Постанова

від 10.09.2013 по справі 801/7832/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2013 р. (16:14) Справа №801/7832/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Рижова Є.М., довіреність № б/н від 15.08.2013 року, представника відповідача - Юсупової Н.І., довіреність № 669/10/10-24 від 09.09.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Мрія»

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Мрія" (далі - ТОВ ТВФ «Мрія») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000162200 від 15.07.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65 850,00грн., у тому числі за основним платежем у сумі 43900,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 21950грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за господарськими операціями з сумнівними контрагентом - ТОВ «ЕЛТІС МАРКЕТ» , що має ознаки "нікчемності".

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначив, що у спірних господарських операціях ТОВ «ЕЛТІС МАРКЕТ» виступав покупцем товару, а відтак отримані позивачем від ТОВ «ЕЛТІС МАРКЕТ» кошти є об'єктом оподаткування ПДВ у зв'язку із чим враховані позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ. Тобто, фактично відповідач оскаржуваним рішенням повторно нарахував позивачу податкові зобов'язання з ПДВ за господарською операцією, за якою позивач вже нарахував собі податкові зобов'язання з ПДВ.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Мрія" є юридичною особою, зареєстрованою Чорноморською районною державною адміністрацією АР Крим (ідентифікаційний код 24027430), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Євпаторійській об'єднаній державній податковій інспекції головного управління Міндоходів в АР Крим, є платником податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарський операцій з ТОВ «Елтіс Маркет» (код ЄДРПОУ 37046323) за липень, серпень та вересень 2010 року, про що складено акт перевірки від 25.06.2013 року № 280/22/24027430 (далі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижений ПДВ на загальну суму за липень, серпень та вересень 2010 року на суму 43900 грн.

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

- ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під час перевірки встановлено, що у зв'язку із відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників, не підтверджено реальність здійснення ТОВ ТВФ «Мрія» фінансово-господарських операцій із ТОВ «Елтіс Маркет» за липень, серпень та вересень 2010 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ ТВП «Мрія» від контрагента постачальника, для подальшої реалізації був спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість (а.с.33 акту перевірки).

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 15.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 43900 грн., за штрафними санкціями у розмірі 21950 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд виходив з наступного.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в цій частині регулювалися Законом України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168). З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), згідно якого правовідносини з оподаткування податком на додану вартість регулюються вказаним Кодексом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону №168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 випливає, що підставою для включення до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 43900,00 грн. за взаємовідносинами із ТОВ «Елтіс Маркет» було визначено на підставі наступних податкових накладних:

- у липні 2010 року за податковою накладною №72 від 16.07.2010 року на суму ПДВ у розмірі 20997,74 грн., податковою накладною №74 від 29.07.2010 року на суму ПДВ у розмірі 10196,74 грн. (а.с.55,56);

- у серпні 2010 року за податковою накладною №85 від 31.08.2010 року на суму ПДВ у розмірі 6274,56 грн. (а.с.63);

- у вересні 2010 року за податковою накладною №86 від 02.09.2010 року на суму ПДВ у розмірі 6431,12 грн. (а.с.69).

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на визначення податкового зобов'язання у зв'язку із відсутністю реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ «Елтіс Маркет», оскільки не підтверджено документальною позаплановою перевіркою фактичне здійснення господарських операцій з постачання товарів для зазначеного контрагента.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

01.07.2010 року між ТОВ ТВФ «Мрія» (продавець) та ТОВ «Елтіс Маркет» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є регулювання відносин між покупцем та продавцем з продажу будівельних матеріалів, господарських та інших товарів(а.с.52).

На підставі даного договору, позивачем було поставлено товари ТОВ «Елтіс Маркет», у зв'язку із чим виписані видаткові накладні №96 від 16.07.2010 року на суму ПДВ 20997,74 грн., №99 від 29.07.2010 року на суму ПДВ 10196,74 грн., №120 від 31.07.2010 року на суму ПДВ 6274,56 грн., №122 від 02.09.2010 року на суму ПДВ 6431,12 грн. (а.с.53, 54, 62, 68).

Поставлені за видатковими накладними товари були сплачені ТОВ «Елтіс Маркет», що підтверджується виписками з банку (а.с.57,58, 64, 70).

Таким чином, позивач при проведені господарських операцій зі своїм контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Слід зазначити, що твердження податкового органу про отримання ТОВ ТВП «Мрія» сумнівного податкового кредиту від контрагента-постачальника спростовується матеріалами справи, адже за взаємовідносинами із ТОВ «Елтіс Маркет» позивач виступав в якості продавця, тому в нього не виникло права на податковий кредит та відповідні суми не були до нього включені.

Водночас, в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення зазначено, що кошти, які були отримані від ТОВ «Елтіс Маркет» згідно банківський виписок за липень, серпень та вересень 2010 року у сумі 43900,16 грн. були включені до податкових зобов'язань ТОВ ТВФ «Мрія» за відповідний період (а.с.28), у зв'язку із чим не вбачається яким саме чином позивачем було занижено суму ПДВ за липень, серпень та вересень 2010 року на суму 43900 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення податковим органом безтоварності вказаних господарських операцій, останній був зобов'язаний зменшити позивачу розмір податкового зобов'язання на вказану суму у зв'язку із відсутністю об'єкту оподаткування, а не збільшувати його.

Проте, суд не погоджується із висновком податкового органу щодо нікчемності спірних господарських операцій у зв'язку із наступним.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує незнаходженням контрагента позивача за юридичною адресою.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Елтіс Маркет», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права декларування отриманого прибутку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірне грошове зобов'язання позивача та встановлено, що таке податкове зобов'язання сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства.

Крім того, в акті перевірки та оспорюваному податковому повідомленні-рішенні в порушення норм податкового законодавства відповідач посилається на норми Податкового кодексу, у той час як спірні відносини відбувалися у 2010 році, тобто до набрання даним нормативним актом законної сили.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 15.07.2013 року є протиправними і підлягає скасуванню повністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 658,50 грн., які сплачені до бюджету згідно до платіжного доручення від 02.08.2013 року №377, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.09.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 16.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим Державної податкової служби №0000162200 від 15.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 43900 грн., за штрафними санкціями у розмірі 21950 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Мрія" (ЄДРПОУ 24027430) витрати зі сплати судового збору у розмірі 658,50 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в АР Крим (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Дмитра Ульянова, буд.2Б., код ЄДРПОУ 38767834).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.