Ухвала

від 03.10.2013 по справі 2а-13319/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/30796/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" (далі - ТОВ "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позов ТОВ "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, якім відмовити ТОВ "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Агротехсервіс НК". За результатами перевірки складено акт від 12.08.2011 року № 3673/23-05/34758433.

перевіркою встановлені порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 190034,00 грн., в тому числі за квітень 2011 на суму 190034,00 грн. та ст. 138 , 139 Податкового Кодексу України , в результаті чого за період ІІ квартал 2011 року зменшено від'ємне значення за ІІ квартал 2011 року на суму 950168,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова винесені податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 року за №0003992305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 190035,00 грн., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 190034,00 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року за №0005112305, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 950168,00 грн., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 950168,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" та ПП "Агротехсервіс НК" укладений договір постачання товару №Ш-280211/5-К від 28.02.2011 року. Факт придбання товару підтверджується первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і місять усі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавством України для первинних документів. У подальшому придбаний у ПП "Агротехсервіс НК" товар позивач використав у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договірні правовідносини між позивачем та його контрагентом, ПП "Агротехсервіс НК", оформлено належним чином, первинні документи податкової та бухгалтерської звітності відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів.

Щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 138, 139 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення за 2 кв. 2011 року на суму 950168,00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Зазначене порушення вмотивоване тим, що ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" віднесено до складу валових витрат сум витрат по накладним, виписаним при придбанні товару у постачальника ПП "ОСОБА_1 Суми витрат по придбанню товару у розмірі 1873023,33 грн. включені до складу валових витрат за І півріччя 2011 року.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України , витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані позивачем від постачальника товару зазначені видаткові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 ). Крім того, первинні бухгалтерські документи підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями між постачальником товару ПП "Агротехсервіс НК", свідчать про реальність виконання господарських операцій, а тому відсутні підстави для неприйняття до заліку даних видаткових накладних. Валові витрати за І півріччя 2011 року за видатковими накладними, отриманими від ПП "Агротехсервіс НК", були задекларовані у складі валових витрат.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України , недійсним є правочин, якщо цього недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу .

Відповідно вимог п.п. 1-3, 5-6 ст.203 Цивільного Кодексу України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення чи пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору, укладеного між позивачем та ПП "Агротехсервіс НК", не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Крім того, не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Діюче законодавство України не ставить в залежність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів у постачальника та сум ПДВ до складу податкового кредиту від дотриманням вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров