Ухвала

від 09.10.2013 по справі 817/2752/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"09" жовтня 2013 р. Справа № 817/2752/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" серпня 2013 р. у справі за позовом Демидівського районного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 року Демидівський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" суму коштів допомоги по безробіттю, виплачені ОСОБА_5 у розмірі 10223,64грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на вимоги п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" (код ЄДРПОУ 01274053) на користь Демидівського районного центру зайнятості суму допомоги по безробіттю в розмірі 10223 (десять тисяч двісті двадцять три) грн. 64 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що ОСОБА_5 отримав компенсацію заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі задоволення позову Центру зайнятості про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, з Товариства дана сума двічі буде виплачена працівнику, а саме Демидівським районним центром зайнятості, за період знаходження на обліку, та Товариством в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду.

Представники сторін в судове засідання не з"явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

З врахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29.12.2011 року ОСОБА_5 зареєструвався в Демидівському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. 05.01.2012 року йому надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується копією персональної картки безробітного.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2012 року по справі №2-7764/11, ОСОБА_5 поновлено на посаді слюсаря-ремонтника ТОВ "Управління малої механізації", стягнуто на користь ОСОБА_5 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

На виконання рішення Рівненського міського суду від 22.11.2012 року по справі №2-7764/11, 05.12.2012 року ТОВ "Управління малої механізації" прийнято наказ №121, згідно з яким наказ про звільнення ОСОБА_5 скасовано та поновлено останнього на посаді слюсаря-ремонтника з 30.11.2011 року з виплатою середньомісячного заробітку.

20.12.2012 року та 06.02.2013 року Демидівським районним центром зайнятості відповідачу надіслано листи про відшкодування коштів виплачених ОСОБА_5 у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 10223,64 грн., що були вручені відповідачу відповідно 24.12.2012 року та 08.02.2013 року, про що свідчать копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідачем в добровільному порядку кошти сплачено не було, що спонукало позивача звернутись до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з правомірності вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України " Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст.31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Також відповідно до ч.2 ст.34 Закону Фонд зобов'язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.35 Закону з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Поновлення ОСОБА_5 на роботі вивело її з-під дії статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р., щодо визнання безробітною, та поширило на неї норми п.п.2 п.1 частини 20 Порядку № 219, згідно якого повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до п.4 ст.35 Закону про України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", де зазначено, що з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Виплата ОСОБА_5 допомоги у сумі 10223,64 грн. позивачем підтверджена довідкою № 102 від 18.07.2013.

На обґрунтованість висновків суду першої інстанції не можуть вплинути й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 отримав подвійну оплату за один і той самий період, а саме отримав допомогу по безробіттю, виплачену Демидівським районним центром зайнятості за період знаходження на обліку, та середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" згідно з рішенням суду. Так, предметом спору у даній справі є стягнення коштів не на користь ОСОБА_5, а на користь Центра зайнятості, яким виплачувалась допомога по безробіттю незаконно звільненого працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації".

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Демидівський районний центр зайнятості вул. Миру,46,смт.Демидівка,Демидівський район, Рівненська область,35200

3- відповідачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" вул.Курчатова,32 -В,м.Рівне,33018