Постанова

від 12.12.2013 по справі 801/6669/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6669/13-а

12.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 23.09.13 у справі № 801/6669/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" (вул. Роднікова, 61,м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95023)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 № 0000481504, від 13.05.2013 № 0001191504.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.13 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 № 0000481504 та податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0001191504.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 12.12.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що з 19.02.2013 по 25.02.2013 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" за травень, липень 2010 р., КП "Альянс" за листопад 2010 р., березень, серпень 2011 р., БВП "Строитель Плюс" за липень, серпень 2011 р., за результатами якої складено Акт 1450/15.4/36275100 від 04.03.2013 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 9000 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011- 9000грн.; донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5141 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010 р.- у сумі 1041 грн., 3 квартал 2010 р.- у сумі 679 грн., 4 квартал 2010 р. - у сумі 731 грн., 3 квартал 2011 р. - у сумі 2690 грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 196.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищена сума податкового кредиту по деклараціям всього у сумі ПДВ 6100 грн., в тому числі: травень 2010 р.-833 грн., липень 2010 р.-543 грн., серпень 2010 р.-157 грн., листопад 2010 р.-585 грн., березень2011 р.-1800 грн., липень 2011 р.-380 грн., серпень 2011 р.-1959 грн., що призвело до порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет ПДВ всього в сумі 6100 грн., а саме травень 2010 р.-833 грн., липень 2010 р.-386 грн., серпень 2010 р.-157 грн., листопад 2010 р.-585 грн., березень2011 р.-1800 грн., липень 2011 р.-380 грн., серпень 2011 р.-1959 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 20.03.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0000481504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6100 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1076 грн.

13.05.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001191504 яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 584,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві грошові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

У періоді, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини регулювалися Законами України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), Податковим кодексом України (набрав чинність 01.01.2011).

Матеріали справи свідчіть, що в періоді який перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Аквамарин" КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс".

Факт господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Аквамарин" підтверджується виписаними останнім податковими накладними № 742 від 31.05.2011 р., на загальну суму 5000 грн., в тому числі ПДВ 833 грн., № 1118 від 30.07.2011 р. на загальну суму 3257 грн., в тому числі ПДВ 542,83 грн.

Крім того, факт надання послуг ТОВ "Аквамарин" позивачу підтверджується:

- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 р. № Б-00000858 відповідно до якого ТОВ "Аквамарин" надані послуги позивачу.

- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 № Б-00001334 відповідно до якого, ТОВ "Аквамарин" надані послуги позивачу.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг.

В перевіряємий період позивач також мав господарські взаємовідносини з КП "Альянс".

Факт взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом в листопаді 2010 р. підтверджується податковою накладною № 4159 від 15.11.2010 виписаною останнім на загальну суму 3510 грн., в тому числі ПДВ 585 грн., а також виписаним рахунком-фактурою № 3325/1 від 01.10.2010 КП "Альянс" на загальну суму 3510 грн., в тому числі ПДВ 585 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплати вартості отриманих послуг, сплативши КП Альянс" безготівкові кошти, що підтверджено платіжним дорученням № 217 від 13.11.2010 р.

Крім цього реальність надання послуг КП "Альянс" позивачу підтверджується Актом здачі прийняття робіт (послуг) від 15.11.2010, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 3510 грн.

Також, позивач з КП "Альянс" мав господарські взаємовідносини в березні та серпні 2011 року.

Так між позивачем та КП "Альянс" укладено договір № 31 від 01.01.2011 р. на технічне обслуговування засобів пожежної сигналізації.

У виконання зазначеного договору КП "Альянс" складені, підписані, та видані позивачу документи податкового обліку, зокрема: податкову накладну № 11 від 30.03.2011 на загальну суму 5400 грн. в тому числі ПДВ 900 грн., податкову накладну № 46 від 03.03.2011 р. на загальну суму 5400 грн., в тому числі ПДВ 900 грн.; податкову накладну № 221 від 29.08.2011 р. на загальну суму 5400 грн. в тому числі ПДВ 900 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг, сплативши КП "Альянс" безготівкові кошти, що підтверджено платіжними дорученнями № 732 від 03.03.2011, № 880 від 29.08.2013, № 1238 від 10.11.2011 р.

Реальність надання послуг КП "Альянс" позивачу також підтверджується:

-Актом здачі прийняття робіт (послуг) січень-березень 2011, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 5400 грн.,

-Актом здачі прийняття робіт (послуг) від 29.08.2011, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 5400 грн.;

- Актом здачі прийняття робіт (послуг) жовтень-грудень 2011, згідно якого КП "Альянс" надано послуги, щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації АЗС, на загальну суму 5400 грн.

Досліджуючи господарську мету, позивача по взаємовідносинам з КП "Альянс" суд бере до уваги, що згідно з довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач, зокрема займається роздрібною торгівлею пальним, а як вбачається із Актів здачі прийняття робіт (послуг) послуги щодо технічного обслуговування пожежної сигналізації проводилися на Автозаправних станціях.

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з БВП "Строитель плюс".

Так, 01.06.2011 року між позивачем та зазначеним контрагентом укладено договір поставки № 928 , договір поставки будівельних матеріалів № 813.

У виконання зазначених Договорів БВП "Строитель плюс" складені, підписані та видані позивачу документи податкового обліку, зокрема: податкову накладну № 292 від 22.07.2011 на загальну суму 2280 грн. в тому числі ПДВ 380 грн., податкову накладну № 380 від 29.08.2011 на загальну суму 1000 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн., податкову накладну № 381 від 29.08.2011 на загальну суму 1155 грн., в тому числі ПДВ 192,50 грн., податкову накладну № 382 від 29.08.2011 на загальну суму 2900 грн., в тому числі ПДВ 483,33 грн., податкову накладну № 202 від 16.08.2011 на загальну суму 1300 грн., в тому числі ПДВ 216,67 грн.

Позивач виконав зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг сплативши БВП "Строитель Плюс" безготівкові кошти, що підтверджено платіжними дорученнями № 683 від 22.07.2011, № 785 від 16.08.2011, № 884 від 29.08.2011, № 882 від 29.08.2011, № 883 від 29.08.2011.

Крім цього, отримання товарів позивачем від БВП "Строитель Плюс" підтверджується видатковими накладними № 292 від 25.07.2011 № 380 від 29.08.2011, № 381 від 29.08.2011, № 382 від 29.08.2011.

Товари, поставлені від БВП "Строитель Плюс" використані позивачем у власній господарській діяльності.

Видані контрагентами за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема вищеназвані податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Зокрема, під час розгляду справи встановлено, що позивачем отримані податкові накладні від КП "Альянс", ТОВ "Аквамарин", БВП "Строитель Плюс", у відповідні періоди, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач і його контрагенти не мали цивільної правоздатності, державної реєстрації та були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування витрат, податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином засвідчених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Однак, на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми до складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки враховуючи матеріали зустрічних звірок та проведеною перевіркою позивача не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів(послуг) від ТОВ "Аквамарин", КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс" у зв'язку з відсутністю у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям, отже відповідач зазначає, що усі операції з цими контрагентами, які мають ознаки фіктивності, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, такі твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Акт перевірки не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Колегія суддів вважає неспроможними посилання відповідача на вирок суду від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. У вироку суду відсутні жодні посилання на будь-яку господарську операцію що відображена у Акті перевірки № 1450/15.4/36275100 від 04.03.2013.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

З вищенаведеного, колегія суддів не вбачає порушення позивачем порядку сформування податкового кредиту у перевіряємий період.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ "Аквамарин" КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс" свої обов'язки виконали у повному обсязі.

Приписи податкового законодавства до 01.01.2011 та Податкового кодексу України з 01.01.2011 чітко визначають підстави для віднесення сум до складу податкового кредиту.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, керуючись зазначеними вище положеннями податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, витрати по зазначеним господарським операціям та суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від вищезазначених контрагентів.

Отже, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 6100грн., є безпідставними. А тому, оскільки судом встановлено відсутність підстав зменшення суми податку на додану вартість, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1076 грн. та 584,75 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги, оскільки безперечно встановлено помилковість викладених в акті висновків, та як наслідок, безпідставність нарахування грошового зобов'язання та фінансових санкцій.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції не спростовують, були предметом його дослідження та свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити п.4 резолютивної частини постанови стосовно стягнення судових витрат.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати, стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунків державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби . Проте, приписами ч.1 ст.94 КАС України визначено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є об'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.13 у справі № 801/6669/13-а змінити.

Викласти п.4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" (ЄДРПОУ 36275100, 95023, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Роднікова, 61) 117,40 грн. (сто сімнадцять грн. сорок коп.) судових витрат».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.13 у справі № 801/6669/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна