Ухвала

від 10.10.2013 по справі 370/960/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/960/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/5471/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб Категорія 44 10.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходько К.П.

при секретарі Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області, про визнання недійсним договору дарування та державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013року позивачі пред»явили в суді названий позов, посилаючись на те, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29.06.2011 року було визнано незаконним рішення Макарівської районної державної адміністрації від 10.09.2007 року №3317 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, та визнано не дійсним виданий їй державний акт серії ЯЕ №815276 на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га кадастровий номер 3222781700:02:005:0179. Рішення суду набрало законної сили 19.07.2011 року.

26.02.2013 року позивачі звернулися до Відділу Держземагенства у Макарівському районі Київської області з письмовими заявами про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земельної ділянки дастровий №3222784700:02:005:0179, яка раніше належала ОСОБА_3, на що отримали відповідь, що дана земельна ділянка перебуває у власності інших осіб.

Як стало відомо позивачам, це сталося внаслідок укладення 19.09.2007 року між відповідачами договору дарування зазначеної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Пізніше на підставі цього договору ОСОБА_4, отримано новий державний акт серії ЯЖ №051647 на право власності на зазначену земельну ділянку.

Посилаючись на ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України, вважали, що зміст укладеного між відповідачами правочину не відповідає закону, а тому просили визнати недійсним договір дарування від 19.09.2007 року (далі - оспорюваний договір) земельної ділянки площею 1,5 га у межах Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222784700:02:005:0179 (далі - спірна земельна ділянка), укладений між ними, та просили визнати недійсним державний акт, отриманий ОСОБА_4, на підставі оспорюваного договору на вказану земельну ділянку.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне визначення судом характеру правовідносин сторін та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29.06.2011 року було визнано незаконним рішення Макарівської районної державної адміністрації від 10.09.2007 року №3317 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, та визнано не дійсним виданий їй державний акт серії ЯЕ №815276 на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га кадастровий номер 3222781700:02:005:0179. Рішення суду набрало законної сили 19.07.2011 року.

26.02.2013 року позивачі звернулися до Відділу Держземагенства у Макарівському районі Київської області з письмовими заявами про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земельної ділянки кадастровий №3222784700:02:005:0179, яка раніше належала ОСОБА_3, на що отримали відповідь, що дана земельна ділянка перебуває у власності інших осіб.

19.09.2007 року між відповідачами був укладений договір дарування спірної земельної ділянки. Земельна ділянка площею 1,5 га у межах Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області кадастровий номер 3222781700:02:005:0179 належала ОСОБА_3, на підставі державного акту серії ЯЕ №815276 на право власності на земельну ділянку.

На підставі оспорюваного договору дарування ОСОБА_4, отримано новий державний акт серії ЯЖ №051647 на право власності на зазначену земельну ділянку, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010733000379 від 11.12.2007 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, першої інстанції виходив з того, що позивачі обрали невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки навіть у випадку задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного між відповідачами, вказана земельна ділянка буде повернута дарителю, тобто ОСОБА_3, що не вплине на права позивачів щодо земельної ділянки.

Апелянти такі висновки суду вважають неправильними, оскільки у випадку визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного між відповідачами, земельна ділянка має бути повернута ні ОСОБА_3, оскільки її державний акт визнано недійсним, а до земель запасу. При цьому позивачі можуть претендувати на отримання у власність земельних ділянок за рахунок спірної земельної ділянки.

Проте судова колегія не може погодитись із доводами апелянтів з наступних підстав.

За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або осопрюваних прав, свобод чи інтересів.

Із змісту позовних вимог взагалі не вбачається які права позивачів були порушені відповідачами при укладанні договору дарування земельної ділянки, яким вимогам ЦК України не відповідав вказаний договір. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного між відповідачами не призведене до наслідків, на які розраховують позивачі, а саме передачі її у власність земельних ділянок.

Виходячи із наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду, яким було відмовлено у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга позивачів підлягає відхиленню. а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: