Постанова

від 01.10.2013 по справі 926/560/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 926/560/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі Борщ І.О.

за участю сторін:

від позивача - Єфтемій Н. Й. (представник за довіреністю);

від відповідача (скаржника) - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ТзДВ "Чернівецька меблева фабрика" від 18.07.2013р. б/н

рішення господарського суду Чернівецької області від 05.07.2013р.(головуючий суддя Скрипничук І.В.)

у справі № 926/560/13

за позовом - ТзОВ "Вест Ойл Груп"

до відповідача - ТзДВ "Чернівецька меблева фабрика"

про стягнення заборгованості - 7040,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.07.2013 року у справі за № 926/560/13 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Чернівецька меблева фабрика", м.Чернівці, на користь товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вест Ойл Груп", м.Луцьк, витрати по проведеному ремонту в сумі 6233 грн. та 1523,16 грн. судового збору. У решта частині позову про стягнення з відповідача 807,42 грн. витрат по проведенню експертизи ремонтних робіт - позов залишено без розгляду.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки працівником відповідача як особою, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки (трактором), позивачу завдано матеріальної шкоди, що підтверджено матеріалами справи, то понесені витрати позивача з відновлювального ремонту пошкодженого об'єкта (збитки) підлягають правомірному стягненню з відповідача. Вимога позивача про стягнення з відповідача коштів як відшкодування витрат по проведенню експертизи пошкодженого об'єкта підлягає залишенню без розгляду з тих підстав, що здійснення таких витрат позивачем не доведено.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що ТДВ «Чернівецька меблева фабрика» не є належним відповідачем у справі, оскільки особа, яка завдала шкоди позивачу, не є працівником відповідача. Висновок спеціаліста щодо вартості відновлювального ремонту не є належним доказом, оскільки такий проведено лише 23.11.2012 року, а ДТП мало місце 02.11.12 року. Позивач не надав суду доказів того, що пошкоджена автоколонка є його власністю.

У відзиві позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що транспортний засіб (яким володіла особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП 02.11.2012 року), не був неправомірно заволоділим або таким, що неправомірно вибув з володіння власника. Відповідними доказами належно доведено проведення ремонтних робіт на пошкодженому внаслідок ДТП об'єкті позивача. А відтак, понесені позивачем збитки на проведення ремонту пошкодженого об'єкта підлягають відшкодуванню.

В судове засідання представник відповідача (скаржника) не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У поданій заяві від 01.10.2013 року просив розглянути справу на підставі наявних доказів. Крім того, скаржником до заяви від 01.10.2013 року було долучено такі документи як копію договору оренди від 03.01.2012 року та довідку ТОВ «Меблі Токадо».

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, які приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Скаржником не було належно обґрунтовано неможливість подання таких документів суду першої інстанції з причин, незалежних від нього. А відтак, подані письмові документи не можуть бути прийняті в апеляційній інстанції як докази.

Зважаючи на наведене та враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційний суд вважає за можливе заслухати справу у відсутності представника скаржника на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2012 року гр. Семенюк В.Г., керуючи транспортним засобом марки Т-40 АМ д.н.з. 09026 СЕ із причепом на території АЗС «Вог» у м.Чернівці по вул. Хотинська 3-б, не вибравши безпечного бокового інтервалу, допустив наїзд на перешкоду - автозаправну колонку. Семенюк В.І. свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю. Даний факт підтверджується постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 22.11.2012 у справі № 3-1229/2012 (а.с.11), якою Семенюка В.Г. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення правил дорожнього руху на підставі ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, даною Постановою підтверджено як вину Семенка В.Г. у вчиненні ДТП, зокрема, наїзду на автозаправну колонку у м. Чернівці по вул. Хотинська, 3-б, так і факт самого наїзду на вищезазначену автозаправну колонку.

З матеріалів справи, зокрема, довідки ДАІ, вбачається, що власником транспортного засобу (трактора) марки Т-40 (з причепом), д.н.з. 09026 СЕ, є ТзДВ «Чернівецька меблева фабрика» (відповідач) (ас.49).

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.42) за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 3Б, де було вчинено ДТП, знаходяться будівлі (АЗС з магазином та експрес - баром), що належать ТОВ «Вест Ойл Груп» (позивачу).

У відповідності до Договору оренди № 11 від 11.02.2011 року ТОВ «Вест ойл Груп» передало майно АЗС (комплекс) у тимчасове строкове платне користування ТОВ «Золотий екватор». З акту приймання - передачі до даного договору оренди вбачається, що автозаправна колонка ПРК Tokheim Quantium 500, (яка була пошкоджена) була передана в оренду ТОВ «Золотий екватор».

У зв'язку з ДТП, 23.11.2012 року незалежним експертом - оцінювачем у присутності представників ТДВ "Чернівецька меблева фабрика", та представників ТОВ "Золотий екватор" проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП 02.11.2012 майна (паливнороздавальної колонки типу Quantium 500 Т, серійний номер D 0140084 розташованої на АЗС у м.Чернівці, вул. Хотинська, 3 б).

Відповідно до звіту експерта - оцінювача № 1066/1/12/12 від 25.12.2012 вартість відновлювального ремонту паливнороздавальної колонки, пошкодженої при ДТП 02.11.2012, яка розташована на АЗС за адресою м.Чернівці, вул. Хотинська, 3 б, становить 6233,45 грн.

Від відповідача жодних заперечень до звіту щодо вартості відновлювального ремонту паливно роздавальної колонки, пошкодженої при ДТП 02.11.2012, не надходило. В матеріалах справи відсутні докази таких зауважень.

Ремонтні роботи проводились МПП "ВК Імпекс" на підставі пролонгованого договору № 75ВР на виконання монтажних, ремонтних, пусконалагоджувальних робіт від 04.01.2010, укладеного з ТОВ "Вест Ойл Груп" (позивач), де пунктом 2.3 передбачено, що умовою оплати виконаних робіт з матеріалів замовника є акт виконаних робіт. Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 319 від 18.01.2013 між ТОВ "Вест Ойл Груп" (позивач) та МПП "ВК Імпекс" вартість проведених останнім ремонтних робіт становить 6233,0 грн.

Позивачем проведено оплату за виконані роботи по ремонту паливно роздавальної колонки, пошкодженої при ДТП 02.11.2012, платіжним дорученням від 29.04.2013 на поточний рахунок МПП "ВК Імпекс" в повному обсязі, а саме 6233,0 грн. (а.с.41).

Тому, як наслідок, у позивача виникли збитки у вигляді витрат на проведення ремонту в сумі 6233,0 грн., які є предметом даного спору, у зв'язку з чим, підлягають стягненню з відповідача, як власника транспортного засобу згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 02.11.2012 № 0100194.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності зокрема) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа, яка здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, а якщо завдана шкода була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, то така відшкодовується незалежно від наявності вини.

Таким чином, закон зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Згідно ч.4 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

В матеріалах справи відсутні належні докази неправомірного вибуття джерела підвищеної небезпеки (трактора з причепом марки Т-40 АМ д.н. 09026 СЕ) з володіння власника без волі та відома останнього.

Оцінивши всі докази та оглянувши матеріали справи, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення збитків в сумі 6233,0 грн. (вартість проведеного ремонту пошкодженого об'єкта) є правомірною, а враховуючи те, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, стягнення збитків саме з визначеного позивачем відповідача - ТДВ «Чернівецька меблева фабрика» - є законним та обґрунтованим.

Щодо залишення судом першої інстанції позову в частині стягнення з відповідача 807,42 грн. витрат по проведенню експертизи ремонтних робіт без розгляду згідно ст. 81 ГПК України у зв'язку з тим, що позивачем на момент пред'явлення позову та порушення провадження у даній справі, то слід зазначити, що апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції в ухвалі від 28.05.2013 року було зобов'язано позивача подати докази оплати послуг експерта, які він просить відшкодувати йому шляхом стягнення з відповідача.

Апеляційний суд вважає, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення (а.с.31) не є належним доказом понесення позивачем витрат на проведення експертизи ремонтних робіт.

Відтак, на вимогу суду позивач належних доказів оплати ним послуг експерта не подав, а отже, не підтвердив понесення ним таких витрат, що, відповідно, є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.07.2013р. у справі № 926/560/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька меблева фабрика" від 18.07.2013р. б/н - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 04.10.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.