Постанова

від 27.08.2013 по справі 5023/5212/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 року Справа № 5023/5212/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Білецька А.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - Абраменка Д.О., довіреність б/н від 18.04.2013 року, Архіпова О.Ю., довіреність б/н від 18.03.2013 р..

відповідача-Розсохи В.В.,довіреність б/н від21.08.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2068 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2013 року у справі № 5023/5212/12

за позовом компанії "Суффле Негос" С.А.С.(Soufflet Negoce S.A.S), Франція, м. Ноже -сюр Сен

до товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКорн", с. Мартинівка Красноградського району Харківської області

про стягнення 3 229 172,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Компанія "Суффле Негос" С.А.С. (Soufflet Negoce S.A.S),позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКорн", відповідача збитків у розмірі 240000 доларів США, що є еквівалентом 1918320 грн. за курсом НБУ, та штрафу у розмірі 164000 доларів США, що є еквівалентом 1310852 грн. за курсом НБУ на момент звернення до суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2013 року у справі № 5023/5212/12 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 164000 доларів США, що є еквівалентом 1310852 грн. за курсом НБУ на 13 листопада 2012 року та 26134,46 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "АгроКорн" із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом Харківської області норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції вимог статей 614,617 Цивільного кодексу України, які на думку відповідача встановлюють загальні принципи юридичної відповідальності виключно за наявності вини, справедливого та співрозмірного із завданими збитками її розміру.

Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги як підставу для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов контракту № С 12/2001 від 25.05.2012 р. щодо поставки товару (кормової кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2012 року) ті обставини, що ним, ще до укладення цього контракту з позивачем, у березні 2012 року були укладені із сільськогосподарськими виробниками аналогічного товару договори на поставку кукурудзи на умовах передплати та на виконання цих договорів перераховано 5890 000 грн.Як вказує відповідач, вказані сільськогосподарські виробники через форс- мажорні обставини (неврожай через посуху) не змогли поставити йому попередньо оплачений товар та повернути отримані за нього кошти, що зумовило невиконання укладеного з позивачем контракту на поставку аналогічного товару № С 12/2001 від 25.05.2012 р.

Окрім цього, відповідач посилається на те, що поставка товару позивачу за контрактом № С 12/2001 від 25.05.2012 р. виявилася б збитковою через те, що ринкові ціни на кукурудзу більш як на 30% перевищують контракні, а також на те, що виконання контракту загрожувало б застосуванню до відповідача фінансових санкцій через невідповідність контрактних цін рівню державного цінового регулювання.

Також відповідач посилається на те, що позивач не поніс прямих збитків від невиконання відповідачем контракту № С 12/2001 від 25.05.2012 р., оскільки він не здійснював попередньої оплати за непоставлений відповідачем за цим контрактом товар.

Крім цього, відповідач посилається на неправомірне незастосування господарським судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

При поданні апеляційної скарги відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року у справі № 5023/5212/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В.) зупинено апеляційне провадження у цій справі до розгляду господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи №922/407/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКорн" до компанії "Суффле Негос" С.А.С. (Soufflet Negoce S.A.S) про визнання недійсним контракту №С12/001 від 25.05.2012 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2013 року у справі № 5023/5212/12 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року у справі № 5023/5212/12 скасовано та справу скеровано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 липня 2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могілєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Білецька А.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу ( т. 2 а.с. 133-139, т. 3 а.с. 25-30)), проти її задоволення заперечують,вважають оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні збитків незаконним та необґрунтованим, просить перевірити законність та обґрунтованість цього рішення в повному обсязі, не обмежуючись доводами апеляційної скарги відповідача.

Позивач вказує зокрема на те, що обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі як на підставу відсутності його вини в невиконанні контракту № С 12/001 від 25.05.2012 р., а саме: відсутність грошових коштів, відсутність товару через невиконання постачальниками своїх зобов'язань перед відповідачем відповідно до положень статей 617, 618 Цивільного кодексу України виключають можливість звільнення його від відповідальності .

Вказує на те, що господарський суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні збитків, неправомірно в якості підстави відмови послався на те, що акт звірки розрахунків між позивачем та ПАТ «Технологічна компанія Об'єднана» не підтверджує здійснення позивачем розрахунків за поставлений товар по контракту № С 12/012 від 18.09.2012 р., а тому не підтверджує понесення ним реальних збитків.Позивач вважає, що господарський суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 43 та п. 4 ч. 1 статті 65 ГПК України для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи повинен був дослідити не тільки докази, що надані позивачем, а й інші докази на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування, в тому числі платіжні документи, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на виконання контракту № С 12,012 від 18.09.2012 р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін. перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроКорн", продавцем, та "Суффле Негос" С.А.С., покупцем було укладено контракт № С 12/001, предметом якого є кукурудза 3 класу для кормових цілей, українського походження, врожай 2012, відповідно до ДСТУ 4525:2006 (далі - "Товар").( т. 1 а.с. 17-19).

Кількість товару, що підлягає поставці становить 4 000, 000 метричних тон +/- 5 % за вибором Покупця і за контрактною ціною (пункт 3.1. Контракту).

Відповідно до пункту 4.2. контракту ціна товару становить 205, 00 доларів США за одну метричну тону товару на умовах СРТ - зерновий термінал компанії ТОВ МСП Ніка-Тера (ст. Жовтнева - екс., базис поставки згідно з ІНКОТЕРМС 2000). Загальна контрактна вартість становить 820 000 доларів США +/- 5% (пункт 5.1. -Іонтракту).

Згідно з пунктом 6.3. контракту поставка здійснюється по 30 жовтня 2012 року.

Датою поставки вважається дата приймання товару терміналом. Постачання пізніше встановлених строків здійснюється виключно за письмовим погодженням з Покупцем.

Розділом 7 контракту передбачено, що оплата здійснюється наступним чином:

90 % вартості кожних мін 500 метричних тон відвантажених залізничним транспортом протягом 3-х банківських днів проти наступних документів:

1. Оригінал рахунку продавця на 90 %;

2. Реєстр вагонів;

3. Копія залізничної квитанції; 4 Копія сертифікатів якості ГХІ;

5. Копія карантинних сертифікатів;

4. Копія ветеринарних свідоцтв Ф-2 з відміткою погранветконтролю;

7. Копія експертного висновку Державного комітету ветеринарної медицини України;

8. Копія протоколу лабораторних досліджень на показники безпечності та ГМО;

9. Оригінал Акту приймання-передавання прав власності на товар;

10.Підтвердження експедитора в порту про отримання митного відкріплення.

Відповідно до розділу 8 контракту до обов'язків Продавця належить:

Надати заявку про готовність товару до завантаження з зазначенням станції завантаження, ваги та кількості вагонів.

Забезпечити безперебійне постачання товару в стандартних, технічно справних вагонах, придатних для перевезення товару в термінал у відповідності з графіком поставок та суворо у відповідності з інструкціями покупця.

Забезпечити наявність всієї необхідної для експорту документації.

Оплатити всі витрати пов'язані з отриманням експортної ліцензії, біржовою реєстрацією контракту, митними процедурами, експортним митом та іншими витратами, що виникають при експортному оформленні товару.

Постійно інформувати покупця в письмовому вигляді (факс/ електронна пошта) про хід завантаження вагонів, номерах товаротранспортних накладних, орієнтовному часі прибуття вагонів на термінал.

Продавець надає покупцю номер заявки, зареєстрованої в АС Месплан (з вказівкою станції відвантаження, дороги, кількості та найменування Товару до перевезення) мінімум за 5 (п'ять) робочих днів до запланованого початку відвантаження. Мінімум за 3 (три) робочі дні до запланованої дати відвантаження надати щодобовий графік відвантаження товару та внести його до АРМ (оперативне планування).

Відповідно до розділу 9 контракту до обов'язків покупця належать:

Протягом 5 робочих днів з дати укладання контракту покупець має надати продавцю інструкції по заповненню залізно дорожніх накладних. Зобов'язання організувати підтвердження заявки продавця в АС Месплані з боку станції призначення (Порта) протягом 5 робочих днів з часу отримання заявки. Організувати підтвердження щодобового графіку відвантаження продавця в системі АРМ (оперативне планування) протягом 3 робочих днів з часу отримання заявки.

Відповідно до пункту 12.1. контракту, у разі повної або часткової не поставки товару в контрактні строки, продавець сплачує покупцю штраф із розрахунку 10% від вартості за кожен день прострочки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АгроКорн" в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, відмовився від його виконання, мотивуючи це відсутністю економічного інтересу.

Так, в листі від 31.08.2012 р. № 1-Ю (т. 1 а.с. 20) відповідач просив позивача змінити ціну контракту № С 12/001 від 25.05.2012 р. до рівня ринкової станом на 10.09.2012 р. або розірвати цей контракт шляхом підписання додаткової угоди до нього, посилаючись на те, що внаслідок несприятливих погодних умов (посуху літом 2012 року) в деяких регіонах України підвищилась ринкова ціна на кукурудзу та постачальники відповідача через загибель врожаю не змогли виконати свої зобов'язання перед ним.

В листах № 1-Ю від 24.09.2012 р. (т.1. а.с. 24) та № 3-Ю від 08.10.2012 р. ( т. 1 а.с. 29) відповідач як на причину неможливості виконання контракту № С 12/001 від 25.05.2012 р. посилається на невиконання його контрагентами за іншими договорами поставки своїх зобов'язань з поставки аналогічного товару через несприятливі погодні умови, відсутність грошових коштів через неповернення контрагентами передплати за товар та у зв'язку з підвищенням ринкової ціни на нього.

Позивач вказує на те, що він як виробник продуктів харчування планував використати отриману за контрактом № С 12/001 від 25.05.2012 р. продукцію у своєму виробництві та прийняв на себе зобов'язання поставити її покупцям. Однак, як вказує позивач, через відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань за контрактом № С 12/001 від 25.05.2012 р. з поставки кукурудзи він був змушений укласти контракт на поставку аналогічного товару № С12/012 від 18.09.2012 р. з іншим постачальником-ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана».

Позивач вважає, що розмір понесених ним збитків складається з різниці між загальною вартістю 4000,000 метричних тон товару за контрактом № С 12/012 від 18.09.2012р., який було укладено ним з ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об"єднана" (предметом якого є кукурудза 3 класу для кормових цілей, українського походження, врожай 2012 в кількості 5 000,000 метричних тон за ціною 265 доларів США за тону) та між загальною вартістю тих самих 4000,000 метричних тон товару за контрактом № С 12/001 від 25.05.2012 р.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за непоставку товару на підставі п. 12.1. контракту С 12/001 від 25.05.2012 р. за два дні прострочки з 01.11.2012 р. по 02.11.2012 р. в сумі 164000 долларів США, що є еквівалентом 1310852 грн. за курсом НБУ на 13.11.2012 р.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що в середині літа 2012 року на деяких територіях України спостерігалася посуха. На момент запланованого здійснення поставки на адресу позивача середня ціна на товар в порту становила понад 250дол.США/тонна. Літня посуха особливо торкнулася саме східних регіонів України, зокрема Харківської області. Так, на полях боржників відповідача - СТОВ "Дмитровка" та ФХ "Лаврик Ю.В." посіви кукурудзи загинули повністю. Крім того вказує на те, що контрактна ціна не відповідає рівню державного цінового регулювання - отже, при виконанні контракту відповідачеві загрожували б фінансові санкції за порушення державної дисципліни цін. В таких умовах на його думку навіть спроба виконання контракту на адресу позивача не просто завдала б відповідачу збитків, а зробила б його неплатоспроможним та поставила б за межу банкрутства.

Також зазначає, що в збігу обставин, що спіткав його у 2012 році вбачаються всі обставини, передбачені статтею 652 ЦК України, тому він неодноразово прохав позивача обрати спосіб зміни зобов'язання сторін з урахуванням змінених обставин: збільшити ціну до рівня ринкової; розірвати контракт або відкласти поставку на 2013 рік.

Відповідач вважає, що його підприємством вчинено всіх заходів для належного виконання зобов'язань перед позивачем. На час підписання контракту він розраховував на отримання товару від третіх осіб з упевненістю, що базувалась на попередній його оплаті, а порушення контракту сталося не тільки без вини відповідача, але навіть без вини його постачальників. Першопричиною непоставки товару позивачеві на думку відповідача стали природні кліматичні обставини, які є непідконтрольними відповідачеві та носять непереборний характер.

За таких обставин відповідач просив суд звільнити його від відповідальності за контрактом С 12/001 від 25.05.12р. за ст.ст. 614, 617 ЦК України через відсутність вини у цивільно-правовому правопорушенні.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, зважаючи на наступні підстави.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він в порушення умов контракту № С 12/2001 від 25.05.2012 р. та статті 525 Цивільного кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, відмовився від виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивачу.

Проте позивачем не доведено причинного зв'язку між порушенням відповідачем контракту № С 12/2001 від 25.05.2012 р. щодо поставки товару та укладенням ним контракту на поставку аналогічного товару № С12/012 від 18.09.2012 р. з іншим постачальником-ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» за вищою ціною.

Причиний зв'язок повинен полягати в тому, що причина з необхідністю породжує свій наслідок.

Однак позивачем не надано доказів того, що він не мав можливості купити товар, аналогічний товару, що не було поставлено відповідачем за контрактом № С 12/2001 від 25.05.2012 р. за такою ж самою ціною в іншого постачальника, а також того, що контракт № С 12/012 від 18.09.2012 р. укладено позивачем з ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» саме для відновлення свого права, порушеного відповідачем невиконанням контракту № С 12/2001 від 25.05.2012 р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень .

Однак позивач не довів наявність підстав для відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків.

Щодо стягнення 1310852 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статтей 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. контракту № С12/001 від 25.05.2012 р. сторони передбачили, що поставка здійснюється по 30 жовтня 2012р., однак, як було наведено вище, відповідач в порушення умов контракту № С 12/001 від 25.05.2012 р. товар не поставив.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 12.1 контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. у випадку повної або часткової непоставки товару в строки, передбачені контрактом, продавець (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) штраф з розрахунку 10% від вартості непоставленої партії за кожен день прострочення.

Згідно з положеннями ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Таким чином в пункті 12.1. контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. передбачена відповідальність відповідача у вигляді неустойки у формі пені, а не в формі штрафу.Проте помилкове зазначення в договорі лише назви форми неустойки не впливає на підстави її стягнення.

До того ж, як пояснили представники позивача в судовому засіданні, помилкове зазначення в п. 12.1. контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. форми неустойки викликане помилкою при перекладі цього контракту на українську мову, а тому вони вважають, що при його укладенні сторонами встановлювалась неустойка саме у формі пені.

При цьому колегія суддів зазначає, що передбачена в п 12.1. контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. пеня за невиконання негрошового зобов'язання не суперечить чинному господарському законодавству.

Так, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім цього, ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторонам договору надано право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини ( в тому числі щодо штрафних санкцій) на власний розсуд, окрім випадків, коли в цих актах міститься пряма заборона щодо цього та якщо обов'язковість положень цих актів випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 164000,00 доларів США, що є еквівалентом 1310852,00 грн. за курсом НБУ обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання відповідача, як на обставини відсутності його вини у невиконанні контракту С 12/001 від 25.05.2012р. на : 1) відсутність грошових коштів у зв"язку з повною попередньою оплатою майбутніх поставок від СТОВ "Дмитровка" та ФХ "Лаврик Ю.В." та відсутністю товару, через невиконання постачальниками зобов"язань перед відповідачем; 2) наявність істотних змін обставин, якими сторони керувались при укладенні договору (зміну ринкової ціни товару в сторону збільшення); 3) наявність форс-мажору - літньої засухи, через яку на полях СТОВ "Дмитровка" та ФХ "Лаврик Ю.В." повністю загинули посіви кукурудзи, пославшись на наступне.

Згідно з ч.1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання , якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов"язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов"язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб"єкт господарювання за порушення господарського зобов"язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов"язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов"язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов"язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно положень статті 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов"язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст.528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність беспосередньо виконавця.

Виходячи з наведених норм, обставини, на які посилається відповідач, а саме: відсутність грошових коштів, відсутність товару через невиконання постачальниками своїх зобов'язань перед відповідачем, відповідно до чинного законодавства не вважаються випадком, тобто порушенням зобов'язання за відсутності вини , а отже ці обставини виключають звільнення останнього від відповідальності .

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, пунктом .4 ч.1 статті 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, а тому зміна ринкової ціни товару є комерційним ризиком відповідача та не може бути підставою для невиконання зобов"язань за контрактом № С 12/001 від 25.05.2012 р.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарський суд першої інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин положень статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обстаивн, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій.При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником ; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим , виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу , ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і статтею 233 Господарського кодексу України ( 436-15 ).

Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду .

Окрім цього, з матеріалів справи не вбачається виняткових обставин для зменшення нарахованої позивачем пені, оскільки, як було наведено вище, відповідач взагалі відмовився виконати зобов'язання з поставки товару, безпідставно посилаючись на обставини, які відповідно до статті 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України (відсутність грошових коштів, відсутність товару через невиконання постачальниками своїх зобов'язань перед відповідачем) не вважаються випадком, тобто порушенням зобов'язання за відсутності вини. Таким чином , відповідач зобов'язання не виконував взагалі через його вину.

При цьому колегія суддів враховує те, що прострочення відповідача щодо поставки товару за Контрактом № С 12/2001 від 25.05.2012 р. становить 14 днів з 31.10.2012 р. по 13.11.2012 р., тоді як позивач заявив до стягнення пеню лише за 2 дні прострочення, тобто в розмірі, який в сім разів менше розміру, який він міг заявити, а тому подальше зменшення розміру пені не буде відповідати інтересам позивача як кредитора щодо забезпечення виконання зобов'язання, які заслуговують на увагу.

Також колегія суддів зазначає на безпідставність посилання відповідача на те, що виконання контракту № С 12/001 від 25.05.2012 р. загрожувало б застосуванню до нього фінансових санкцій через невідповідність контрактних цін рівню державного цінового регулювання.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними ЦК України, є умови про предмет та кількість товару.

Проте з контракту № С 12/001 від 25.05.2012 р. не вбачається недодержання сторонами при його укладенні вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, або невідповідність положень цього контракту актам цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного Кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2012р. "Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2012-2013 роках" кукурудзу віднесено до переліку об'єктів державного цінового регулювання.

Згідно з положеннями Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012р. № 125 (зі змінами, внесеними Наказом № 375 від 26.06.2012р.), мінімальна інтервенційна ціна за одну тону кукурудзи для кормових потреб становить 1500,00 грн., а максимальна - 1860,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до п. 4.2. контракту, ціна однієї метричної тони товару становить 205 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 25.05.2012р. (205 доларів США * 7,993 гривень) становить 1638,56 грн.

Тобто, ціна однієї метричної тони кукурудзи за контрактом № С 12/001 від 25.05.2012р. (1638,56 грн.) відповідає рівню державного цінового регулювання, визначеного Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012р. № 125.

Позивач безпідставно посилається, що для формування експортної ціни на умовах Контракту - СРТ (Інкотермс 2000) зерновий термінал TOB МСП "Ніка-Тера", до ціни, зазначеної в Наказі Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012р. № 125, потрібно додати витрати на транспортування, завантаження, розвантаження, сертифікацію та інше експортне очищення товару.

Колегія суддів зазначає, що експортною ціною товару вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в країну імпорту з країни експорту, та включає в себе, поряд з витратами на транспортування товару, витрати з митного (експортного) очищення товару.

Проте, згідно з умовами контракту № С 12/001 від 25.05.2012р., товар поставляється в межах України, та відповідно, не потребує митного та іншого експортного очищення.

Таким чином, ціна контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. не є "експортною".

Згідно з п. 6 контракту, поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2000) зерновий термінал TOB МСП "Ніка-Тера" (ст. Жовтнева - екс.).

Відповідно до правил Інкотермс 2000, термін СРТ (фрахт/перевезення оплачено до ...) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, а також нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, зокрема, витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару (митне очищення товару).

Покупець, в свою чергу, приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Тобто, у відповідності до умов контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. та терміну СРТ Інкотермс 2000, обов'язок нести витрати, на які посилається позивач, був покладений виключно на позивача та, відповідно, останній повинен був враховувати їх при укладенні даного Контракту.

Укладений між сторонами контракт № С 12/001 від 25.05.2012р. за своєю правовою природою є форвардним контрактом - цивільно-правовим договором, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Позивач та відповідач дійшли згоди щодо всіх істотних умов контракту № С 12/001 від 25.05.2012р., зокрема, щодо ціни товару, що підтверджується належним чином укладеним між сторонами контрактом, а тому включення до ціни контракту № С 12/001 від 25.05.2012р. додаткових витрат суперечить узгодженим сторонами його істотним умовам.

Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні контракту, оскільки вказаний контракт не було в порядку статті 652 Цивільного кодексу України змінено чи розірвано в судовому порядку через такі обставини.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКорн" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2013 року у справі № 5023/5212/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 27.08.2013 р.

Головуючий суддя Могілєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Білецька А.М.