Постанова

від 27.09.2013 по справі 805/12641/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 р. Справа №805/12641/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьовій І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року №000282200, №0000332200, №0000312200,

за участю представників сторін

від позивача: Беседа Г.В.

від відповідача: Соболева Ю.С.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року №000282200, №0000332200, №0000312200.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акт перевірки №19/05-69-22-0/32270622 від 31 липня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході господарських взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» (код за ЄДРПОУ 35729251) за період з 01 лютого по 30 квітня 2013 року, з ТОВ «Агенство Диск» (код за ЄДРПОУ 33516404) за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства: занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2012 року на суму 87506 грн., занижено податок на додану вартість у грудні 2012 року та січні 2013 року на загальну суму 160754,00 грн., завищено податок на додану вартість у лютому 2013 року, березні 2013 року, квітні 2013 року на загальну суму 172058,00 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2013 року №0000282200, №0000332200, №0000312200.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2013 року №0000282200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 109383,00 грн., в тому числі за основним платежем - 87506,00 грн., за штрафними санкціями - 21877,00 грн.; №0000332200, яким зменшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 172058,00 грн.; №0000312200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 200943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 160754,00 грн., за штрафними санкціями - 40189 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.1, а.с.102), у яких зазначив, що акт перевірки від 31 липня 2013 року був складений:

1. На підставі акту Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби від 29 травня 2013 року №228/22-5/35729251 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Охоронна фірма «Барс».В процесі перевірки ТОВ «Охоронна фірма «Барс» встановлено, що за юридичною адресою дане підприємство не знаходиться, в нього відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності. В ході проведення перевірки встановлено, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс» - Покупці не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс» - покупці порушують ст..228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

2. На підставі акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 18 квітня 2013 року №1319/153/33516404 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агенство Диск» відповідно до якого встановлено, що відповідно до БД AIC RPP станом на момент початку перевірки суб'єкт господарювання має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Операції проведені ТОВ «Агенство Диск» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, тому у підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, підприємство не могло здійснювати господарську діяльність за грудень 2012 року, січень 2013 року, а могло здійснювати лише операції, пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб з метою прикриття власної незаконної діяльності шляхом складання нереальних первинних документів без реальності здійснення господарських операцій. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами/постачальниками (покупцями), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме не встановлено ділової мети здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач приходить до висновку, що позивачем отримувались первинні документи, зокрема, накладні та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Таким чином, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Агентство Диск» до ТОВ «Сфера» у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; у ході проведення перевірки не встановлено факту надання послуг по ланцюгу постачання ТОВ «Охоронна фірма «Барс» - ТОВ «Сфера» - ТОВ «ДТЕК Сервіс» у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності у ТОВ «Охоронна фірма «Барс».

Отже, підприємства здійснювали обмін податковими накладними без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податку на додану вартість, податку на прибуток, у зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, несплачений податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. В ході перевірки встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Сфера» та ТОВ «Агентство Диск» та ланцюгу постачання ТОВ «Охоронна фірма «Барс» - ТОВ «Сфера» - ТОВ «ДТЕК Сервіс» не було, відповідно надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з вищевикладеним та з урахуванням не підтвердження факту придбання охоронних послуг ТОВ «Сфера» у ТОВ «Охоронна фірма «Барс», подальша реалізація таких послуг на користь замовника ТОВ «ДТЕК Сервіс» не могла відбуватися, а документування операцій проводилось з метою штучного формування витрат та податкового кредиту останнім.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера» є юридичною особою, зареєстровано 29 грудня 2002 року під записом №12661200000000379, ідентифікацій код юридичної особи 32270622, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.135).

Державною податковою інспекцією у пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході господарських взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» (код за ЄДРПОУ 35729251) за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, з ТОВ «Агентство Диск» (код за ЄДРПОУ 33516404) за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 31 липня 2013 року №19/05-69-22-0/32270622 (т.1, а.с.11).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення

п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 87506,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - на суму 87506,00 грн.;

п.185.1 ст.185, ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 160754,00 грн., у тому числі у грудні 2012 року - на суму 83339,00 грн., у січні 2013 року - на суму 77415 грн. та завищено податок на додану вартість всього у сумі 172058 грн., у тому числі у лютому 2013 року - на суму 27958,00 грн., у березні 2013 року - на суму 72050,00 грн., у квітні 2013 року - на суму 72050 грн.

16 серпня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення

- №0000332200, яким зменшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 172058,00 грн., з якої основний платіж 172058,00 грн. (т.1, а.с.40);

- №0000282200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 109353,00грн., з якої основний платіж 87506,00грн. та штрафна санкція у розмірі 21877,00грн. (т.1, а.с.41);

- №0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 200943,00 грн., з якої основний платіж 160754,00 грн. та штрафна санкція 40189,00 (т.1, а.с.42).

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів приймання-передачі товару та інших документів, що підтверджують транспортування, зберігання та оприбуткування товару, незнаходженням контрагентів за юридичною адресою, відсутністю умов для результатів відповідної господарської діяльності та через суперечність інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з

- ТОВ «Охоронна фірма «Барс», з якими уклало договір на виконання робіт (надання послуг) від 01 лютого 2013 року №982, відповідно до якого повірений (ТОВ «Охоронна фірма «Барс») приймає на себе зобов'язання забезпечити охорону об'єктів - відокремлених підприємств, вказаних в п.1 Договору, а довіритель (ТОВ «Сфера») зобов'язується передати повіреному узгоджену із замовником за основними договорами документацію, забезпечити готовність об'єкта прийняти та оплатити виконані повіреним за цим договором роботу (послуги). Вартість послуг за цим договором складає 3750000,00 грн. в місяць, з урахуванням ПДВ. Повірений має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за Договором (т.1, а.с.43).

- ТОВ «Агентство Диск», з яким уклало договір купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року №942, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (матеріали електротехнічного призначення та обладнання охоронно-пожежної сигналізації) найменування, кількість та ціна яких вказана в товарних накладних. Загальна сума договору складає суму, визначену на підставі виданих рахунків-фактури або даних з додатків (специфікацій) відповідно до заявок покупця.

На виконання договорів, що не заперечується відповідачем, позивачем на користь контрагентів перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні, видаткові накладні та акти сдачі-приймання виконаних робіт, які під час перевірки були оглянуті перевіряючими про що зазначено в акті перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року (т.1, а.с.144-165).

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких зауважень до оформлення первинних документів, як і до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск» останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Що стосується посилання відповідача на неможливість встановлення факту транспортування товару від ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск» до позивача з огляду ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне. Правила ведення податкового обліку, визначені Податковим Кодексом України не встановлюють ніяких вимог щодо форми та виду документів, які б відносились до цілей податкового обліку. У переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

У перевіряємому періоді бланк товарно-транспортної накладної був виключений із переліку бланків суворої звітності, у зв'язку з втратою чинності Наказу Міністерства статистики та Міністерства транспорту від 07 серпня 1996 року № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи».

Суд зазначає, що обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної обумовлена не положеннями Податкового Кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 наказу Міністерства транспорту № 363 від 14 жовтня 1997 року, яким затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначено сферу дії вказаних законодавчих актів, які не поширюються на органи Державної податкової служби України та які не впливають на систему оподаткування.

Також суд зазначає, що відповідачем не доведено, що за договором про надання охоронних послуг було передбачено транспортування будь-чого.

Що стосується транспортування електроматеріалів та обладнання, яке було придбане за договором купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року №942, то суд зазначає, що в матеріалах справи знаходяться пояснення позивача, відповідно до якого транспортування товару позивач здійснював самостійно, маючи власний транспорт. Це підтверджується наданими подорожніми листами службового легкового автомобіля №б/н від 31 грудня 2012 року, 31 січня 2013 року, 28 лютого 2013 року (т.1, а.с.170-172)

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або їх неприйняття до уваги під час проведення перевірки не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск».

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск», які в свою чергу були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних (т.1, а.с.114, 122).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Позивачем на виконання умов договору від 01 лютого 2013 року №982 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №391 від 28 лютого 2013 року на надання послуг у лютому вартістю 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ 625000,00 грн. (т.1, а.с.54);

- №436 від 31 березня 2013 року на надання послуг у березні вартістю 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ 625000,00 грн. (т.1, а.с.55);

- №421 від 30 квітня 2013 року на надання послуг у лютому вартістю 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ 625000,00 грн. (т.1, а.с.54).

Позивачем на виконання умов договору від 25 грудня 2012 року №942 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №908 від 31 грудня 2012 року на ППКОП «Дунай 4.3.1» у кількості 30 шт., джерело живлення ІБП-12В-3А у кількості 25 шт., джерело живлення «Дунай-БП» 1А у кількості 35 шт., сповіщувач СМК-1Е у кількості 300 шт., сповіщувач СМК-7-Е у кількості 60 шт., зчитував (пристрій зчитування ТМ-Дунай-СТМ) у кількості 24 шт., SPR-1 (кнопка пожежної тривоги) у кількості 2 шт., сповіщувач тепловий ТПТ у кількості 15 шт., джмиль (12В) сповіщувач світлозвуковий у кількості 1 шт., клавіатура «Дунай КЖ» у кількості 15 шт., світильник аварійного сповіщення у кількості 1 шт., клавіатура «Дунай КС16» у кількості 20 шт., ППКОП «Дунай 16/32» + модуль «Дунай - G1» у кількості 35 шт., покажчик світловий «Вихід» 12В у кількості 2 шт., ППКП «Дозор 4 з БП» у кількості 1 шт., ППКОП «Дунай 8/32» з БП (без акумулятора) у кількості 36 шт., ППК «ВБД-6.2» (без акумулятора) у кількості 45 шт., адаптер «Дунай TML» у кількості 14 шт., клавіатура «Дунай КС8» у кількості 50 шт., модуль «Дунай G1» у кількості 40 шт., детектор диму СПД-3.2 у кількості 10 шт., адаптер «Дунай-АД3» у кількості 10 шт., адаптер «Дунай-ТМ» у кількості 10 шт., сирена С-01 12В у кількості 25 шт. загальною вартістю 414523,31 грн., в тому числі ПДВ 69087,22 грн. (т.1, а.с.57);

- №912 від 31 грудня 2012 року на бензин А-95 у кількості 7000 л. вартістю 85512,00 грн., в тому числі ПДВ 14252,00 грн. (т.1, а.с.58);

- №904 від 31 грудня 2012 року на ППКОП «Дунай 4.3.1» у кількості 30 шт., джерело живлення ІБП-12В-3А у кількості 25 шт., джерело живлення «Дунай-БП» 1А у кількості 35 шт., сповіщувач СМК-1Е у кількості 300 шт., сповіщувач СМК-7-Е у кількості 60 шт., зчитував (пристрій зчитування ТМ-Дунай-СТМ) у кількості 50 шт., SPR-1 (кнопка пожежної тривоги) у кількості 3 шт., сповіщувач тепловий ТПТ у кількості 3 шт., джмиль (12В) сповіщувач світлозвуковий у кількості 1 шт., клавіатура «Дунай КЖ» у кількості 20 шт., світильник аварійного сповіщення у кількості 5 шт., клавіатура «Дунай КС16» у кількості 25 шт., ППКОП «Дунай 16/32» + модуль «Дунай - G1» у кількості 37 шт., покажчик світловий «Вихід» 12В у кількості 2 шт., кабель UTP-5E б/м у кількості 2130 м, ППКОП «Дунай 8/32» з БП (без акумулятора) у кількості 37 шт., ППК «ВБД-6.2» (без акумулятора) у кількості 45 шт., адаптер «Дунай TML» у кількості 30 шт., клавіатура «Дунай КС8» у кількості 50 шт., модуль «Дунай G1» у кількості 40 шт., дріт сигналізаційний 8х0,22 не екран у кількості 4000 м, адаптер «Дунай-АД3» у кількості 30 шт., адаптер «Дунай-ТМ» у кількості 30 шт., сирена С-01 12В у кількості 50 шт. загальною вартістю 464490,91 грн., в тому числі ПДВ 77415,15 грн. (т.1, а.с.59);

- №814 від 28 лютого 2013 року на ППКОП «Дунай 4.3.1» у кількості 28 шт., джерело живлення ІБП-12В-3А у кількості 7 шт., джерело живлення «Дунай-БП» 1А у кількості 25 шт., сповіщувач СМК-1Е у кількості 55 шт., сповіщувач СМК-7-Е у кількості 20 шт., зчитував (пристрій зчитування ТМ-Дунай-СТМ) у кількості 15 шт., SPR-1 (кнопка пожежної тривоги) у кількості 2 шт., сповіщувач тепловий ТПТ у кількості 2 шт., джмиль (12В) сповіщувач світлозвуковий у кількості 1 шт., клавіатура «Дунай КЖ» у кількості 10 шт., світильник аварійного сповіщення у кількості 1 шт., клавіатура «Дунай КС16» у кількості 15 шт., ППКОП «Дунай 16/32» + модуль «Дунай - G1» у кількості 25 шт., покажчик світловий «Вихід» 12В у кількості 1 шт., кабель UTP-5E б/м у кількості 710 м, ППКОП «Дунай 8/32» з БП (без акумулятора) у кількості 25 шт., ППК «ВБД-6.2» (без акумулятора) у кількості 20 шт., адаптер «Дунай TML» у кількості 15 шт., клавіатура «Дунай КС8» у кількості 20 шт., модуль «Дунай G1» у кількості 15 шт., дріт сигналізаційний 8х0,22 не екран у кількості 500 м, адаптер «Дунай-АД3» у кількості 5 шт., адаптер «Дунай-ТМ» у кількості 10 шт., сирена С-01 12В у кількості 10 шт. загальною вартістю 264551,69 грн., в тому числі ПДВ 44091,95 грн. (т.1, а.с.60).

Як зазначалось вище, будь-яких зауважень до оформлення первинних документів, як і до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив.

Так, судом встановлено, що податкові накладні складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Реальне настання правових наслідків укладання спірних договорів підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с.45-53, 93-101), рахунками-фактури (т.1 а.с.61, 63, 65, 67), видатковими накладними (т.1 а.с.62, 64, 66, 68), актами сдачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.166-168). Подальша реалізація придбаного товару здійснювалась за договорами на проведення робіт №948 від 24 січня 2013 року (т.1 а.с.193), №949 від 24 січня 2013 року (т.1 а.с.200), №950 від 24 січня 2013 року (т.1 а.с.207), №942 від 09 січня 2013 року (т.1 а.с.214), №986 від 15 березня 2013 року (т.1 а.с.223), №1018 від 22 травня 2013 року (т.1 а.с.230), №1020 від 22 травня 2013 року (т.1 а.с.237), №1047 від 24 липня 2013 року (т.1 а.с.244), №1048 від 24 липня 2013 року (т.2 а.с.1), №1039 від 09 червня 2013 року (т.2 а.с.7), №1038 від 09 червня 2013 року (т.2 а.с.16), №1063 від 11 вересня 2013 року (т.2 а.с.25), №1061 від 11 вересня 2013 року (т.2 а.с.32), локальними кошторисами (т.1 а.с.195-197, 202-204, 209-211, 216-218, 225-227, 232-234, 239-241, 246-248, т.2 а.с.3-4, 9-12, 18-21, 27-29, 34-36), акти приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.198-199, 205-206, 212-213, 220-222, 228-229, 235-236, 242-243, 249-250, т.2 а.с.5-6, 13-15, 22-24, 30-31, 37-38), подорожніми листами службового легкового автомобіля (т.1 а.с.170-172), актами списання товарів (т.1 а.с.173-190) та зворотно-сальдовими відомостями (т.1 а.с.191-192).

Суд не приймає посилання відповідача щодо незнаходження ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск» за місцем реєстрації, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Відповідачем до суду не надано відповідних доказів щодо внесення до Єдиного державного реєстру інформації про відсутність ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск» за юридичною адресою.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск» необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів, суд зазначає, що недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того, за своєю природою охоронні послуги не передбачають обов'язкової наявності умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність документів, які б підтверджували факт прийому-передачі товару за договором від 01 лютого 2013 року №982, укладеного з ТОВ «Охоронна фірма «Барс», оскільки це твердження спростовується наданими актами сдачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.166-168).

Що стосується посилань відповідача на укладання фіктивних, нікчемних угод по взаємовідносинам з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та ТОВ «Агентство Диск».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Барс», ТОВ «Агентство Диск» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу складу валових витрат та формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "фіктивність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2013 року №0000282200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 109383,00 грн., в тому числі за основним платежем - 87506,00 грн., за штрафними санкціями - 21877,00 грн.; №0000332200, яким зменшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 172058,00 грн.; №0000312200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 200943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 160754,00 грн., за штрафними санкціями - 40189 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року №000282200, №0000332200, №0000312200 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 16 серпня 2013 року №0000282200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 109383,00 грн., з яких за основним платежем - 87506,00 грн., за штрафними санкціями - 21877,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 16 серпня 2013 року №0000332200, яким зменшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 172058,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 16 серпня 2013 року №0000312200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 200943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 160754,00 грн., за штрафними санкціями - 40189 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 27 вересня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 02 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.