Ухвала

від 04.12.2013 по справі 805/12641/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року справа №805/12641/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністратвиного суду від 27 вересня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16 серпня 2013 року № 0000282200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 109383,00 грн., в тому числі за основним платежем - 87506,00 грн., за штрафними санкціями - 21877,00 грн.; № 0000332200, яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172058,00 грн.; № 0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 200943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 160754,00 грн., за штрафними санкціями - 40189 грн.

Постановою Донецького окружного адміністратвиного суду від 27 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Сфера» та ТОВ «Агентство Диск» та по ланцюгу постачання ТОВ «Охоронна фірма «Барс» - ТОВ «Сфера» - ТОВ «ДТЕК Сервіс» не було, відповідно, надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами, навіть, за наявності всіх формальних реквізитів. Отже, з урахуванням непідтвердження фату придбання охоронних послуг ТОВ «Сфера» у ТОВ «Охоронні фірма «Барс», подальша реалізація таких послуг на користь замовника ТОВ «ДТЕК Сервіс» не могла відбуватися, а документування операцій проводилось з метою штучного формування витрат та податкового кредиту останнім.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" є юридичною особою, зареєстровано 29 грудня 2002 року, ідентифікацій код юридичної особи 32270622, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході господарських взаємовідносин з ТОВ "Охоронна фірма "Барс" за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, з ТОВ "Агентство Диск" за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31 липня 2013 року №19/05-69-22-0/32270622, при цьому, у висновках акта вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 87506,00 грн.; п.185.1 ст.185, ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 160754,00 грн. та завищено податок на додану вартість всього у сумі 172058 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 16.08.2013 року, а саме:

- №0000332200, яким зменшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 172058,00 грн., з якої основний платіж 172058,00 грн.;

- №0000282200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 109353,00грн., з якої основний платіж 87506,00грн. та штрафна санкція у розмірі 21877,00грн. (т.1, а.с.41);

- №0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 200943,00 грн., з якої основний платіж 160754,00 грн. та штрафна санкція 40189,00 грн.

При цьому, в акті перевірки податковим органом зроблені висновки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Охоронна фірма "Барс" та ТОВ "Агентство Диск" у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів приймання-передачі товару та інших документів, що підтверджують транспортування, зберігання та оприбуткування товару, незнаходженням контрагентів за юридичною адресою, відсутністю умов для результатів відповідної господарської діяльності та через суперечність інтересам держави та суспільства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається і не є спірним, що між позивачем і ТОВ "Охоронна фірма "Барс" було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) від 01 лютого 2013 року №982, відповідно до якого повірений (ТОВ "Охоронна фірма "Барс") приймає на себе зобов'язання забезпечити охорону об'єктів - відокремлених підприємств, вказаних в п.1 Договору, а довіритель (ТОВ "Сфера") зобов'язується передати повіреному узгоджену із замовником за основними договорами документацію, забезпечити готовність об'єкта прийняти та оплатити виконані повіреним за цим договором роботу (послуги). Вартість послуг за цим договором складає 3750000,00 грн. в місяць, з урахуванням ПДВ. Повірений має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за Договором.

Також позивачем та ТОВ "Агентство Диск" було укладено договір купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року №942, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (матеріали електротехнічного призначення та обладнання охоронно-пожежної сигналізації) найменування, кількість та ціна яких вказана в товарних накладних. Загальна сума договору складає суму, визначену на підставі виданих рахунків-фактури або даних з додатків (специфікацій) відповідно до заявок покупця.

На виконання договорів позивачем на користь контрагентів перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні, видаткові накладні та акти сдачі-приймання виконаних робіт, які були надані до перевірки, що вбачається з акта перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій, які наявні в матеріалах справи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, на час здійснення господарських операцій між ТОВ "Охоронна фірма "Барс" та ТОВ "Агентство Диск" останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги доводів податкового органу про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, що свідчить про їх відсутність і, як наслідок, про безтоварність господарських операцій, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, в той час, як іншими документами реальність спірних господарських операцій підтверджується.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України в листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податків у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту виникає у випадках здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у

тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з

придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік

результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в

разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу".

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа, при цьому, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Охоронна фірма "Барс" та ТОВ "Агентство Диск", які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами відповідного податку до бюджету. Питання від'ємного значення поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Апелянт наполягає, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Охоронна фірма "Барс" та ТОВ "Агентство Диск" є нікчемними та не спрямовані на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю останніх за податковою адресою, відсутністю виробничих потужностей для ведення господарської діяльності, операції з поставки не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, тощо.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та зазначеними контрагентами, не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніяк

Отже, доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські договори, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністратвиного суду від 27 вересня 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко