Постанова

від 17.09.2013 по справі 801/3638/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 р. 10:30 Справа №801/3638/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устіновій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського казенного експерементального протезно-ортопедичного підприємства

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін: не з'явились

Суть справи: Сімферопольське казенне експерементальне протезно-ортопедичне підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0001191501 від 11.02.2013 року в частині збільшення Сімферопольського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 61 106,50 грн., за основним платежем 55 378,00 грн., за штрафними санкціями 6 328, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване повідомлення-рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.04.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

17.09.2013 року позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0001191501 від 11.02.2013 року в частині збільшення Сімферопольського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 61 106,50 грн., за основним платежем 55 378,00 грн., за штрафними санкціями 6 328,50 грн.

Позивач у судове засідання, яке відбулось 17.09.2013 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позов суду не надав, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України розглядати справу за наявними в справі матеріалами за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Сімферопольське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 03187708), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 27.01.1999 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №435310, довідкою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №525057.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі податку на прибуток.

Таким чином, Сімферопольське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

17.01.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було видано Наказ №130 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Сімферопольське КЕПОП" відповідно до п. п. 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України.

Повідомленням від 17.01.2013 року №62/15-2 та копією наказу №130 від 17.01.2013 року відповідач повідомив позивача про проведення перевірки.

З 21.01.2013 року по 25.01.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Сімферопольського КЕПОП з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток по взаємовідносинам з ФІРМОЮ "КАПІТЕЛЬ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.04.2010 по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №472/15-2/3187708 від 30.01.2013 року, за висновками якого встановлено порушення:

- пп. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п. 5.3.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями), п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138., п.п. 39.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 55 378 грн., у тому числі по періодах:

2 квартал 2010р. 12 616 грн.,

3 квартал 2010р. 12 698 грн.,

2 квартал 2011р. 21 292 грн.,

3 квартал 2011р. 4 512 грн.,

4 квартал 2011р. 4 260 грн.

11.02.2013 року на підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року №000119501 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємтсв на загальну суму 61706,50 грн., з яких за основним платежем 55 378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 6 328,50 (а.с.44).

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям такого повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на прибуток у розмірі 61 706,50 грн.

Перевіряючи реальність виконання господарських операцій між позивачем та фірмою "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 3109815), суд зазначає наступне.

Між Позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" було укладено два договору підряду, а саме:

- Договір підряду №164 від 08 квітня 2010 року по аварійному усуненню течі існуючого водопроводу, загальнобудівельні та сантехнічні роботи на об'єкті нерухомого майна, розташованого за адресою: М. Сімферополь, вул. Беспалова, 45 відповідно до затвердженої проектної документації у встановлений цим договором строк. Пунктом 2.1 вказаного Договору підряду № 164 від 08 квітня 2010 року передбачено, що вартість робіт по договору складає 200 000, 00 грн. (двісті тисяч грн., 00 коп.; та пунктом 2.3 зазначеного договору обговорено, що дана ціна являється попередньої та остаточна ціна договору визначається актами виконаних робіт.

- Договір підряду №265 від 28 квітня 2011 року на виконання ремонтно-будівельних робіт, за яким Фірма "Капітель Плюс" зобов'язалося виконати своїми силами і засобами роботи, а саме: капітальний ремонт входу у їдальню ремонт туалетних приміщень на об'єкті нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова. 45 відповідно до затвердженої проектної документації у встановлений цим договором строк. Пунктом 2.1 вказаного Договору підряду № 265 від 28 квітня 2011 року передбачено, що вартість робіт по договору складає 150 000, 00 грн. (сто п'ятдесят тисяч грн., 00 коп.) та пунктом 2.3 зазначеного договору обговорено, що дана ціна являється попередньої та остаточна ціна договору визначається проектно-кошторисною документацією.

На підтвердження цієї операції позивачем були надані такі первинні документи:

- Акт приймання-передачі виконаних робіт, довідка вартості виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року на загальну вартість 22226,62 грн.;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт, довідка вартості виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на загальну вартість 23541,79 грн.;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт, довідка вартості виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на загальну вартість 11 1087,14 грн.;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт, довідка вартості виконаних будівельних робіт за червень 2010 року на загальну вартість 60558,16 грн.;

- податкова накладна №545 від 30.04.2010 р. на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1 166,67 грн., виписана під виконання договору №164 від 08 квітня 2010 року;

- податкова накладна №908 від 30.06.2010 р. на суму 53 558,16 грн., в т.ч. ПДВ на суму 8 926,36 грн., виписана під виконання договору №164 від 08 квітня 2010 року;

- податкова накладна №1707 від 29.09.2010 р. на суму 60 950,40 грн., в т.ч. ПДВ на суму 11 158,40 грн., виписана під виконання договору №164 від 08 квітня 2010 року;

- податкова накладна №2 від 04.05.2011 р. на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 6 666,67 грн., виписана під виконання договору №265 від 28 квітня 2011 року;

- податкова накладна №2 від 30.05.2011 р. на суму 71 086,14 грн., в т.ч. ПДВ на суму 11 847,86 грн., виписана під виконання договору №265 від 28 квітня 2011 року;

- податкова накладна №2 від 30.08.2011 р. на суму 23 541,79 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 923,63 грн., виписана під виконання договору №265 від 28 квітня 2011 року;

- податкова накладна №2 від 24.10.2011 р. на суму 22 226,62 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 704,44 грн., виписана під виконання договору №265 від 28 квітня 2011 року,

оплата по яких підтверджується виписками з рахунків, картнкою рахунку та оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

Таким чином, суд робить висновок про те, що зазначені види послуг брали участь в господарській діяльності позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіряючи правомірність прийняття Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби спірного податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 року №000119501, суд зазначає наступне.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в тому, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Законом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Судом під час розгляду даної справи було перевірено обґрунтованість визначення суми завишення від'ємного значення податку на прибуток на суму 55378 грн. СКЕПОП та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, частина спірних правовідносин виникла між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

З положень статті 6 Закону № 1251 об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За приписами п. 1.32 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно п. 5.1. Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Щодо правовідносин, які виникли після прийняття Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вказує наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для невключення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів були створені податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Враховуючи викладене, немає підстав робити висновки про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентом, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення ст. 3, п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального надання фірмою "Капітель Плюс" Сімферопольському КЕПОП послуг у зв'язку з тим, що останні мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Так, під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент - фірма "Капітель Плюс" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між Сімферопольським КЕПОП та фірмою "Капітель Плюс" були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами, укладеними між Сімферопольським КЕПОП та фірмою "Капітель Плюс" спростовуються документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочини з наданням товарів (послуг) фірмою "Капітель Плюс" позивачу підтверджується актами прийомки виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, - ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки нікчемності у правочинах, укладених між позивачем та фірмою "Капітель Плюс", оскільки вказані правочини мають реальний характер, були направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочинів відповідних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у ході формування податку на прибуток.

На підставі викладеного суд вказує, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки Акт №472/15-2/3187708 від 30.01.2013 року, не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отже, у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток 55 378,00 грн.

У зв'язку з цим також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток.

Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0001191501 від 11.02.2013 року в частині збільшення Сімферопольського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 61 106,50 грн., за основним платежем 55 378,00 грн., за штрафними санкціями 6 328,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Сімферопольського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства витрати зі сплати судового збору у сумі 651,42 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.