Постанова

від 23.09.2013 по справі 801/6669/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2013 р. (15:49) Справа №801/6669/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В. розглянувши за участю представників позивача - Соловйової Н.В., довіреність № 118/12-12 від 27.12.12, Спиридонової І.М., довіреність № 119/12-12 від 27.12.12, представника відповідача Петришака М.Я., довіреність № 37/10.0 від 21.08.13 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим"(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 № 0000481504, від 13.05.2013 № 0001191504.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі не обґрунтованих висновків, що зроблені в акті перевірки. Позивач зазначив, що висновки акта перевірки не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не дослідженні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, разом з тим, податковий кредит та валові витрати сформовані на підставі отриманих від контрагентів первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, зокрема податкових накладних, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Крім того позивач зауважив, що відповідачем частина періоду по якому прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення вже була проведена та по ньому приймалися податкові повідомлення-рішення, які визнанні противоправними та скасовані рішенням суду, яке набрало законної сили .

Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечував, та зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно за порушення позивачем приписів податкового законодавства, а саме під час перевірки встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток та завищення податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 19.02.2013 по 25.02.2013 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" за травень, липень 2010 р., КП "Альянс" за листопад 2010 р., березень, серпень 2011 р., БВП "Строитель Плюс" за липень, серпень 2011 р., за результатами якої складено Акт 1450/15.4/36275100 від 04.03.2013 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 9000 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011- 9000грн.; донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5141 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 р.- у сумі 1041 грн., 3 квартал 2010 р.- у сумі 679 грн., 4 квартал 2010 р. - у сумі 731 грн., 3 квартал 2011 р. - у сумі 2690 грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 196.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищена сума податкового кредиту по деклараціям всього у сумі ПДВ 6100 грн., в тому числі: травень 2010 р.-833 грн., липень 2010 р.-543 грн., серпень 2010 р.-157 грн., листопад 2010 р.-585 грн., березень2011 р.-1800 грн., липень 2011 р.-380 грн., серпень 2011 р.-1959 грн., що призвело до порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет ПДВ всього в сумі 6100 грн., а саме травень 2010 р.-833 грн., липень 2010 р.-386 грн., серпень 2010 р.-157 грн., листопад 2010 р.-585 грн., березень2011 р.-1800 грн., липень 2011 р.-380 грн., серпень 2011 р.-1959 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 20.03.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0000481504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6100 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1076 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням- рішенням позивач звернувся зі скаргою до ДПС АР Крим та ДПС України, яка залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін та збільшені штрафні санкції.

13.05.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001191504 яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 584,75 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У періоді, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини регулювалися Законами України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), Податковим кодексом України (набрав чинність 01.01.2011).

Законом, який до 01.01.2011, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України приписи якого визначають наступне.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.165, 14.1.178 ст. 14 ПКУ податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Матеріали справи свідчіть, що в періоді який перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Аквамарин" КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс".

Факт господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Аквамарин" підтверджується виписаними останнім податковими накладними № 742 від 31.05.2011 р., на загальну суму 5000 грн., в тому числі ПДВ 833 грн., № 1118 від 30.07.2011 р. на загальну суму 3257 грн., в тому числі ПДВ 542,83 грн.

Крім того факт надання послуг ТОВ "Аквамарин" позивачу підтверджується:

- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 р.№ Б-00000858 відповідно до якого ТОВ "Аквамарин" надані послуги позивачу.

- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 № Б-00001334 відповідно до якого, ТОВ "Аквамарин" надані послуги позивачу.

Позивач виконав зобов'язання по сплати вартості отриманих послуг.

В перевіряємий період позивач також мав господарські взаємовідносини з КП "Альянс".

Факт взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом в листопаді 2010 р. підтверджується податковою накладною № 4159 від 15.11.2010 виписаною останнім на загальну суму 3510 грн., в тому числі ПДВ 585 грн., а також виписаним рахунком-фактурою № 3325/1 від 01.10.2010 КП "Альянс" на загальну суму 3510 грн., в тому числі ПДВ 585 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплати вартості отриманих послуг, сплативши КП Альянс" безготівкові кошти, що підтверджено платіжним дорученням № 217 від 13.11.2010 р.

Крім цього реальність надання послуг КП "Альянс" позивачу підтверджується Актом здачі прийняття робіт (послуг) від 15.11.2010, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 3510 грн.

Крім того позивач з КП "Альянс" мав господарські взаємовідносини в березні та серпні 2011 року.

Так між позивачем та КП "Альянс" укладено договір № 31 від 01.01.2011 р. на технічне обслуговування засобів пожежної сигналізації.

У виконання зазначеного договору КП "Альянс" складені, підписані, та видані позивачу документи податкового обліку, зокрема: податкову накладну № 11 від 30.03.2011 на загальну суму 5400 грн. в тому числі ПДВ 900 грн., податкову накладну № 46 від 03.03.2011 р. на загальну суму 5400 грн., в тому числі ПДВ 900 грн.; податкову накладну № 221 від 29.08.2011 р. на загальну суму 5400 грн. в тому числі ПДВ 900 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг, сплативши КП "Альянс" безготівкові кошти, що підтверджено платіжними дорученнями № 732 від 03.03.2011, № 880 від 29.08.2013, № 1238 від 10.11.2011 р.

Реальність надання послуг КП "Альянс" позивачу також підтверджується:

-Актом здачі прийняття робіт (послуг) січень-березень 2011, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 5400 грн.,

-Актом здачі прийняття робіт (послуг) від 29.08.2011, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 5400 грн.;

- Актом здачі прийняття робіт (послуг) жовтень-грудень 2011, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 5400 грн.

Досліджуючи господарську мету, позивача по взаємовідносинам з КП "Альянс" суд бере до уваги, що згідно з довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач, зокрема займається роздрібною торгівлею пальним, а як вбачається із Актів здачі прийняття робіт (послуг) послуги щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації проводилися на Авто заправних станціях.

Крім цього, позивач мав господарські взаємовідносини з БВП "Строитель плюс".

Так 01.06.2011 року між позивачем та зазначеним контрагентом укладено договір поставки № 928 , договір поставки будівельних матеріалів № 813, договір поставки № 928.

У виконання зазначених Договорів БВП "Строитель плюс" складені, підписані та видані позивачу документи податкового обліку, зокрема: податкову накладну № 292 від 22.07.2011 на загальну суму 2280 грн. в тому числі ПДВ 380 грн., податкову накладну № 380 від 29.08.2011 на загальну суму 1000 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн., податкову накладну № 381 від 29.08.2011 на загальну суму 1155 грн., в тому числі ПДВ 192,50 грн., податкову накладну № 382 від 29.08.2011 на загальну суму 2900 грн., в тому числі ПДВ 483,33 грн., податкову накладну № 202 від 16.08.2011 на загальну суму 1300 грн., в тому числі ПДВ 216,67 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг сплативши БВП "Строитель Плюс" безготівкові кошти, що підтверджено платіжними дорученнями № 683 від 22.07.2011, № 785 від 16.08.2011, № 884 від 29.08.2011, № 882 від 29.08.2011, № 883 від 29.08.2011.

Крім цього отримання товарів позивачем від БВП "Строитель Плюс" підтверджується видатковими накладними № 292 від 25.07.2011 № 380 від 29.08.2011, № 381 від 29.08.2011, № 382 від 29.08.2011.

Товари, поставлені від БВП "Строитель Плюс" використані позивачем у власній господарській діяльності.

Видані контрагентами за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема вищеназвані податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Зокрема, під час розгляду справи встановлено, що позивачем отримані податкові накладні від КП "Альянс", ТОВ "Аквамарин", БВП "Строитель Плюс", у відповідні періоди, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач і його контрагенти не мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування витрат, податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином засвідчених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Однак, крім того, на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми до складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки враховуючи матеріали зустрічних звірок та проведеною перевіркою позивача не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів(послуг) від ТОВ "Аквамарин", КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс" у зв'язку з відсутністю у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям, отже відповідач зазначає, що усі операції з цими контрагентами, які мають ознаки фіктивності, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Акт перевірки не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Суд вважає неспроможним та безпідставним посилання представника відповідача на вирок суду від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. У вироку суду відсутні жодні посилання на будь-яку господарську операцію що відображена у Акті перевірки № 1450/15.4/36275100 від 04.03.2013.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, матеріалами справи порушення позивачем порядку сформування податкового кредиту у перевіряємий період не підтверджується.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ "Аквамарин" КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс" свої обов'язки виконали у повному обсязі.

Приписи податкового законодавства до 01.01.2011 та Податкового кодексу України з 01.01.2011 чітко визначають підстави для віднесення сум до складу податкового кредиту.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, керуючись зазначеними вище положеннями податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, витрати по зазначеним господарським операціям та суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від вищезазначених контрагентів.

Отже, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 6100грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав зменшення суми податку на додану вартість, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1076 грн. та 584,75 грн.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 № 0000481504, від 13.05.2013 № 0001191504 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23.09.2013.

У повному обсязі постанову складено та підписано 30.09.2013.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 № 0000481504.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.05.2013 № 0001191504 .

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" витрати зі сплати судового збору у сумі 117,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.