Постанова

від 18.10.2006 по справі ас-27/406-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-27/406-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року          справа № АС-27/406-06

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Істоміна О.А.  судді Горбачова Л.П., Гончар Т.В.  

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Волкової Л.Б. ( дов. № 2 від 01.08.2006р. )

відповідача –Анохіної Н.В. ( дов. № 8651/10/10-071 від 26.05.2006р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, на постанову господарського суду Харківської області від 02 серпня 2006р. по справі № АС-27/406-06

за позовом повного товариства «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський», м. Харків

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним рішення, -

встановила:

У червні 2006 року позивач, ПТ «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський», звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ( відповідач ) про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення від 14.06.2006р. № 0000701720/0. Даним податковим повідомленням –рішенням позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 11455,86 грн., а саме, 3818,62 грн. –основний платіж, 7637,24 грн. –штрафна санкції.

Постановою від 02.08.2006р. господарський суд Харківської області по справі № АС-27/406-06 ( суддя Мамалуй О.О. ) з посиланням на обґрунтованість позовних вимог, задовольнив позов. Суд визнав нечинним податкове повідомлення –рішення від 14.06.2006р. № 0000701720/0.  Стягнув з  державного бюджету на користь позивача суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не погодився з постановою господарського суду та звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при винесені постанови порушено норми матеріального права, а саме, норми Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про заставу»та Цивільного кодексу України. На думку відповідача позивач у випадках не викупу громадянами застави в указані у заставних білетах терміни, у разі реалізації предметів застави, повинен нараховувати та перераховувати до бюджету податок з доходів  фізичних осіб  у розмірі 13%  від суми доходу, отриманою фізичною особою ( а.с. 139 –а.с. 140 ).

У судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Харківської області скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, ПТ «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський»,  проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову господарського суду обґрунтованою, законною та такою, що відповідає нормам діючого законодавства. Просить постанову суду першої інстанції  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Посилається на те, що ломбард не є податковим агентом. Він ( ломбард ) не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору, у ломбарду не має в наявності коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

У судовому засіданні 09.10.2006р. було оголошено перерву до 16.10.2006р. до 17:00 год.

Судова колегія розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін  дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

06 червня 2006 року працівниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. За результатами перевірки відповідачем 06.06.2006р. складено акт № 3615/22-00/31149960. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.15 статті 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 статті 8, п.п. 12.1, 12.3 статті 12 та п. 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2004 –2005 роки у сумі 3818,62 грн. ( а.с. 11 –а.с. 46 ).

Висновки викладені в акті перевірки від 06.06.2006р. стали підставою для прийняття відповідачем  податкового повідомлення –рішення №0000701720/0 від 14.06.2006р. Даним рішенням позивачу донараховано: податкове зобов'язання в розмірі 3818,62 грн., штрафні санкції в розмірі 7637,24 грн.,  усього на суму 11455,86 грн. ( а.с. 53 ).

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України рішенням від 10.09.2004р. за №2282 внесено позивача в реєстр фінансових установ, реєстраційний номер №15100948, свідоцтво серія ЛД №92 ( а.с. 116 ). Тобто, за  перевіряємий період ( 2004 –2005 роки ) позивач здійснював фінансові послуги по наданню коштів у позику на умовах фінансового кредиту під заставу рухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 2004 по 2005 роки позивач видавав громадянам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому). У ході перевірки відповідачем встановлено 61 випадок ( а.с. 55 –а.с. 115 ) за  яким позивач видавав суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного громадянам майна - виробів з дорогоцінних металів (або їх лому) та товарно –матеріальних цінностей, які не були викуплені в термін зазначений в угоді (залоговому білеті). Позивачем реалізовано предмети застави до Державної скарбниці по договірній ціні (ціни регулюються Національним банком України).

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Отже, позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»п.п.4.3.23  п. 4.3  стаття 4 до переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу фізичної особи, відносить основну суму кредиту, що отримується платником податку.

Згідно зі статтею 589  Цивільного кодексу України, та статті 19 Закону України „Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, тобто право реалізувати такий предмет застави і за рахунок одержаних від цього продажу коштів, покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків, тощо.

Пункт 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлює, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність, або врахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Відповідно до  п.12.1  статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (13%).

Однак, за даними позиковими операціями ломбард не є податковим агентом. У даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від мені та за рахунок платника податку. Під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі, в момент закінчення договору, у  ломбарду немає в наявності коштів позичальника, з яких належало б утримати податок, як того вимагають обов'язки податкового агента. Згідно з п. 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент повинен утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Таким чином, у випадку звернення ломбардом стягнення на заставлене фізичною особою майно, відповідно після надання цій особі позики, на ломбард не покладається обов'язок нарахування, утримання або сплати податку з доходу фізичної особи –позичальника. Такий обов'язок покладається на податкового агента лише до, або під час виплати саме доходу, а не суми позики на користь платника податку. Цей дохід є доходом, отриманим не від податкового агента і підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподаткованого доходу платника податку –фізичної особи.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно прийняте з посиланням на підпункт „б" пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або згідно п. 1.15 ст.1, п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. 12,1, 12.3 ст.12 та  п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» на підставі Акту документальної перевірки №3615 від 06.06.2006 року, відповідно до ст.20 Закону України від 22.05.03р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»та п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( а.с. 53 ).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4  даного Закону. Підставою для нарахування зобов'язання в оскарженому рішенні зазначено  підпункт „б" пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Однак, контролюючим органом (відповідачем) не встановлено заниження або завищення податкового зобов'язання у заявлених податкових деклараціях з податку з доходів фізичних осіб, оскільки такої декларації не існує взагалі. Тобто посилання на підпункт „б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у податковому повідомленні-рішенні, не є посиланням на ту норму закону, відповідно до якої можливо зробити розрахунок податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, рішення від 14.06.2006р. № 0000701720/0 прийнято контролюючим органом без урахування усіх обставин, що мають суттєве значення для справи та є  необґрунтованим, прийнятим без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Крім цього слід зазначити, що з 01.01.2004р. в законодавстві України вже не існує   прибуткового податку. Код бюджетної класифікації 11010100 має назву - „Податок з доходів найманих працівників".

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме пункти 2.5, 2.6 цього Порядку,  передбачає, що:

-  податкове   повідомлення   -   письмове   повідомлення податкового  органу  про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених   законодавством.  Податкове  повідомлення-рішення  є однією з форм податкового повідомлення;

-  податкове  повідомлення  -  рішення  -  це  рішення  керівника  податкового органу (його заступника)  щодо  виявленого  перевищення  (заниження) бюджетного відшкодування  або  відмови  у наданні бюджетного відшкодування, а також  обов'язку  платника  податків:  

          1)   сплатити   нараховану   або   донараховану  суму  податкового зобов'язання;

         2)  сплатити  суми  застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому   числі   пеню  за  порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового  законодавства  та  інших нормативно-правових   актів,  що приймаються   за  результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних);

      3) сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання;

          4)  сплатити   штраф   за   самостійне  відчуження  активів,  які перебувають   у  податковій  заставі  та  потребують  обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке  відчуження.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п.п. 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, яке є предметом даного спору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 02.08.2006р. господарського суду  Харківської області по справі АС-27/406-06  прийнята при повному з'ясуванні обставин справи з урахуванням  вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтею 196, п. 1 статті 198, статтею 200, п. 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 02.08.2006р. по справі № АС-27/406-06 залишити без змін.

Вказана ухвала набирає законної сили з дати її прийняття.

Дана ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця після набрання нею законної сили.

              Головуючий суддя                                                         О.А.Істоміна

                                      Судді                                                          Л.П.Горбачова

                                                                                                                                        Т.В.Гончар