Ухвала

від 11.10.2013 по справі 206/2124/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10161/13 Справа № 206/2124/13 Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А.О. Доповідач - Варенко О.П. Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Макарова М.О.,

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2013 року

у цивільній справі за позовом Прокурора Самарського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року Прокурор Самарського району м.Дніпропетровська звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом до ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, який уточнив в ході слухання справи, посилаючись на те, що 16.12.2005 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,9694 га, відповідно до якого річна орендна плата встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. Розмір орендної річної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. 26 серпня 2010 року Дніпропетровською міською радою на адресу відповідача направлялась вимога про приведення даного договору до чинного законодавства в частині визначення орендної плати. Просив змінити п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 16.12.2005 року за реєстровим № 11871, виклавши його в такій редакції: орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення ДМР від 02.02.11 №216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеної Податковим кодексом України (а.с.22).

Заочним рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2013 року позов задоволено. Змінено пункт 4.1. Договору оренди землі, укладеного 16 грудня 2005 року між орендодавцем Дніпропетровською міською радою та орендарем громадянином ОСОБА_2, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16 лютого 2006 року за № 040610400182, виклавши його в такій редакції: « 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02 лютого 2011 року № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України». Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційної скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином за адресою, зазначеною ним в апеляційній скарзі, яка відповідає адресі в позовній заяві, проте згідно повідомлення поштового відділення - адресат вибув. При цьому відповідач не повідомив суд про зміну своєї адреси, як і не зазначив засоби зв'язку.

Вислухавши представника прокуратури, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 348/31 від 30 листопада 2005 року було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки, складений ТОВ «Бізнес-Експрес» і передати земельну ділянку площею 0,9694 га в оренду строком на п'ятнадцять років по фактичному розміщенню будівель стоянки навантажувачів по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 (а.с.а.с. 10-11).

16 грудня 2005 року Дніпропетровська міська рада в особі першого заступника міського голови ОСОБА_3 з однієї сторони, та відповідач ОСОБА_2 з іншої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, зареєстрованої в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:089:0065 (а.с.а.с. 5-8).

У відповідності до п. 1.3 цього договору, земельна ділянка була надана на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 348/31 від 30 листопада 2005 року.

Площа земельної ділянки складає 0,9694 га, що встановлено у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 цього договору, річна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.7 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни цільового використання земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п. 12.1, 12.2 цього договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується сторонами в судовому порядку.

Відповідно до плану земельної ділянки за матеріалами земельно-кадастрової інвентаризації, їй присвоєно кадастровий номер 1210100000:09:089:0065 (а.с. 9).

Дніпропетровською міською радою 26 серпня 2010 рок ОСОБА_2 було надіслано вимогу про приведення договорів оренди землі до вимог законодавства (а.с.а.с. 3, 4).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Положеннями ч. 1-4 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За змістом ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Закон України "Про плату за землю" втратив чинність 01.01.2011 р. разом із набранням чинності Податковим кодексом України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у зв`язку із прийняттям Податкового кодексу України" були внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме: у частині другій слова "до Закону України "Про плату за землю" замінено словами «до Податкового кодексу України», а частину четверту, п`яту і сьому, якими встановлювався розмір орендної плати для різних категорій земель, виключено.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України річна сума платежу за орендну плату не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Оскільки ст. 288 Податкового кодексу України визначений мінімальний показник річної орендної плати за землю, а визначена договором оплата вочевидь менша встановленої цією нормою закону, що передусім призводить до недоотримання бюджетних коштів.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції з врахуванням вимог ст.ст. 632, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України «Про оренду землі», прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме відсутності звернення Дніпропетровської міської ради до нього щодо збільшення розміру орендної плати за землю не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься лист - вимога Дніпропетровської міського ради від 26.08.2010 року про приведення договорів оренди землі до вимог законодавства, який був направлений відповідачу (а.с. 3,4). Неотримання відповідачем кореспонденції про добровільне внесення змін до договору оренди землі від 16.12.2005 р. не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а посилання скаржника на розгляд судом справи у його відсутність без належного повідомлення, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за місцем реєстрації відповідач не проживає, що підтверджується конвертами, на яких працівниками поштового відділення здійснено відповідні відмітки (а.с.62, 65, 69). При цьому відповідач не повідомив суд про зміну своєї адреси, як і не зазначив засоби зв'язку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судове засідання відбулося не в призначений час 15.07.2013 року, а 11.07.2013 року також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судове засідання відбулося та судове рішення було прийнято саме 15 липня 2013 року, що підтверджується журналом судового засідання (а.с.72-73).

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді