Ухвала

від 03.10.2013 по справі 2а-5365/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 2а-5365/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012р. ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001190231 та №0001200231 від 12.10.2012р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про безпідставність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Зенко» є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з вказаним контрагентом в лютому 2010 року та січні-червні 2011 року. Поставка товару виконана належним чином, про що свідчать податкові й видаткові накладні, акти введення в експлуатацію та відповідні платіжні доручення; отриманий від контрагента товар був використаний у господарській діяльності позивача. У перевіряємий період ПП «Зенко» було платником ПДВ та мало право на видачу податкових накладних, а також вело господарську діяльність, звітувало перед податковими органами та сплачувало податки до бюджету.

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з підприємством ПП «Зенко» за період січень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року. Угоди позивача по операціям з вказаним контрагентом мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 19.09.2012р. №1014, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 19.09.2012р. по 20.09.2012р. у приміщенні ДПІ посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (код за ЄДРПОУ 02568259) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП «Зенко» (код за ЄДРПОУ 36486418) за лютий, листопад 2010 року, січень-квітень, червень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №2925/22-200/02568259 від 26.09.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 13242 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, всього в сумі 26418 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України за лютий, листопад 2010 року, січень-квітень, червень 2011 року ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» сформовано податковий кредит по ПДВ, у т.ч. за рахунок здійснення операцій з ПП «Зенко». ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС листом від 18.10.2011р. №11002/7/23-320 від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва отримано акт від 18.10.2011р. №1114/23-300/36486418 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зенко» (код за ЄДРПОУ 36486418) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року», відповідно до якого провести зустрічну звірку ПП «Зенко» являється неможливим, у зв'язку з тим, що підприємство має статус « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Проведеними заходами встановлено: ПП «Зенко» за податковою адресою не знаходиться; відсутні дані про наявність у підприємства у 2011 році матеріальних та трудових ресурсів, як власних так і орендованих; 01.09.2011р. встановлено фактичне місцезнаходження попереднього директора підприємства ОСОБА_1, який дав пояснення щодо непричетності до діяльності підприємства. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про наявність ознак фіктивності підприємства у період з січня 2010 року по початок липня 2011 року та фіктивність угод, які укладено від імені ПП «Зенко». В акті зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів ПП «Зенко», що свідчить про те, що правочини між ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та ПП «Зенко» здійсненні без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочини є недійсними, і в силу ст.216 Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.

На підставі вказаного акту перевірки 12.10.2012р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001190231, яким ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13517,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 13242 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 275,25 грн.) та №0001200231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 30499,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 26418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4081,75 грн.).

Задовольняючи позов ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Зенко» є припущеннями податкового органу, які не засновані на будь-яких належних доказах. Позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності, а тому підприємство мало фактичні та правові підстави для включення сплачених на користь ПП «Зенко» грошових сум до складу податкового кредиту та витрат. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених договорів купівлі-продажу від 01.02.2010 і від 04.01.2011р. ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» у І кварталі 2010 року, І і ІІ кварталах 2011 року придбало у ПП «Зенко» товари (хімічні реактиви та мінералізатор «Мінотавр-2»), що були використані в основній діяльності позивача. За результатами цих господарських операцій позивачем включено до податкового кредиту відповідних податкових періодів (лютий, листопад 2010р., січень, лютий, березень, квітень, червень 2011р.) сплачений на користь ПП «Зенко» у складі вартості товарів ПДВ в загальній сумі 26418 грн. Крім того, результати господарських операцій з ПП «Зенко» знайшли своє відображення у податкових деклараціях позивача з податку на прибуток: до валових витрат І кварталу 2010 року була включена сума 1097 грн., до валових витрат І кварталу 2011 року - сума 6715 грн., до витрат ІІ кварталу 2011 року - сума 5430 грн.

Факт поставки підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського обліку: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, атестатами акредитації випробувальної лабораторії, платіжними дорученнями, журналами обліку хімічних реактивів, актами введення в експлуатацію основних засобів, протоколами випробувань. Наявні в матеріалах справи акти на списання хімічних реактивів від 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 29.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 26.02.2011р. підтверджують використання ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» придбаних у ПП «Зенко» реактивів в власній господарській діяльності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ПП «Зенко». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

В акті перевірки ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС посилається на матеріали перевірки ПП «Зенко», які надійшли від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, однак жодних доказів про самостійне дослідження обставин укладання договорів між вказаними контрагентами, предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів акт перевірки ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС не містить.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №2925/22-200/02568259 від 26.09.2012р., складеного за результатами перевірки ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Зенко», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ПП «Зенко».

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.