Ухвала

від 10.10.2013 по справі 810/1882/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1882/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сознаніє» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Сознаніє» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №0001972301/3032.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем складено акт від 26.11.2012 року №3494/231/24737260, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищено від'ємне значення на загальну суму 26424,03 грн. за лютий 2012 року.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача результатів перевірки контрагента - ТОВ «Енергопром ЛТД» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «МВ Консалтінг», якими встановлено , зокрема що фінансово-господарська діяльність ТОВ «МВ Консалтінг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить не набуття належним чином цивільної праводієздатності TOB «MB Консалтінг», фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «MB Консалтінг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, що свідчить, на думку відповідача, про недійсність правочинів, укладених між ПП «ВКФ «Сознаніє» та ТОВ «Енергопром ЛТД».

За результатами перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 10.12.2012 року №0001972301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26424,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сознаніє» щодо формування від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26424,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Енергопром ЛТД» є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повній мірі враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що між 01.02.2012 між ПП «ВКФ «Сознаніє» (Покупець) та ТОВ «Енергопром ЛТД» (Постачальний) укладений договір поставки № СЕ2/12, згідно з яким Постачальник зобов'язується у визначений договором строк передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна і вартість Товару (кабельної продукції) оговорені в рахунках-фактурах, виставлених Постачальником на адресу Покупця згідно з заявками Покупця.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання товарів та послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибуткові накладні.

Відповідно до умов зазначеного вище договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Покупця, м.Українка, Обухівський район Київська обл.)

Позивачем надано докази щодо наявності приміщень для здійснення господарської діяльності, зокрема договір оренди нежитлового приміщення №СП2001 від 05.01.2011 року та акт приймання-передачі майна згідно з цим договором - приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Приозерна, 3, м. Українка, Київська обл.

Здійснення оплати послуг за вищевказаним договором підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Про використання позивачем отриманих у ТОВ «Енергопром ЛТД» товарів в подальшій господарській діяльності свідчить те, що зазначений товар є елементом в комплектації кабельних муфт для споживачів України, які реалізує Підприємство як ексклюзивний дистриб'ютор продукції ЗАО «Михневський завод электроизделий» Російської Федерації (муфт термоусаджувальних) на території України. Позивачем надано докази поставки товарів від ЗАО «Михневський завод электроизделий» - муфти кабельні зі з'єднувальними елементами (товарна накладна № 142 від 14.02.2012, декларація форми МД-2 від 17.02.2012, Сертифікати відповідності продукції).

Отже, твердження суду першої інстанції щодо правомірності формування від'ємного значення суми податку на додану вартість відображених в отриманих від вказаного контрагенту первинних документах сум податку на додану вартість є обґрунтованим.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.