Рішення

від 01.10.2013 по справі 210/2484/13-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2484/13-ц

Провадження №2/210/1231/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представників позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: не з’явився,

третіх осіб; ОСОБА_4, ПрАТ СК В«ПровіднаВ» - не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 210/2484/13-ц, провадження №2/210/1231/13 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» , треті особи - ОСОБА_4, ПрАТ В«СК В«ПровіднаВ» , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, звернулись до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що в їх володінні на праві спільної сумісної власності перебуває автомобіль «Мерседес Бенц» 2001р.в., р.н. НОМЕР_1. У жовтні 2012 року сталося ДТП за участі позивача ОСОБА_1 та водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом «HOWO», що належить ТОВ «Бі-Метал» (Відповідачу у справі). Внаслідок ДТП автомобіль «Мерседес Бенц», р.н. НОМЕР_1 отримав значні механічні ушкодження. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки належний Відповідачу транспортний засіб застраховано в ПрАТ «СК «Провідна», для виплати страхового відшкодування здійснено оцінку вартості матеріального збитку, а в подальшому страхова компанія відшкодувала 40000,00грн. Разом з тим, вартість матеріального збитку становила 119455грн.39коп., тобто не відшкодованою залишається 79455,39грн. та суму франшизи у розмірі 500,00грн., які на думку Позивачів, слід стягнути з відповідача як роботодавця ОСОБА_4 Крім того, Позивачі вважають, що Відповідач має відшкодувати їм упущену вигоду у розмірі 65000,00грн. та 48000,00грн. відповідно, оскільки у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу вони не мали змогу отримати дохід. Також просили суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30000,00грн. - по 15000,00грн. на кожного, та витрати на правову допомогу, судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Зазначав, що у зв’язку з повною загибеллю транспортного засобу, що є їх з дружиною спільною сумісною власністю, і вони були позбавлені можливості заробляти гроші, так як використовували транспортний засіб «Мерседес Бенц» не лише для особистих цілей а й для підприємницької діяльності; страховою компанією «СК «Провідна» їм відшкодовано лише 40000,00грн., інші витрати на відновлення автомобілю полягли на них; для відновлення транспортного засобу вони з дружиною змушені були взяти кредит; вони з дружиною зазнали значних моральних страждань, так як були позбавлені можливості нормально жити, порушено їх життєвий уклад, втрачена на час відновлення транспортного засобу можливість нормально заробляти на життя, що призвело до душевних хвилювань.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги довірителя підтримав, просив їх задоволення у повному обсязі з мотивів, викладених у позові.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася. Її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача у судове засідання 01.10.2013року не з’явився, про час та місце розгляду повідомлявся, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.. Під час судового розгляду у справі брав участь представник ОСОБА_6, яка надала пояснення, відповідно до яких позовні вимоги не визнаються ТОВ «Бі-Метал» у повному обсязі. До канцелярії суду надано заперечення, згідно з яких факту ДТП за участі ОСОБА_4 не спростував, вважає, що позивачами не надано доказів того, що саме працівником ТОВ «Бі-Метал» та саме під час виконання трудових обов’язків скоєно ДТП; висновок експерта щодо визначення розміру збитку вважає необґрунтованим; щодо упущеної вимоги зазначав, що дане питання підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; вимоги моральної шкоди є необґрунтованими, у зв’язку з чим просив у позові відмовити /а.с. 11-115/.

Третя особа ОСОБА_4 до суду не з’явилась, про час та місце розгляду справи неодноразово сповіщався належним чином, заперечень та клопотань від нього не надходило.

Третя особа ПАТ «СК «Провідна» до суду не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суд надіслала пояснення щодо предмету позову (реєстр. № 17149 від 30.07.2013), в яких зазначено наступне: між Відповідачем у справі - ТОВ «Бі-Метал» та ПрАТ «СК «Провідна» укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7191629, забезпеченим транспортним засобом згідно якого був автомобіль «HOWO», д.н. АЕ 3651СН; виплата страхового відшкодування здійснено на підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів»; позивач ОСОБА_1 09.10.2012р. звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування стосовно ДТП, яке мало місце 08.10.2012році за участі забезпеченого транспортного засобу; відповідно до звіту №337/12 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Мерседес-Бенц», д.н. АЕ 2972СО, складала 137669,22грн., а ринкова вартість - 119455,39грн.; страховик та позивач досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування та уклали відповідний договір врегулювання страхової події від 06.02.2013року. Просили слухати справу за їх відсутності /а.с.136-138/.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши пояснення, надані відповідачем та третьою особою, дослідивши та оцінивши у сукупності представлені суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2012 року приблизно о 17.00год., ОСОБА_4, який працює на посаді водія ТОВ «Бі-Метал», керуючи транспортним засобом «HOWO ZZ3327N3247№, р.н. АЕ 3651СН, в м. Кривому Розі в Жовтневому районі авіадук вул. Електрозаводська, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху задньою частиною автомобіля, та скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес-Бенц 818», р.н. АЕ 2972СО, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив п. 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України та вчини правопорушення, передбачене ст.. 124 КУпАП /а.с. 39, 41,42/.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.11.2012року у справі № 3/0413/2401/2012, пр. № 0413/12071/2012 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вищевказаного ДТП та притягнуто да адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 12 місяців /а.с. 39 оборот/.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року вищевказану постанову змінено в частині визначення адміністративного стягнення /а.с. 41-43/.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт вини ОСОБА_4, працюючого на посаді водія ТОВ «Бі-Метал», та наслідки його протиправних дій, а саме - завдання механічних пошкоджень транспортному засобу «Мерседес Бенц 818» АЕ 2972СО, доведенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що транспортному засобу «Мерседес Бенц 818» завдано значних механічних пошкоджень /а.с 8-35, 44, 141-158/.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Бі-Метал» як власника транспортного засобу «HOWO ZZ3327N3247№, р.н. АЕ 3651СН (забезпечений транспортний засіб) була застрахована, свідченням чого слугує поліс № АВ/7191629 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії полісу - з 21.09.2012р. по 20.09.2013р. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000,00грн., франшиза - 500,00грн. /а.с. 46, 139/.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент укладання договору) - надалі Закон про ОСЦПВВНТЗ - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У зв’язку з настанням страхової події Позивачі розпочали дії, спрямовані на врегулювання страхового випадку, зокрема збір документів, у тому числі й заяви про виплату страхового відшкодування, проведення авто-товарознавчого дослідження, тощо.

Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до страховика (ПрАТ «СК «Провідна») із заявою про виплату страхового відшкодування /а.с. 140/.

Згідно протоколів огляду транспортного засобу від 16.10.2012р., складеного судовим експертом авто-товарознавцем ОСОБА_7, та Регіональним партнером ТОВ «ДЕКРА Експерт» визначено основні пошкодження транспортного засобу «Мерседес Бенц 818» д.н. АЕ 2972СО /а.с. 26, 27, 150, 151/.

Згідно з висновком №339/12 від 08 листопада 2012 року про визначення матеріального збитку, завданого автомобілю «Мерседес Бенц 818» д.н. АЕ 2972СО, вартість відновлювального ремонту складає 148745,45грн., вартість ринкова - 119455,39грн., вартість матеріального збитку - 119455,39грн. /а.с. 8-11/.

Відповідно до звіту №337/12 від 09 листопада 2012 року про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодження транспортного засобу «Мерседес Бенц 818» д.н. АЕ 2972СО, вартість відновлювального ремонту складає 119455,39грн., вартість ринкова - 119455,39грн., вартість матеріального збитку на дату оцінки - 119455,39грн. /а.с. 141-143/.

Згідно з ч. 22.1. ст. 22 Закону про ОСЦПВВНТЗ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону про ОСЦПВВНТЗ у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страховик (МТСБУ), керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою ч. 36.1. ст.. 36 Закону про ОСЦПВВНТЗ).

Порядок відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону про ОСЦПВВНТЗ, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «Провідна» визнала ДТП, що мало місце 08.10.2012року страховим випадком, здійснила дії, спрямовані на врегулювання страхової події /а.с. 140-150, 158, 159/ та на сплату страхового відшкодування, зокрема уклала 06.02.2013року з Позивачем ОСОБА_1 договір про врегулювання страхового випадку № 0401/39/5859/Т за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7191629 від 21.09.2012року /а.с. 157/.

Узгоджений розмір страхового відшкодування становить 40000,00грн. /а.с. 157, 159оборот/, які в подальшому отримано ОСОБА_1 /а.с. 78/.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Факт сплати страхового відшкодування заперечувався лише відповідачам, натомість як позивачі так і залучена до участі у справі судом третьої особа - страховик, що здійснив виплату страхового відшкодування підтвердили вказану обставину.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, залишився не відшкодованим збиток у розмірі 79455грн., 39коп з розрахунку 119455,39 (вартість матеріального збитку) - 40000,00грн (сума сплаченого страхового відшкодування), який підлягає стягненню з Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначена норма є загальною, і передбачає так званий склад цивільно-правового правопорушення у деліктних відносинах.

Суд приходить до висновку, що спеціальною нормою права у контексті даного спору є положення ст. 1172 ЦК України, з урахуванням спеціальних положень, визначених ст. 1187 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 цієї ж статті).

Тобто, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об’єктів, що використовуються в цій діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку . Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров’ю у зв’язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бі-Метал» використовувало джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб «HOWO ZZ3327N3247№, р.н. АЕ 3651СН, забезпечило діяльність, пов’язану з його використанням, страховим полісом АВ/7191629 від 21.09.2012року, а винуватцем ДТП є саме водій ТОВ «Бі-Метал».

Згідно з положеннями ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

При цьому, відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов’язок доказування обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стороною відповідача на протязі розгляду справі не представлено належних та допустимих доказів тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу для відмови у позову, зокрема не спростувано того, що ДТП сталося не під час виконання трудових обов’язків водієм ТОВ «Бі-Метал» ОСОБА_4, як і доказів того, що на момент ДТП водій ТОВ «Бі-Метал» не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Бі-Метал», або доказів того, що транспортний засіб «HOWO ZZ3327N3247№, р.н. АЕ 3651СН вибув на незаконних підставах із володіння ТОВ «Бі-Метал».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині відшкодування різниці між страховим відшкодуванням та розміром завданих збитків підлягають стягненню з ТОВ «Бі-Метал».

Позивачі у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.08.1987року, пошкоджений транспортний засіб «Мерседес Бенц 818», д.н. НОМЕР_1, придбано ними у період шлюбу в 26.12.2008р./а.с. 52, 38/.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Згідно п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК . Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивачів слід стягнути не відшкодований страховиком збиток у розмірі 79455грн., 39коп. (119455,39 (вартість матеріального збитку) - 40000,00грн (сума сплаченого страхового відшкодування).

В частині вимог Позивачів про стягнення упущеної вигоди у зв’язку з неотримання підприємницької діяльності, суд вважає, що дана вимога не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, з урахуванням нижчевикладеного.

Так, ЦК України у статті 22 визначив, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В якості обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування упущеної вигоди Позивачі подають виписки з ЄДРПОУ, свідоцтва платників єдиного податку, довідки про взяття на облік платника податків, довідки податкової інспекції про загальний оподаткований дохід від провадження господарської діяльності, податкові декларації про майновий стан і доходи, декларації платників податку, довідки виконкому, прибутково-касові ордери, тощо /а.с. 53-77/.

Разом з тим, як вбачається з пояснень Позивача ОСОБА_1, представників позивачів, наданих у судовому засіданні, та наданих до суду доказів, які суд оцінив у їх сукупності, Позивачі фактично ведуть мову про відшкодування упущеної вигоди, неотриманої внаслідок нездійснення ними підприємницької діяльності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108- 114 ЦПК).

Відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення, віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Тобто, критерієм для справи цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оцінивши представлені стороною позивача докази у їх сукупності з відповідними поясненнями, наданими під час судового засідання, суд вважає, що питання про стягнення упущеної вигоди у зв’язку з неотримання підприємницького доходу ОСОБА_1, ОСОБА_5 як суб’єктами підприємницької діяльності має відбуватись за правилами господарського судочинства, а не в межах пред’явленого позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, провадження у справі стосовно вимог Позивачів щодо стягнення упущеної вигоди підлягає закриттю.

Що стосується вимог позивачів щодо стягнення франшизи у розмірі 500,00грн., то вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 12.1. ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума страхового відшкодування складала 40500,00грн., відшкодовано 40000,00грн. (за вирахуванням франшизи) /а.с. 159оборот/, вартість збитку 119455,39грн., не відшкодований збиток складає 79455грн., 39коп. (119455,39-40000,00).

Тобто, приведений розрахунок вже містить у собі 500,00грн., який вирахувано страховиком за винятком франшизи.

Отже, додаткове стягнення розміру франшизи фактично призведе до подвійного його стягнення з відповідача.

В частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частин 1 та 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна вимога Позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди знайшла своє підтвердження, оскільки ОСОБА_1 дійсно зазнав моральних страждань у зв’язку з значним пошкодженням належного йому майна (фактичного його знищення) /а.с. 14, 22/, необхідності докладання значних матеріальних затрат на його відновлення /15-20, 26-27, 81-87, 171, 172/, залучення кредитних ресурсів для відновлення пошкодженого майна /а.с. 79-80/, порушення звичайного укладу його життя, стосунків з оточуючими, звернення до суду за захистом свої порушених прав. Разом з тим, суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди (15000,00грн.) є занадто завищеним, і з урахуванням вимог справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 щодо моральної шкоди частково, а саме у розмірі 3000,00грн., що буде достатнім, на думку суду, для компенсації понесених ним страждань та переживань.

В той же час суд вважає вимоги позивача ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди необґрунтованими та недоведеними, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в цій частині.

Що стосується вимоги Позивачів в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає їх обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України, - до судових витрат належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI, від 20.12.2011р., розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Витрати Позивача на правову допомогу підтверджені документами: свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю; угодами про надання правової допомоги від; витягом з договору про надання юридичної допомоги; ордерами, квитанціями, їх безпосередньої участі у судових засіданнях, частково актами виконаних робіт з надання юридичних послуг /а.с. 99, 119-123, 132, 163, 175-179/.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивачів судові витрати у справі, а саме: витрати на правову допомогу відповідно до розрахунку вартості наданих послуг, наданих квитанцій про сплату таких послуг, а саме: на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5 у розмірі 800,00грн. (вісімсот грн.) за складання позовної заяви; на користь ОСОБА_1 ОСОБА_5 - витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі грн.) та 1000,00грн. відповідно за ведення справи в суді.

Крім того, суд вважає на підставі ст. 88 ЦПК України за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у справі, з урахуванням розміру задоволених вимог, а саме 909,25 (дев’ятсот дев’ять грн. 25 коп.) з розрахунку: 114,70грн. - за вимоги немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) та 794,55грн. - за вимоги майнового характеру (відшкодування матеріальної шкоди.)

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1191, 1192 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», на підставі ст. 10, 57- 60, 88, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» , треті особи - ОСОБА_4, ПрАТ В«СК В«ПровіднаВ» , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» (код ЄДРПОУ 32693846), місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз’їзду, 36 на користь ОСОБА_1, 14.04.1961р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, ОСОБА_5, 20.04.1962р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, матеріальну шкоду в розмірі 79455,39 (сімдесят дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять грн. тридцять дев’ять копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» (код ЄДРПОУ 32693846), місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз’їзду, 36 на користь ОСОБА_1, 14.04.1961р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон Зарічний, моральну шкоду у розмірі 3000,00грн (трьох тисяч грн.).

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальності В«Бі-МеталВ» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення упущеної вигоди ОСОБА_1, ОСОБА_5 у зв’язку з неотримання доходів від підприємницької діяльності - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, роз’яснивши позивачам право на звернення до господарського суду Дніпропетровської області з такими вимогами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» (код ЄДРПОУ 32693846), місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз’їзду, 36 на користь ОСОБА_1, 14.04.1961р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, судові витрати у розмірі у розмірі 909,25 (дев’ятсот дев’ять грн. 25 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» (код ЄДРПОУ 32693846), місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз’їзду, 36 на користь ОСОБА_1, 14.04.1961р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, ОСОБА_5, 20.04.1962р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, витрати на правову допомогу у розмірі 800,00грн. (вісімсот грн.) за складання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі-МеталВ» (код ЄДРПОУ 32693846), місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз’їзду, 36 на користь ОСОБА_1, 14.04.1961р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, ОСОБА_5, 20.04.1962р.н., місце проживання: 50081, м. Кривий Ріг, 5 мікрорайон ЗарічнийАДРЕСА_1, витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі грн.) та 1000,00грн. відповідно за ведення справи в суді.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У судовому засіданні 01.10.2013року проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення - 04.10.2013року.

Суддя:

ОСОБА_8