Постанова

від 15.06.2007 по справі 14/60-1768

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/60-1768

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2007 р.Справа № 14/60-1768

 14 год. 25 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Александрову В.В.

Розглянув справу

за позовом  Спільного малого підприємства фірми "Домекс" вул. Живова, 32/35, м. Тернопіль           

до  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль            

про  скасування податкових повідомлень - рішень № 0000982305/058108 від 08.09.2006 р. та № 0000992305/058107 від 08.09.2006 р.

За участю представників сторін:

позивача: Стець С.Р., довіреність від 04.04.07 р.;

відповідача: Переймибіда Р.Б., довіреність № 7/7/10-015 від 09.01.07 р.

Суть справи:

Спільне мале підприємство фірма "Домекс", м. Тернопіль звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000982305/058108 від 08.09.2006 р. та № 0000992305/058107 від 08.09.2006 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представники позивача посилаються на безпідставність донарахування податковим органом СМП фірмі "Домекс" податку на додану вартість та податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на позов, та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної планової виїзної планової перевірки СПМ фірма "Домекс" (код. 21157585) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, посадовими особами контролюючого органу 31.08.2006р. складено акт за №15587/23-222/7/21157585. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (надалі Закон про прибуток), в зв'язку з чим занижено суму об'єкту оподаткування за 2005р. на 27937 грн., чим відповідно занижено суму податку на прибуток за 2005 р. на 6984 грн. та недотримання ним положень "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон про ПДВ), внаслідок чого ним завищено податковий кредит в сумі 33300 грн., а саме в серпні 2005р. - 18333,33 грн., в лютому 2006 р. - 14966,67 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 08.09.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000982305/0/58108 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 9277,7 грн. (в т.ч. 6984 грн. за основним платежем, 2293,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000992305/0/58107 податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 49950 грн. (в т.ч. 33300 за основним платежем, 16650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені підприємством у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до змісту ст.ст. 6, 19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України оспорюване рішення повинно бути прийнятим на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В той же час, при прийняті правових актів індивідуальної дії в оспорюваній частині, відповідачем не було дотримано вимог перелічених норм, зокрема щодо доведення його обґрунтованості і законності.

Так, із долучених до матеріалів справи позивачем первинних документів та акту документальної перевірки (п.3.1.5 Акту) слідує, що спірні суми податкових зобов'язань нараховані позивачу за наслідками його фінансово - господарських операцій із ПП "Терно-Маркет", що виникли на підставі договору від 15.07.2005 року, на підставі якого Замовник (позивач по справі) доручає, а Виконавець зобов'язується надати кваліфіковану послугу по знаходженню покупця на сільськогосподарську техніку.  

Згідно із взятими на себе договірними зобов'язаннями ПП "Терно-Маркет" на підставі акту здачі-приймання посередницьких послуг №б/н від 05.08.2005 року виконав роботу доручену йому Замовником - СМП фірма "Домекс", а саме знайшов покупця на техніку фірми "Гаспардо" та "Максио" компанію науково-виробне приватне підприємство "Метал-Трейд", яка і придбала 12.08.2005 року наведену сільськогосподарську техніку (копії первинних документів у матеріалах справи).

В свою чергу СМП фірма "Домекс" розрахунки за отримані послуги проведено в повному обсязі.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.1.7 п.1.7 ст.1 Закону про ПДВ, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У процесі розгляду справи судом з'ясовано, що на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону контрагент підприємства надав замовнику - позивачу у справі податкову накладну №8/05-1, що містить всі необхідні відомості та реквізити,  перелічені у наведеній вище нормі Закону.

Твердження контролюючого органу про те, що придбані позивачем послуги не  призначались і не використовувались в господарській діяльності позивача та його посилання при цьому  на п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суд оцінює критично, оскільки посадові особи ДПІ, зазначаючи на сторінці 3 акту перевірки, що у періоді який перевірявся підприємство займалось оптовою торгівлею с/г технікою та запасних частин до неї, з невідомих причин залишили поза увагою те, що за наслідками виконання договірних зобов'язань ПП "Терно - Маркет", позивач і реалізував сільськогосподарську техніку, тобто використав надані ПП "Терно –Маркет" послуги у своїй господарській діяльності, а відтак обґрунтовано сплачені в складі ціни суми податку на додану вартість включив до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Що стосується висновків перевіряючих про заниження Позивачем податку на додану вартість в лютому 2006р. в сумі 14966,67 грн. слід зазначити, що такі висновки перевіряючими контролюючого органу зроблені в зв'язку з не підтвердженням в податкових зобов'язаннях продавця - ПП "Соло" сум ПДВ згідно податкової накладної від 27.02.2006р. №13.

Такі висновки податкового органу спростовуються нормами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якої, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними.

При цьому слід зазначити, що Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів  (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва   (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року та Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 21.02.2007р. та 13.03.2007 р. (копії у справі) зазначили, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення підприємством п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5.п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону про ПДВ, а відтак правовий акт індивідуальної дії, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість слід скасувати.

З точки зору оподаткування наведених вище операцій позивача із ПП "Терно - Маркет" податком на прибуток, згідно із змістом, чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)  і  охороною  праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 ст. 5 цього ж Закону).

За таких обставин, понесені позивачем витрати як компенсація вартості послуг  придбаних ним у свого контрагента для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають включенню до складу валових витрат, а отже у відповідача не було правових підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування товариству з обмеженою відповідальністю цього податку згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових (в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток) визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств". Витрати на оплату придбаних позивачем послуг до їх числа не віднесені. А в силу п. 5.11 статті 5 наведеного нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом при притягненні підприємства не враховано.

При посиланні на те, що акт виконаних робіт по пошуку контрагентів не розкриває суті отриманих послуг, не містить інформації, які саме маркетингові послуги надавалися ПП "Терно-Маркет" та чи мають вони відношення до господарської діяльності Позивача, контролюючим органом не враховано, що за умовами договору (п.3.1) Замовник виплачує Виконавцю винагороду в процентному відношенні від укладених договорів, які були укладені за допомогою та за поданою Виконавцем інформацією, а не за маркетингові чи інші дослідження. А відтак здійснення оплат за вказаним договором безумовно вказує на використання послуги в господарській діяльності позивачем, оскільки вони є взаємопов'язані із реалізацією ТМЦ позивачем іншим контрагентам (копії первинних документів що засвідчують факт реалізації у матеріалах справи).

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, в цій частині слід задовольнити.

Крім того, перевіркою також встановлено завищення валових витрат за 6-ть місяців 2005 року на суму 4670 грн. по одержаних транспортних послугах за маршрутом Podova-Тернопіль. На думку перевіряючих, дана сума віднесена до валових витрат неправильно, оскільки раніше була включена в собівартість придбаного товару.

З огляду на те, що СПМ фірма "Домекс" завищено суму валових витрат за 6 місяців 2005 р. на 4670 грн. по причині подвійного відображення у складі валових витрат, Позивач погодився з встановленим Тернопільською ОДПІ порушенням пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", подавши суду в порядку ст.51 КАС України заяву про відмову від позову у цій частині.

Розглянувши подану заяву про часткову відмову від позову, суд приймає відмову у цій частині позову, з огляду на те, що вона подана у відповідності до ст.ст.49,51 КАС України та ці дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.      

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від  08.09.2006 року № 0000982305/0/58108 в частині визначеного податкового зобов'язання  в сумі 7526,45 грн. (основний платіж - 5816,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1709,95 грн.) підлягають до скасування. В іншій частині позовних вимог щодо визначених сум податкових зобов'язань із податку на прибуток провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п.2 ч.1 ст. 157 КАС України.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, п.2 ч.1 ст.157, 162, 163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

 2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.09.2996 року № 00009922305/0/58107.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.09.2996 року  № 0000982305/0/58108 в частині визначеного податкового зобов'язання в сумі 7526,45 грн., в тому числі основний платіж - 5816,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1709,95 грн.

4. В решті провадження у справі закрити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного малого підприємства фірми "Домекс" (вул. Живова,32/35, м. Тернопіль, Код ЄДРПОУ 21157585, р/р 26005770721790 в Тернопільській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 338017) - 2 (дві) грн. 55 коп. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

6. Видати виконавчий лист за заявою СПМ фірма "Домекс".

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                      О.В. Руденко