Постанова

від 07.10.2013 по справі 801/5949/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 р. о 15:22 Справа №801/5949/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Горохова А.К., від відповідача - Одабаші А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проминвест» (далі - позивач) звернулось 05.06.2013 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №000885102 від 31.05.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 357324 грн.; №0008841502 від 31.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 3349,50 грн. (2233 грн. за основним платежем та 1116,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов мотивовано безпідставністю висновків камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року, зроблених на підставі актів попередніх перевірок позивача за результатами яких суми грошових зобов'язань не узгоджені, оскільки податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цих актів оскаржені в судовому порядку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.2013 року відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2013 року позов підтримав, надав пояснення по суті спору, пояснив, що акт перевірки, на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, складений з порушенням норм Податкового кодексу України, а висновки податкового органу, складені на підставі попередніх актів камеральної перевірки є необґрунтованими.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 137-141).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32542056 та взятий на облік в органах державної податкової служби (а.с. 36-42).

Посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року позивача, за результатами якої складено акт №2688/15.2/32542056 від 18.05.2013 року (далі - Акт) (а.с.11-13).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 2 пункту 3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, а саме: методологічна помилка, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

За даними камеральної перевірки, встановлено неправомірне декларування рядка 21 у сумі 359557 грн., тобто виникло завищення рядка 21 на суму 359557 грн., що призвело до завищення рядка 22 та 24 у сумі 357324 грн., заниження рядка 25 у сумі 2233 грн.

За висновками перевірки:

- збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 2233 грн.;

- зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 357324 грн.

На підставі висновків акту камеральної перевірки, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000885102 від 31.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 357324 грн.; №0008841502 від 31.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3349,50 грн. (у тому числі 2233 грн. за основним платежем та 1116,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що позивачем 18.04.2013 року подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, у якій він самостійно визначив залишок 357324,00 грн., визначений позивачем як різниця між залишком від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) та сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23). (а.с.110-114,122-126).

При цьому, збільшення або зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу (рядок 21.3) позивачем не відображено.

Відповідно до п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту нормативно - правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, саме Податкового кодексу України встановлює порядок дій посадових осіб при проведенні перевірок, їх види, підстави їх проведення та порядок оформлення результатів перевірок.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, при цьому зазначено, що камеральні перевірки проводяться органами держаної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (ст.76 Податкового кодексу України).

У п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки,встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім того, на виконання вимог Податкового кодексу України листом ДПА України від 21.06.2011 року №17197/7/15-0617 "Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів" також зазначено, що під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:

1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість:

- арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків);

- даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї;

2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;

4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;

5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок;

6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних);

7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд констатує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Натомість, під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2013 використано результати камеральних перевірок декларацій з податку на додану вартість за листопад 2012 року (акт №310/15-2/32542056 від 21.01.2013 року), за грудень 2012 року (акт №846/15-2/32542056 від 20.02.2013 року), за січень 2013 року (акт №1709/15-2/32542056 від 19.03.2013 року), за лютий 2013 року (акт №2189/15-2/32542056 від 12.04.2013 року), про що зазначено в Акті (а.с.11).

Під час проведення камеральної перевірки посадовими особами відповідача не перевірялись данні податкової декларації (розрахунків) платника податків, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг. У акті перевірки також не встановлено методології проведення розрахунків, які призвели до вказаних порушень.

Натомість, в Акті перевірки фактично надається правова оцінка господарським правовідносинам позивача за висновками додержання вимог податкового законодавства попередніх його перевірок.

Тобто, відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі предмету такої перевірки та обставин, які перевіряються під час проведення камеральної перевірки.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд зазначає, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкова декларація за перевіряємий період (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Тому суд критично оцінює посилання відповідача щодо розцінення використаних під час камеральної перевірки актів попередніх перевірок в якості перевірки податкової звітності позивача, вважає їх лише припущеннями відповідача, використання яких не допускається при проведенні камеральної перевірки.

Крім того, оцінюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Під час проведення камеральної перевірки порушенням порядку її заповнення зазначено п.4.6.7 розділу V Порядку №1492.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року №1492 (Порядку №1492) - рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України сума від'ємного значення, розрахованого згідно з пунктом 200.1 цієї статті, враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 4.6.6 п. 4.6 Розділу V Порядку №1492 залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Приписами п.п. 4.6.8. п. 4.6 Розділу V Порядку №1492 встановлено, що у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду.

Платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Отже, суд зазначає, що Акт перевірки є документом, в якому встановлені певні факти, який не можна визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, його складення не має правових наслідків.

Натомість, правовим наслідком, що породжує певні права та обов'язки для позивача є саме податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами акта перевірки.

Як було зазначено вище, оскаржувані податкові рішення прийняті на підставі Акту камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, під час здійснення якої відповідачем було використано результати камеральних перевірок декларацій з податку на додану вартість:

- за листопад 2012 року, за результатами якої був складений акт №310/15-2/32542056 від 21.01.2013 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001611502 від 04.02.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 522736 грн., яке було оскаржено у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року по справі №801/1568/13-а оскаржуване повідомлення-рішення №0001611502 від 04.02.2013 року визнано протиправним та скасоване;

- за грудень 2012 року, за результатами якої був складений акт №846/15-2/32542056 від 20.02.2013 року, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення №0004041502 від 06.03.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 372123 грн.; №0004031502 від 06.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 188266,25 грн., що були оскаржені в судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року відкрито провадження у справі №801/2638/13-а;

- за січень 2013 року, за результатами якої був складений акт №1709/15-2/32542056 від 19.03.2013 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006811502 від 02.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 15499,50 грн. ( у тому числі 10333 грн. за основним платежем та 5166,50 грн. за штрафними санкціями, що було оскаржено у судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.04.2013 року відкрито провадження у справі №801/3882/13-а;

- за лютий 2013 року, за результатами якої був складений акт №2189/15-2/32542056 від 12.04.2013 року, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення №0008221502 від 30.04.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 359557 грн.; 0008211502 від 30.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 3349,50 грн. (у тому числі 2233 грн. за основним платежем та 1116,50 грн. за штрафними санкціями, що було оскаржено у судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року відкрито провадження у справі №801/5213/13-а.

Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення, які мали бути підставою для зменшення позивачу розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, є неузгодженими до дня набрання судовими рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що показники ряд.24 декларації з ПДВ за лютий 2013 року позивача (а.с. 79) обґрунтовано відображені в ряд.21 декларації позивача з ПДВ за березень 2013 року (а.с. 111).

Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21- ряд. 18) декларації з ПДВ за березень 2013 року у розмірі 357324 грн. (359557 - 2233) складено у відповідності до Порядку заповнення податкової декларації, та за якою ряд. 21 відповідає фактичним показникам ряд. 24 попередньої декларації з ПДВ за лютий 2013 року.

А відтак, показники ряд.25 декларації (ряд.18-ряд.21) з ПДВ за березень 2013 року відображені обґрунтовано, з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивачем обґрунтовано відображені показники у ряд. 24, 25 податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року відносно зменшення залишку від'ємного значення податкового кредиту з урахуванням попереднього звітного (податкового) періоду.

Не врахування податковим органом показників податкового кредиту, сформованих за попередні звітні податкові періоди, є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи та діючому податковому законодавству.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючі ті обставини, що підставами для прийняття оскаржуваних рішень є висновки актів попередніх перевірок, податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами цих актів, що є неузгодженими, та інших підстав відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема щодо їх законності та обґрунтованості.

Отже, вищезазначене свідчить, що висновки по акту перевірки №2688/15.2/32542056 від 18.05.2013 року щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на 359557 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) на 2233 грн. за березень 2013 року є безпідставними.

Застосування санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні №0008841502 від 31.05.2013 року обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами камеральної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000885102 від 31.05.2013 року; №0008841502 від 31.05.2013 року та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні 07.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови, постанову у повному обсязі складено 11.10.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №000885102 від 31.05.2013 року, про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Проминвест» (ідентифікаційний код 32542056) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 357324 грн. за березень 2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008841502 від 31.05.2013 року, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Проминвест» (ідентифікаційний код 32542056) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3349,50 грн. (у тому числі 2233 грн. за основним платежем та 1116,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проминвест» (ідентифікаційний код 32542056) судовий збір у розмірі 2294 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.