Постанова

від 08.10.2013 по справі 925/1232/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1232/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Кондес Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Москальчук В.І., Чапчай М.В.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Фрея-Агро"

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 20.08.2013 року

у справі № 925/1232/13 (суддя: Кучеренко О.І.)

за позовом Фермерського господарства

"Чапчай Миколи Володимировича"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фрея-Агро"

про стягнення 109 481,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрея-Агро" (19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Панфілова, 94А, код ЄДРПОУ 36771943) на користь фермерського господарства "Чапчай Миколи Володимировича" (56543, Миколаївська область, Вознесенський район, селище Вознесенське, вул. Лісна, 13, код ЄДРПОУ 23617163) 107820,00 грн. попередньої оплати, 2189,64 грн. судового збору.

В частині стягнення 323,46 грн. інфляційних страт та 1338,15 грн. 3% річних - відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Фрея-Агро" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 року повністю та прийняти нове рішення яким повністю відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 08.10.2013 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.12.2012 між фермерським господарством "Чапчай Миколи Володимировича" (покупець - позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрея-Агро" (продавець - відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №48 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного договору добриво "Тукосуміш "Фрея" NPK 12-3-3" в моногранулах (надалі - товар) у кількості 36 тонн; фактична кількість товару визначається і підтверджується видатковими накладними продавця (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 ціна на товар (з урахуванням ПДВ) складає 2995 грн./тонну. Загальна вартість товару за даним договором становить 107820,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17970,00 грн.

Згідно пункту 2.2 договору, покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно з виставленим продавцем рахунком-фактурою, на умовах стовідсоткової передплати.

На виконання контракту продавець надіслав покупцеві рахунок-фактуру №СФ-0100240 від 11.12.2012 на суму 107820,00 грн.

Платіжним дорученням №138 від 27.12.2012 позивач перерахував на рахунок відповідача 107820,00 грн.

Відповідач, у встановлений договором строк, товар не відвантажив, тому позивач 21.05.2012 звернувся до нього з претензією №1-05 про повернення передоплати у семиденний термін з дня отримання вказаної претензії.

Відповідач передоплату у розмірі 107820,00 грн. не повернув, тому позивач просить стягнути її з відповідача. Крім того, позивач, за неналежне виконання умов договору, нарахував відповідачу 323,46 грн. інфляційних втрат та 1338,15 грн. 3% річних, які просить стягнути разом із заборгованістю.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №48 від 11.12.2012, зміст якого відповідає положенням Глави 54 та, зокрема, статті 655 ЦК України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предмет договору, ціна та приймання товару визначені у розділі 1, 2 договору, яким сторони також передбачили порядок розрахунків, згідно якого покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно з виставленим продавцем рахунком-фактурою, на умовах стовідсоткової передплати.

Позивач, на виконання вказаного пункту договору платіжним дорученням №138 від 27.12.2012 перерахував відповідачу 107820,00 грн. передоплати за добриво згідно рахунку-фактури №СФ-0100240, проте останній товар на перераховану суму не поставив.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Обов'язок повернення коштів визначений також п. 3.2 договору, яким встановлено, що у випадку недопоставки товару продавець протягом 5 (п'яти) банківських днів повертає покупцю кошти в сумі вартості недопоставленого товару чи до поставляє товар.

21.05.2012 позивач направив відповідачу претензію №1-05 з вимогою про повернення передоплати у семиденний термін з дня отримання вказаної претензії, яка залишилась без задоволення.

Частиною другою ст.22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими, в силу ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, доказів згідно ст.ст.33, 34 на підтвердження будь-яких заперечень суду не надав, тому суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 107820,00 грн. передоплати підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 323,46 грн. інфляційних втрат та 1338,15 грн. 3% річних, то вказані вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.

Обов'язок сплатити боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, визначений ч.2 ст.625 ЦК України боржник, згідно з якою у вказаний обов'язок настає у випадку прострочення грошового зобов'язання.

Разом з тим, сторони у договорі встановили, що розрахунок між ними проводяться шляхом стовідсоткової передоплати, отже, дані відносини регулюються ст. 693 ЦК України, згідно з пунктом 3 якої, настають наслідки порушення договору укладеного за такої умови. Так, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, а договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Оскільки сторони у договорі не визначили наслідки неповернення попередньої оплати, а вимога про повернення суми передплати не є грошовим зобов'язанням з огляду на положення вищевказаних норм, відтак нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дату, час і місце судового засідання. Тому, відповідач мав достатньо часу для захисту своїх прав і інтересів.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 року у справі № 925/1232/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 925/1232/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Кондес Л.О.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 09.10.2013 року.