, що всупереч положень даного договору та додаткових угод до нього відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті орендних платежів виконав лише частково, заборгувавши таким чином Товариству 25 246 грн. 67 коп. Даний факт підтверджується наданими позивачем актами надання послуг, а також відповідними рахунками, що виставлялись відповідачу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором суборенди від 14 лютого 2011 року № АО81402106, яка складає 25 246 грн. 67 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємець на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення зазначеної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Товариства про стягнення з відповідача вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Підприємця 1 981 грн. 69 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за 191 день прострочення платежу, з яких: 487 грн. 21 коп. - пеня, нарахована за прострочення оплати орендної плати за січень 2012 року по акту надання послуг від 15 лютого 2012 року № 857 (рахунок на оплату від 15 січня 2012 року № 2); 460 грн. 18 коп. - пеня, нарахована за прострочення оплати орендної плати за грудень 2011 року по акту надання послуг від 31 січня 2012 року № 162 (рахунок на оплату від 15 грудня 2011 року № 7156); 57 грн. 75 коп. - пеня, нарахована за прострочення оплати комунальних платежів по акту надання послуг від 31 грудня 2011 року № 7847 (рахунок на оплату від 31 грудня 2011 року № 7936); 487 грн. 20 коп. - пеня, нарахована за прострочення оплати комунальних платежів по акту надання послуг від 31 січня 2012 року № 617 (рахунок на оплату від 31 січня 2012 року № 1025); 489 грн. 35 коп. - пеня, нарахована за прострочення оплати комунальних платежів по акту надання послуг від 15 лютого 2012 року № 1330 (рахунок на оплату від 15 лютого 2012 року № 1246).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.5 спірного договору передбачено, що у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті платежів, передбачених цим договором, суборендар зобов'язаний в кожному випадку сплатити орендареві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що прострочення Підприємцем внесення орендної плати за користування об'єктом оренди в січні 2012 року виникло 26 грудня 2011 року (рахунок на оплату від 15 грудня 2011 року № 7156), а за користування об'єктом оренди в лютому 2012 року - 26 січня 2012 року (рахунок на оплату від 15 січня 2012 року № 2). У той же час прострочення Підприємцем оплати комунальних платежів за спірним договором за грудень 2011 року, січень 2012 року та лютий 2012 року виникло 3 листопада 2012 року (зі спливом п'ятиденного терміну, встановленого для внесення вказаних платежів згідно з пунктом 1 додаткової угоди до спірного договору від 1 червня 2011 року № 2).

Водночас згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства та положення договору суд дійшов висновку про те, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення останнім внесення орендної плати, може бути нарахована за 6 місяців, тобто з 26 грудня 2011 року по 26 червня 2012 року (за 184 дні прострочення) та з 26 січня 2012 року по 26 липня 2012 року (за 183 дні прострочення) по рахункам на оплату відповідно від 15 грудня 2011 року № 7156 та від 15 січня 2012 року № 2, що виставлялись відповідачу на оплату орендної плати. У той же час, за прострочення Підприємцем оплати комунальних платежів, пеня може бути нарахована за 6 місяців, тобто з 3 листопада 2012 року по 3 травня 2013 року (за 184 дні прострочення).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що стягненню з Підприємця підлягає пеня, нарахована за вищенаведені періоди, яка, за розрахунком суду, становить 1 902 грн. 98 коп. (розрахунок додається).

Відтак, позовна вимога Товариства про стягнення з відповідача 1 981 грн. 69 коп. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 902 грн. 98 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті орендних платежів, Товариство просило суд стягнути з останнього штраф у розмірі 60 000 грн. 00 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 9.6 спірного договору сторони погодили, що у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті платежів, передбачених цим договором, більш ніж на п'ятнадцять днів, суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендареві штраф у розмірі 100 відсотків орендної плати за перший місяць суборенди.

Як було зазначено вище, у пунктах 7.2-7.2.1 договору сторони погодили розмір орендної плати за один місяць.

Орендна ставка за цим договором на час його укладення складала 42 грн. 50 коп. не враховуючи ПДВ (пункт 7.2.3 договору).

Водночас згідно з пунктом 7.8 спірного договору протягом 3-ох робочих днів після підписання даного договору, суборендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший місяць оренди в сумі 12 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 000 грн. 00 коп.

Оскільки судом встановлено, що відповідач допустив прострочку сплати орендних платежів більш ніж на п'ятнадцять днів, а розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Товариством, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору та є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 60 000 грн. 00 коп. штрафу підлягає задоволенню.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України встановлено диспозитивність у застосуванні правових наслідків спливу позовної давності. Відповідно до цієї процесуальної норми на фактичні дані, що мають значення для застосування правових наслідків спливу позовної давності, можуть звертати увагу суду сторони як активні учасники процесу доказування, а не суд. Таке застосування правових наслідків спливу позовної давності відповідає засадам змагальності в господарському процесі, оскільки вони є складовою частиною господарського судочинства. Даною нормою права передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення заявлених до стягнення суми заборгованості, то позовна давність до позовних вимог Товариства судом не застосовується.

За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Підприємця 25 246 грн. 67 коп. основного боргу, 1 902 грн. 98 коп. пені та 60 000 грн. 00 коп. штрафу. У той же час у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Аврамишиної Ніни Олександрівни (34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Белінського, будинок 1, квартира 1, ідентифікаційний код: 2257104369) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА" (04655, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 78, ідентифікаційний код: 36047855) 25 246 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 67 коп. основного боргу, 1 902 (одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 98 коп. пені, 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, а також 1 741 (одну тисячу сімсот сорок одну) грн. 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 8 жовтня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко