Ухвала

від 03.10.2013 по справі 14/60-1768

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 29250/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Щерби С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2007 року у справі за позовом Спільного малого підприємства - фірма «Домекс» до Тернопільської об'єднаної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

11 квітня 2007 року Спільне мале підприємство фірма «Домекс» звернулося в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної податкової інспекції (правонаступник - Тернопільська об'єднана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області), в якому, з врахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог (в порядку ст.137 КАС України, а.с.71), просило скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 08 вересня 2006 року № 0000982305/0/58108 в частині визначеного податкового зобов'язання в сумі 7526,45 грн., в тому числі основний платіж - 5816,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1709,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та завищення сум податкового кредиту не відповідають дійсності. Послуги, отримані від ПП «Терно-Маркет» та ПП «Соло», безпосередньо пов'язані з ефективною підприємницькою діяльністю позивача та використані в роботі підприємства. Реальність одержання інформаційних (консультаційних) послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичне їх отримання, документально підтверджується вартість понесених витрат. Таким чином, висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених припущеннях про неможливість встановити економічну ефективність отримання інформаційних (консультаційних) послуг підприємством і відсутність зв'язку з виробничим процесом, що не є підставою для встановлення факту порушення податкового законодавства.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 08 вересня 2006 року № 00009922305/0/58107. Скасовано податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 08 вересня 2006 року № 0000982305/0/58108 в частині визначеного податкового зобов'язання в сумі 7526,45 грн., в тому числі основний платіж - 5816,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1709,95 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не враховано, що СМП «Домекс» не доведено використання в господарській діяльності консультаційних та посередницьких послуг наданих ПП «Терно-Маркет». Позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року вартість посередницьких послуг, наданих ПП «Терно-Маркет» в розмірі 91666,67 грн. та до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року податок на додану вартість у розмірі 18333, 33 грн. згідно з податковою накладною від 05 серпня 2005 року №8/С%-1, виписаної ПП «Терно-Маркет». На підставі наданих для перевірки первинних документів (актів виконаних робіт) щодо надання інформаційних (консультаційних) послуг, неможливо встановити яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати. Акти виконаних робіт не несуть вичерпної інформації про надані інформаційні (консультаційні) послуги та їх зв'язок з виробничим процесом підприємства. Крім того, покликається на завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 14967,00 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Соло». Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №193309 стверджується, що Спільне мале підприємство фірма «Домекс» зареєстроване виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як юридична особа 05 серпня 1992 року, ідентифікаційний код 21157585 (а.с.6).

Судом встановлено, що 31 серпня 2006 року Тернопільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку СПМ фірма «Домекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року, якою виявлено порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено суму об'єкту оподаткування за 2005рік на 27937 грн., чим відповідно занижено суму податку на прибуток за 2005 рік на 6984 грн. та недотримання ним положень Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним завищено податковий кредит в сумі 33300 грн., а саме: в серпні 2005 року - 18333,33 грн., в лютому 2006 року - 14966,67 грн.

За результатами перевірки складено акт №15587/23-222/7/21157585 від 31 серпня 2006 року (а.с.21-44), на підставі якого податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000982305/0/58108, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 9277,7 грн. (в т.ч. 6984 грн. за основним платежем, 2293,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення - рішення №0000992305/0/58107, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 49950 грн. (в т.ч. 33300 грн. за основним платежем, 16650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В ході судового розгляду справи позивачем визнано порушення пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (завищення суми валових витрат за 6 місяців 2005 року на 4670 грн. по причині подвійного відображення у складі валових витрат), а тому в цій частині позивач відмовився від позову, відтак провадження у справі щодо вказаних позовних вимог закрито відповідно до п.2 ч.1 ст.157 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2005 року між СПМ фірма «Домекс» та ПП «Терно-Маркет» укладено договір №2-07 про надання консультаційних та посередницьких послуг (а.с.10).

Згідно з актом здачі-приймання посередницьких послуг №б/н від 05 серпня 2005 року (а.с.11) ПП «Терно-Маркет» виконало доручену йому Замовником - СМП фірма «Домекс» роботу, а саме: знайшло покупця (компанію науково-виробне приватне підприємство "Метал-Трейд") на техніку фірм «Гаспардо» та «Максио».

Факт придбання НВПП «Метал Трейд» у позивача сільськогосподарської техніки вищевказаних фірм підтверджується видатковою накладною №РН-0000102 від 12 серпня 2005 року та податковою накладною №122 від 12 серпня 2005 року (а.с.16,17).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати як компенсація вартості послуг придбаних ним у свого контрагента для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають включенню до складу валових витрат, таким чином у відповідача не було правових підстав для збільшення позивачу бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування цього податку згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

П.1.32 ст.1 даного Закону передбачено, що будь-яка господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 164/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.5.11 ст.5 вказаного Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи із вказаних норм Закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що первині документи повинні містити інформацію про те, за які конкретно консультаційні (інформаційні) послуги позивач сплачував кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з господарською діяльністю.

Колегія суддів критично оцінює покликання апелянта на те, що фактично консультаційні послуги не надано, зміст первинних документів не підтверджує їх та відсутній зв'язок між наданими інформаційними послугами та господарською діяльністю підприємства, виходячи з наступного.

Актом здачі-приймання посередницьких послуг №б/н від 05 серпня 2005 року (а.с.11) та податковою накладною №8/05-1 від 05 серпня 2005 року (а.с.12) на загальну суму 110000,00 грн. в т.ч. ПДВ- 18333,33 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця - послуги по знаходженню покупця на сільськогосподарську техніку) підтверджується факт оплати наданих позивачеві консультаційних послуг.

Даний факт не заперечується податковим органом (абз.3, стор.14 акту перевірки).

Подальше використання наданих ПП «Терно-Маркет» послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується матеріалами справи, а саме: виписками банку від 03 серпня 2005 року та 05 серпня 2005 року про надходження коштів на рахунок позивача від НВПП «Метал Трейд» на загальну суму 496358,74 грн. за придбану сільськогосподарську техніку (а.с.13,14), видатковою накладною №РН-0000102 від 123 серпня 2005 року (а.с.16), податковою накладною №122 від 12 серпня 2005 року (а.с.17).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийняття податкового рішення-повідомлення в частині формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування з цього податку, виходячи з наступних піддстав.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.м 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в податкову декларацію з ПДВ за лютий 2006 року включено суму податкового кредиту 14966, 67 грн. ( п.3.1.5 акту перевірки, таблиця розбіжностей, виявлених в процесі перевірки по ПДВ, а.с.39).

З метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між СПМ фірма «Домекс» та ПП «Соло» для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи було направлено запит у ДПІ в Солом'янському районі м. Києва та отримано інформаційну довідку №8836/77/16-201 від 16 серпня 2006 року по взаєморозрахунках з ПП «Соло», в якій зазначено, що податкова накладна №13 від 27 лютого 2006 року не включена до податкового зобов'язання за лютий 2006 року. Враховуючи наведені обставини, податковим органом зроблено висновок про завищення СПМ фірма «Домекс» податкового кредиту за лютий 2006 року в сумі 14966, 67 грн.

Податковою накладною №13 від 27 лютого 2006 року (а.с.19) на загальну суму 89800,00 грн. в т.ч. ПДВ- 14966,67 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця - редуктор) підтверджується факт здійснення господарської операції між СПМ фірма «Домекс» та ПП «Соло» (а.с.19).

Таким чином, позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаними контрагентами подано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Тобто, факт отримання підприємством податкової накладної за результатами придбання товару дає підприємству право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство, не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Викладені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що Тернопільською ОДПІ не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак вимоги позивача задоволено правомірно.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2007 року у справі №14/60-1768 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді М.П. Кушнерик

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2010 року.