Постанова

від 03.10.2013 по справі 914/2318/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 914/2318/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Логістик" м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2013р.

у справі № 914/2318/13

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Стрий

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Логістик» м.Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон Лоджистік" м.Львів

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача 2.приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій ні системи» м.Київ

про стягнення 36 300 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 23.04.2013 р.;

від відповідача: Лаптєв О.С. - директор згідно витягу з ЄДР від 23.03.2012 р.;

від третіх осіб: не зявилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2013 р. (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Лео Логістик» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 30261 грн. заборгованості та 1434,27 грн. судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 6039 грн. заборгованості припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача від позову, яка судом прийнята.

Рішення суду першої інстанції мотивовано в цілому мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання послуг відповідачу по перевезенні вантажів, їх договірну вартість та строк виконання зобов'язання по оплаті таких послуг.

Крім цього, оскільки відповідачем частково було сплачено суму заборгованості у сумі 6 039 грн. ще до подання позову, а позивачем подано суду заяву про відмову від позову у цій частині, тому провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем до Львівського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу у якій в цілому зазначено, що договір перевезення між сторонами укладено не було, оскільки не було дотримано вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р ., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568. Крім цього, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що заяву на перевезення від імені відповідача оформив колишній працівник ОСОБА_5 немаючи необхідних повноважень та скріпив її печаткою товариства, яка необережно зберігалася у відсутності керівника відповідача, тому такий договір, оформлений у формі заявки, вважає недійсним і просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач обґрунтовував їх аналогічними обставинами та доказами, які стали підставою задоволення позову.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали власні доводи та заперечення, відповідно викладені у апеляційній скарзі та запереченнях на таку.

Представники третіх осіб у даній справі в засідання апеляційного суду не з'явилися, доводів чи заперечень щодо апеляційної скарги не подали, хоча були належним чином повідомленні про місце, час та дату розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями з доказами про вручення, отриманими ними відповідно 18.09.2013 р. та 25.09.2013 р. При цьому, ухвалою апеляційного суду від 12.09.2013 р. про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду, явка учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на таку, врахувавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню а оскаржуване рішення суду першої інстанції, залишенню без змін.

Як правомірно встановлено місцевим судом та перевірено апеляційним, позивачем за відповідними замовленнями відповідача, надано транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення вантажів, шляхом пошуку перевізників та організації перевезень вантажів. Зокрема, на підставі заявок відповідача від 12.06.2012 р. виконано перевезення вантажу по маршруту м. Моршин - м. Донецьк, сума фрахту, яку погоджено сторонами, склала 12000 грн.; 15.06.2012 р. виконано перевезення по маршруту м. Моршин - м. Севастополь, сума фрахту, яка погоджена сторонами, склала 12300 грн.; 15.06.2012 р. виконано перевезення по маршрут м. Моршин - м. Феодосія, сума фрахту, яку погоджена сторонами, склала 12000 грн. Продукція, вказана у товарно-транспортних накладних відповідно дві від 12.06.2012 р. та чотири від 15.06.201 2 р., одержувачами отримана, про що оформлено акти приймання товарів на відповідальне зберігання від 12.06.2012 р. та 15.06.2012 р.

У п.1 вказаних вище заявок на експедиційне обслуговування, організація перевезення, підписаних повноважними особами сторін та скріплених їх круглими печатками, передбачено, що замовник (ТОВ «Лео Логістик») проводить оплату експедитору (ФОП ОСОБА_2) за надані послуги. Експедитор проводить оплату перевізнику після одержання належним чином оформлених документів.

При цьому, у зазначених заявках не передбачено конкретного строку проведення розрахунку замовником.

04.12.2012 р. позивачем надіслано на адресу відповідача акт звірки розрахунків, який відповідачем з погодженим підписом не повернуто.

Крім цього, 24.05.2013 р. позивачем надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу протягом п'яти банківських днів з дня її одержання. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, особисто керівником відповідача 28.05.2013 р. отримано таку вимогу.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що сторонами в усній формі було погоджено номер рахунку софт картки, на який відповідач повинен був перерахувати грошові кошти за надані позивачем послуги. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували доводи позивача з цього приводу.

Крім цього, згідно довідками філії «Західне регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк» від 07.08.2013 р., 28.08.2012 р. та 12.09.2012 р. керівником відповідача Лаптєвим О.С. було перераховано на погоджений сторонами рахунок позивача 6039 грн., у зв'язку з чим позивачем суду першої інстанції подано відмову від позову у цій частині, яка ним правомірно прийнята та відповідно правомірно судом припинено провадження у справі у цій частині у вказаній сумі.

Приймаючи постанову, судом апеляційної інстанції взято за основу наступне нормативно- правове обґрунтування, яке регулює спірні правовідносини.

У відповідності до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Частиною 1 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст.316 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Таким чином, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі заявок, які за змістом та формою є змішаними правочинами з істотними умовами (елементами) договорів про транспортне експедирування та перевезення вантажу, такі заявки підписані від імені сторін їх працівниками та скріплені круглими печатками, тому апеляційним судом господарським судом не беруться до уваги заперечення відповідача про неукладеність таких правочинів.

Також, є неогрунтованими заперечення відповідача про те, що договори є неукладеними оскільки підписані від імені відповідача особою без відповідних повноважень, оскільки у відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Належними та правомірними є доводи позивача, які вірно судом першої інстанції взяті за основу оскаржуваного рішення про схвалення правочинів у формі заявок внаслідок подальшої часткової оплати отриманих відповідачем послуг з перевезення вантажів.

Крім цього, у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки у вказаних вище заявках строк оплати відповідачем послуг з перевезення вантажів встановлений не був, правомірно суд першої інстанції прийшов до висновку, що такий обов'язок у відповідача виник через сім днів з дня пред'явлення вимоги позивача, отриманої відповідачем, про оплату наданих послуг.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, не наведено належних правових обґрунтувань які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі, тому колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з залишенням оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2013р. у справі № 914/2318/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.10.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.