Ухвала

від 13.11.2013 по справі 801/7832/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/7832/13-а

13.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 10.09.13 у справі № 801/7832/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Мрія" (вул. Південна, 38 а, кв. 2,Чорноморське,Чорноморський район, Автономна Республіка Крим,96400)

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 Б,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97408)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Мрія" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим Державної податкової служби №0000162200 від 15.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 43900 грн., за штрафними санкціями у розмірі 21950 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Мрія" (ЄДРПОУ 24027430) витрати зі сплати судового збору у розмірі 658,50 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в АР Крим (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Дмитра Ульянова, буд.2Б., код ЄДРПОУ 38767834).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Елтіс Маркет" (код ЄДРПОУ 37046323) за липень, серпень та вересень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 25.06.2013 року № 280/22/24027430 (далі - акт перевірки), яким виявлені порушення позивачем:

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижений ПДВ на загальну суму за липень, серпень та вересень 2010 року на суму 43900 грн.;

-ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

-ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час перевірки встановлено, що у зв'язку із відсутністю об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників, не підтверджено реальність здійснення ТОВ ТВФ "Мрія" фінансово-господарських операцій із ТОВ "Елтіс Маркет" за липень, серпень та вересень 2010 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ ТВП "Мрія" від контрагента постачальника для подальшої реалізації був спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість (а.с.33 акту перевірки).

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 15.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 43900 грн., за штрафними санкціями у розмірі 21950 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2010 році, таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону №168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (Пункт7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено приписами п.7.7.1. ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 випливає, що підставою для включення до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 43900,00 грн. за взаємовідносинами із ТОВ "Елтіс Маркет" було визначено на підставі наступних податкових накладних:

- у липні 2010 року за податковою накладною №72 від 16.07.2010 року на суму ПДВ у розмірі 20997,74 грн., податковою накладною №74 від 29.07.2010 року на суму ПДВ у розмірі 10196,74 грн. (а.с.55,56);

- у серпні 2010 року за податковою накладною №85 від 31.08.2010 року на суму ПДВ у розмірі 6274,56 грн. (а.с.63);

- у вересні 2010 року за податковою накладною №86 від 02.09.2010 року на суму ПДВ у розмірі 6431,12 грн. (а.с.69).

Судовою колегією були ретельно досліджені вищевказані податкові накладні та встановлено, що вони відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2010 року між ТОВ ТВФ "Мрія" (продавець) та ТОВ "Елтіс Маркет" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є регулювання відносин між покупцем та продавцем з продажу будівельних матеріалів, господарських та інших товарів(а.с.52).

Згідно з договором, позивачем було поставлено товари ТОВ "Елтіс Маркет", у зв'язку із чим виписані видаткові накладні №96 від 16.07.2010 року на суму ПДВ 20997,74 грн., №99 від 29.07.2010 року на суму ПДВ 10196,74 грн., №120 від 31.07.2010 року на суму ПДВ 6274,56 грн., №122 від 02.09.2010 року на суму ПДВ 6431,12 грн. (а.с.53, 54, 62, 68).

Поставлені за видатковими накладними товари були сплачені ТОВ "Елтіс Маркет", що підтверджується виписками з банку (а.с.57,58, 64, 70).

Таким чином, позивач при проведені господарських операцій зі своїм контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Судова колегія звертає увагу, що твердження податкового органу про отримання ТОВ ТВП "Мрія" сумнівного податкового кредиту від контрагента-постачальника спростовується матеріалами справи, адже за взаємовідносинами із ТОВ "Елтіс Маркет" позивач виступав в якості продавця, тому в нього не виникло права на податковий кредит та відповідні суми не були до нього включені.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що кошти, які були отримані від ТОВ "Елтіс Маркет", згідно банківської виписки за липень, серпень та вересень 2010 року у сумі 43900,16 грн., були включені до податкових зобов'язань ТОВ ТВФ "Мрія" за відповідний період (а.с.28), у зв'язку із чим не вбачається яким саме чином позивачем було занижено суму ПДВ за липень, серпень та вересень 2010 року на суму 43900 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 25.06.2013 року № 280/22/24027430 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" , не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000162200 від 15.07.2013 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.13 у справі № 801/7832/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва