Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/14575/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14575/13 07.10.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Експрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"

про стягнення 19 131,92 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Меланчук В. О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" заборгованості за Договором транспортного експедирування № 10 від 25.10.2011 року в розмірі 19 131,92 грн., в тому числі 17 272,20 грн. основного боргу, 1 859,72 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг відповідач не розрахувався за надані на його користь послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року порушено провадження по справі № 910/14575/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013 року.

Ухвалою суду від 16.09.2013 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 07.10.2013.

Представник позивача в судове засідання 07.10.2013 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем ухвал суду 05.08.2013 та 24.09.2013.

Таким чином, ухвали суду надіслані за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.10.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Експрес" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (клієнт, відповідач) укладений договір транспортного експедирування № 10 (далі - договір).

Згідно договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові та олійні культури та продукти їх переробки) автомобільним транспортом. Перевезення кожної партії оформлюється окремими додатком до договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за надані експедитором послуги у розмірі 100% проводиться після надання послуг і підписання акту наданих послуг протягом 5 банківських днів після пред'явлення експедитором наступних документів: рахунку-фактури, розрахунку витрат експедитора за виконання взятих на себе зобов'язань (акт наданих послуг, ТТН, реєстр, п/н), документів, що підтверджують додаткові витрати експедитора. При цьому, оплата здійснюється за фактично надані послуги.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2012 (п. 7.1 договору). Якщо протягом 30 календарних днів, що залишились до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить бажання розірвати договір або змінити його умови, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та на тих самих умовах (п. 7.3 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору сторони домовилися про надання послуг з організації доставки пшениці з с. Почeтное Красноперекопський район до с. Воінка та з с. Воінка до Миколаївського портового елеватора м. Миколаїв. Додатковою угодою сторони погодили вартість надання послуг.

На виконання умов договору та додаткової угоди позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення на суму 17272,20 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актами надання послуг: № 23 від 01.09.2012, № 232 від 01.09.2012 та товарно-транспортними накладними № 1 та № 2 від 31.08.2012.

На оплату за надані послуги по договору позивач виставляв відповідачу рахунки: № 173 від 30.08.2012 та № 174 від 30.08.2012 на загальну суму 17272,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до відповідача з претензією № 29/юр від 15.04.2013, разом з якою направив відповідачу документи перелік яких наведено в п. 3.2 договору. На доказ отримання претензії та доданих до неї документів відповідачем 25.04.2013 позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості у строк до 03.05.2013 (розрахунок за надані експедитором послуги у розмірі 100% проводиться після надання послуг і підписання акту наданих послуг протягом 5 банківських днів після пред'явлення експедитором документів - п. 3.2 договору) не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 17272,20 грн.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

В силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 3. 2 договору).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 17272,20 грн.

Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 17272,20 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За невиконання зобов'язання позивач також наполягає на стягненні з відповідача 1859,72 грн. пені нарахованої за період з 08.09.2012 по 27.05.2013.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.2 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Судом встановлено, що позивач в наданому розрахунку пені неправильно вказав дату початку нарахування пені.

Оскільки, як встановлено в рішенні, відповідач зобов'язаний був повністю розрахуватися по договору в частині спірної заборгованості у строк до 03.05.2013, то позивач може нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання з 06.05.2013

Таким чином, суд задовольняє пеню в розмірі 156,16 грн. відповідно до розрахунку суду.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33307354) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Експрес" (95050, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, 1, квартира 128; ідентифікаційний код 35002860) 17 272,20 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні 20 коп.) основної заборгованості, 156,16 грн. (сто п'ятдесят шість гривень 16 коп.) пені, 1567,30 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят сім гривень 30 коп.) судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2013

Суддя Грєхова О.А.