Ухвала

від 10.10.2013 по справі 823/1844/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1844/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлін" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлін" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просив податкові повідомлення - рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Черкасах форми «р» за № 0002252301 від 09.04.2013 року та № 0000442301 від 22.01.2013 року визнати протиправними повністю та скасувати.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі первинні документи на підтвердження господарських операцій з його контрагентами, щодо придбання товарів (основних засобів) та поставки товару, дані операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Окрім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, яка набрала законної сили, встановлено протиправність дій державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки, що оформлена актом від 27.02.2012 року № 1024/23-6/36423962. Відповідачем, натомість, не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» зареєстроване 27.08.2004 року та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 01.09.2004 року № 32149904.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкаси від 04.01.2013 року № 15 було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Айлін» з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Майвін» за жовтень 2011 року та ПП «Прилукихімснаб» за березень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складений Акт № 7/22-14/33018402 від 14.01.2013 року, в якому встановлені порушення ТОВ "Айлін" вимог:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 15618 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 46474 грн.. в тому числі за жовтень 201 1 року на суму 13581 грн. та за березень 2012 року на суму 32893 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 22 січня 2013 року № 0000442301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 15618 грн.;

- від 09 квітня 2013 року № 0002252301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 58093 грн.. в т. ч. за основним платежем - 46474 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 1619 грн.

Вважаючи прийняті повідомлення - рішення неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з ПП "Прилукихімснаб" укладений договір купівлі-продажу основних засобів № 30 03-001 від 30 березня 2012 року, згідно якого позивач придбав фальцувальний верстат МВО В20 (1999 року випуску) загальною вартістю 197358 грн., в тому числі ПДВ - 32893 гри.

Для підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції, позивачем було надано: акт приймання-передачі основних засобів від 30 березня 2012 року, видаткова накладна № РН-0000164 від 30 березня 2012 року, рахунок-фактура № 30/03-001 від 30 березня 2012 року та товарно-транспортна накладна серії ПР № 30.03.12-1 від 30 березня 2012 року.

Окрім того, між позивачем та ТОВ «Майвін» укладений договір поставки № 24/10 від 03 жовтня 2011 року, згідно якого позивач зобов'язувався прийняти і оплатити друкувальні товари у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам договору на підставі специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами договору.

На виконання вказаного договору позивач прийняв та оплатив товар на загальну суму 81486 грн.. в тому числі ПДВ - 13581 грн., що підтверджується видатковими накладними № 100303 від 03 жовтня 2011 року та № 102002 від 20 жовтня 2011 року, рахунками-фактурами № 03/10-1 від 03 жовтня 2011 року та № 20/10-2 від 20 жовтня 2011 року, товарно-транспортними накладними № ТНТ-00015 від 03.10.2011 року та № ТТН-00027 від 20.10.2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що усі дослідженні первинні документи, надані позивачем, містять усі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На час укладення вказаних договорів та здійснення господарських операцій з поставки товарів та купівлі - продажу основних засобів контрагенти позивача біли належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку.

Варто також зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 24.01.2013 року задоволено позов ТОВ «Майвін» та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню звірки, оформленої актом №1024/23-6/36423962 від 27.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, вказані обставини встановлені судовим рішенням у справі № 2-А-12208/12/2670, що набрало законної сили, ухваленим в адміністративній справі, в якій брали участь ті самі особи - не підлягають доказуванню при розгляді цього спору в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, при цьому дане рішення суду має преюдиціальне значення.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Даний факт є важливим з огляду на те, що єдиною підставою для визнання укладених господарських договорів нікчемними, на думку відповідача, є Акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.08.2012 року № 3169/22-9/31360133 щодо ПП "Прилукихімснаб" та від 27.02.2012 року № 1024/23-6/36423962 щодо ТОВ "Майвін".

З даного приводу варто зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.