Постанова

від 07.10.2013 по справі 910/9012/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9012/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Кушкова Н.М. (довіреність б/н від 28.08.2013 р.),

Юцевич О.В. (директор згідно протоколу №2/10 від 07.08.2010 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАННА ГІЛЬДІЯ»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року

у справі №910/9012/13 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАННА ГІЛЬДІЯ»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРС-БУД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАННА ГІЛЬДІЯ» про стягнення основного боргу у розмірі 164071,10 грн., пені у розмірі 12205,41 грн., 4059,48 грн. 3% річних.

12.08.2013 р. позивачем подана заява, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 142071,10 грн. основного боргу, 12205,41 грн. пені, 4059,48 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.08.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 142071,10 грн. основного боргу, 4059,07 грн. 3% річних, 12205,41 грн. пені та 3166,71 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 23.09.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАННА ГІЛЬДІЯ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРС-БУД» (підрядник) було укладено договір підряду №14/02-12.

В подальшому додатковою угодою №1 від 25.06.2012 р. було внесено зміни до вищезазначеного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 25.06.2012 р., замовник доручив, а підрядник на свій ризик зобов'язався виконати власними силами роботи: загальнобудівельні, оздоблювальні та сантехнічні (згідно з кошторисом (уточнений) - додаток №1 до договору) за адресою: м.Київ, вул. Льва Толстого, 57, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи в повному обсязі.

Згідно п. 3.1. договору сторони погодили, що договірна ціна є вартістю усіх етапів робіт та вартості матеріалів за діючим Договором, яка визначається сторонами у відповідному додатку №1 (кошторис) до цього договору. Договірна ціна визначається як сума окремих етапів робіт та вартості матеріалів та комплектуючих, та може бути уточненою або доповненою у процесі виконання робіт у зв'язку з виникненням обставин незалежних від діяльності підрядника.

Відповідно до п. 4.1. договору, приймання-здача виконаних робіт проводиться на підставі акта приймання виконаних підрядних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 3.3. договору, замовник оплачує виконані підрядником роботи протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1. договору, договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано роботи, передбачені договором, на суму 930891,27 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1 від 30.05.2012 р. на суму 150000,00 грн., актом приймання виконаних робіт № 2 від 30.05.2012р. на суму 150500,95 грн., актом приймання виконаних робіт №3 від 25.06.2012 р. на суму 630390,32 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим є належним доказом виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи, відповідачем в повному обсязі оплачені не були.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково оплачено виконані позивачем роботи на суму 788820,17 грн. (в період з 17.02.2012 р. по 28.12.2012 р.).

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов договору на суму 930891,27 грн., відповідачем сплачено 788820,17 грн., на час розгляду даного спору вартість неоплачених відповідачем робіт склала 142071,10 грн.

Таким чином, частково неоплаченим на суму 148071,10 грн. залишився акт приймання виконаних робіт №3 від 25.06.2012 р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник оплачує виконані підрядником роботи протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних робіт №3 від 25.06.2012 р. підписано сторонами 25.06.2012 р., у зв'язку з чим, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 04.07.2012 р. (28.06.2012 р. - святковий день).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та приймаючи до уваги те, що відповідачем не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання в частині суми боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 142071,10 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 4059,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 4059,07 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12205,41 грн.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. договору, за затримку перерахування платежів підряднику за виконані роботи з вини замовника, останній сплачує пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, встановила, що арифметично вірний розмір суми пені становить 12372,57 грн., тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення пені у розмірі 12205,41 грн. підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що ТОВ «РЕСТОРАННА ГІЛЬДІЯ» остаточно прийняла роботи лише 25.06.2012 р., в той час коли роботи повинні були бути виконані не пізніше 60 календарних з моменту підписання сторонами договору, тобто не пізніше 14.04.2012 р., що призвело до зриву запланованої дати відкриття ресторану та спричинило нанесення відповідачу збитків і неотримання прибутків. Слід зазначити, що вказані твердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а не надано доказів до матеріалів справи.

Щодо зменшення розміру пені, про яке відповідач вказує в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним вжито заходів для належного виконання ним умов договору, а саме вчасної оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідачем у судовому засіданні не надавались докази понесення ним значних збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з боку позивача. Відповідач у строк повністю не розрахувався за виконані роботи, а також не надав будь-яких документальних доказів того, що внаслідок економічної кризи на Україні у нього суттєво погіршився фінансовий стан і він не мав фінансової можливості вчасно виконувати свої зобов'язання за договором. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції, не вбачає підстав для встановлення виключності даного випадку та не вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на необґрунтованість оскаржуваного рішення, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАННА ГІЛЬДІЯ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у справі №910/9012/13 залишити без змін.

Справу №910/9012/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Шевченко Е.О.