Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/6961/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

19 вересня 2013 р. 14:15 Справа №801/6961/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захарової М.В., за участю представника позивача- Бібікова Юрія Сергійовича, представника відповідача- Чакал Айше Реджепівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.04.13р. № 0000382200 та № 0000392200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведені перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача позов не визнавав з підстав викладених у запереченні.

Розглянув матеріали справи, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 03379655), перебуває на податковому обліку в Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 15.03.2005 р. № 00607931, індивідуальний податковий номер 033796501148.

Судом встановлено, що посадовими особами податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Техно Маркет» ЄДРПОУ 34724399 за період з 01.03.12 по 30.06.12 з ТОВ «Новотрейд -Буд» ЄДРПОУ 37231787 за період з 01.07.11 по 31.12.11 та з 01.04.12 по 30.09.12, з МПП «Маркет» ЄДРПОУ 22260055 за період з 01.04.11 по 30.06.11.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 516/2200/03379655 від 01.04.13.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення:

ст.203 п. 1, п. 2; ст..215 ч.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ « Білогірське кар'єроуправління» отримання товару по угодам з МПП «Маркет» ТОВ «Новатрейд-Буд» ПП « Техно-Маркет», що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують:

п. 138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.1391 Податкового Кодексу України від 02.12.10 року №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 29499,0 грн.

п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ст. 152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6516 грн. та п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), на підставі нікчемних право чинів, на загальну суму 19632 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.04.13 № 0000382200 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 26649,00 грн., з яких за основним платежем 19632 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 7017,00 грн. та № 0000392200 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 7924,50 грн., з яких за основним платежем 6516 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 1408,50 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми заниження податку на додану вартість на суму 19632 грн. та суми заниження податку на прибуток на суму 6516 грн. ТОВ "Білогірське кар'єроуправління", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень - рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність придбання позивачем товарів у МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет» , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини МПП «Маркет» на підставі Договору №10/5 від 07.07.2011року , відповідно до якого МПП «Маркет» (постачальник) зобов'язується передати, а ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" (покупець) прийняти та сплатити наданий товар у строк передбачений Договором.

Зазначені правовідносини підтверджуються реєстром отриманих податкових накладних, додатком №5 до податкової декларації за червень 2011р., Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 08.06.2011р., інвентаризаційним описом основного засобу від 14.11.2011р. та актами звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2011р. - жовтень 2011р., відповідно до яких між ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» і МПП «Маркет» заборгованість відсутня.

Операції з придбання товарів відображені у бухгалтерському обліку, а саме: оборотами по рахунку 631 за червень 2011р., обороти по рахунку 1521 за 2 квартал 2011р., Звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку, звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку 26005060040050 за 17.06 .11(виписка програми «клієнт-банк»)., 26005060040050 за 08.06.11(виписка програми «клієнт-банк»).

На виконання вказаних операцій позивачу була надана видаткова накладна №229 від 08.06.2011р. на суму 33 600грн. (за вагончик- битовку).

Видаткова накладна є теж первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинні документи є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця. Але для надання видатковій накладній юридичної сили й доказовості вона повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством

Відповідно до платіжних доручень №3993 від 08.06.2011р. про сплату 16 800грн. за вагончик- битовку по сч.№229 от 07.06.2011р. №4067 від 17.06.2011р. про сплату 16 800грн. за вагончик- битовку по сч.№229 от 07.06.2011р. №14 від 08.06.2011р. надані послуги та товари отримані позивачем від вказаного контрагента були сплачені у повному обсязі.

Судом, при дослідженні взаємовідносин позивача з його контрагентом ПП «Техно- Маркет», встановлено, що між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" (покупець) та ТОВ «Новагрейд-Буд» (продавець) укладено наступні Договори: № 1-03 від 01.03.2011 року., №10/2 від 01.02.12р.

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НО-00000Н від 18.07.2011р. (капітальний ремонт агрегата компресорного ЕК-4М) на суму 9 850грн., №НО-0000023 від 14.10.2011р. (кап. ремонт редуктора 4-160-50) на суму 9 000грн.

Отже відповідно до цих первинних документів суд убачає, що на виконання зазначених договорів ТОВ «Новагрейд-Буд» було виписано видаткові накладні №НО-191 від 08.09.2011р. на суму 7 200 грн., №НО-247 від 31.10.2011р. на суму 13752 грн., №НО-254 від 08.11.2011р. на суму 33000грн., №НО-274 від 29.11.2011р. на суму 2 500грн., №НО-275 від 29.11.2011р. на суму 3 400грн., №НО-284 від 15.12.2011р. на суму 9 000грн., №НО-290 від 19.12.2011р. на суму 3 600грн., №НО-32391 від 26.06.2012р. на суму 13450грн., №ЕЮ-32402 від 14.07.2012р. на суму 2700грн., №НО-32412 від 26.07.2012р. на суму 6850грн.

Операції з придбання товарів відображені у бухгалтерському обліку, а саме: оборотом по рахунку 631 за 2 квартал 2012р., оборотом по рахунку 631 за липень-вересень 2012р., оборотом по рахунку 631 за липень - грудень 2011р., оборотом по рахунку 207 липень 2011 - серпень 2013р., матеріальні звіти відповідальних осіб за грудень 2011р. - серпень 2013р. у 23 примірниках та реєстром отриманих податкових накладних за червень, вересень-грудень 2011р. та за червень, липень 2012р.

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «Новагрейд-Будбули отримані податкові накладні: №21 від 26.06.2012р. (13450 грн.),№6 від 14.07.2012р. (2 700грн.), №16 від 26.07.2012р. (6 850 грн.), №141 від 18.07.2011р. (9 850 грн.), №200 від 08.09.2011р. (7 200грн.), №253 від 04.10.2011р. (23 376 грн.)., №234 від 14.10.2011р. (9 000грн.), №260 від 08.11.2011р. (23 376 грн.), №277 від 29.11.2011р. (2 500 грн.), №278 від 29.11.2011р. (3 400 грн.), №282 від 15.12.2011р. (9 000 грн.), №290 від 19.12.2011р. (3 600грн.)

З матеріалів справи вбачається, що зазначені послуги підприємством сплачені у повному обсязі відповідно до платіжних доручень, а саме: №4500 від 25.07.2011р. про сплату 8 720грн., №5152 від 04.10.2011р. про сплату 7 200грн., №5158 від 04.10.2011р. про сплату 23 376 грн., №742 від 21.11.2011р.. про сплату 23 376 грн., №863 від 30.11.2011р. про сплату 9 000 грн., №46 від 14.12.2011р. про сплату 3 400 грн. №81 від 19.12.2011р. про сплату 2 500 грн., №993 від 27.12.2011р. про сплату 9 000 грн., №163 від 28.12.2011р. про сплату 3 600 грн., №4727 від 12.08.2011р. про сплату 9 850 грн., №600 від 08.11.2011р. про сплату 9 000 грн., №1795 від 25.07.2012р. про сплату 2700грн., №2035 від 20.08.2012р. про сплату 13450грн., №2240 від 12.09.2012р. про сплату 6850 грн.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" (Покупець) та контрагентом ПП «Техно- Маркет» (Виконавець, Продавець) були також на підставі договірних зобов'язань, що підтверджується Договором № 14/2 від 01.02.12.

Придбання товарів відображені у бухгалтерському обліку: оборотами по рахунку 631 за квітень - червень 2012р., реєстром отриманих податкових накладних за березень-травень 2012р., оборотами по рахунку 201 за березень - червень 2012р., оборотами по рахунку 201 за липень - серпень 2013р., оборотами по рахунку 207 березень - червень 2012р. і оборотами по рахунку 207 за липень - серпень 2013р.

На виконання вказаних операцій позивачу надані видаткові накладні №РН-0000030 від 12.03.2012р. на суму 12 760,46грн., №РН-0000031 від 30.03.2012р. на суму 7 200грн., №РН-0000033 від 12.03.2012р. на суму 4 750 грн., №РН-0000034 від 04.04.2012р. на суму 11 000 грн., №РН-0000035 від 17.04.2012р. на суму 5000грн., №РН-0000040 від 10.05.2012р. на суму 4 320 грн., №РН-0000037 від 20.04.2012р. на суму 9 200 грн.

Крім того, позивачем від ПП «Техно- Маркет» отримані податкові накладні: №13 від 30.03.2012р. (7 200грн.), №20 від 12.03.2012р. (12 760,46грн.), №15 від 30.03.2012р. (4 750 грн.), №16 від 04.04.2012р. (11 000грн.), №17 від 17.04.2012р. (5000грн.), №18 від 20.04.2012р. (9 200 грн.), №20 від 10.05.2012р. (4 320 грн.).

Зазначені послуги підприємством сплачені у повному обсязі відповідно до платіжних доручень, а саме: №887 від 11,04.2012р. про сплату 12 760,46грн., №1002 від 24.04.2012р. про сплату 7 200грн., №1053 від 03.05.2012р. про сплату 4 750 грн., №1145 від 14.05.2012р. про сплату 5000грн., №1327 від 31.05.2012р. про сплату 9 200 грн. №1352 від 06.06.2012р. про сплату 4 320 грн., №1578 від 03.07.2012р. про сплату 11 000 грн.

Таким чином, судом вбачається, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавців - МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет».

Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 19632,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді, а саме з 01.04.11 по 31.12.11р. у розмірі 11679 грн. та з 01.03.12 по 30.09.12 у розмірі 7953грн.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет» за перевіряє мий період.

Судом встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (01.04.11 по 31.12.11р. та з 01.03.12 по 30.09.12) був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом вказаного періоду у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагенти МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет» позивача були юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки щодо заниження позивачем ПДВ викладені відповідачем в акті перевірки № 516/2200/03379655 від 01.04.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19632,00 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 4 кв. 2011 р. на суму 3699 грн., за 2-й квартал 2012р. на суму 1008 грн. та 3 кв. 2012р. на суму 1809 грн., у загальній сумі 6516 грн., суд вказує наступне.

Так у акті перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 6516 грн., у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 6516 грн.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Тому суд робить висновок про те, що сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 6516 грн., т.ч. по періодах 4 кв. 2011 р. на суму 3699 грн., за 2-й квартал 2012р. на суму 1008 грн. та 3 кв. 2012р. на суму 1809 грн. вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 6516грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток викладені відповідачем в зазначеному вище акту перевірки не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7924,50 грн., з яких 6516грн. основного платежу та 1408,50 грн. штрафних санкцій.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет», у зв'язку з тим, що останній має ознаки "нікчемності" та спрямовано на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагенти - ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП « Техно- Маркет» є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" та МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП «Техно- Маркет», були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" та МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП «Техно- Маркет» спростовуються документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочини з придбанням товарів (послуг) ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" у МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП «Техно- Маркет» підтверджується платіжним дорученням та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем товарів.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки нікчемності у правочині, укладеному між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" у МПП «Маркет»,ТОВ «Новагрейд-Буд», ПП «Техно- Маркет», оскільки вказані правочини мали реальний характер, були направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочинів відповідних прав та обов'язків.

На підставі викладеного, висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 516/2200/03379655 від 01.04.13 стосовно заниження податку на прибуток у сумі 6516 грн., у т.ч. 4 кв. 2011р. у сумі 3699 грн., за 2 кв.2012р. у сумі 1008 грн., 3кв. 2012р. у сумі 1809грн. та заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 19632 грн., у т. ч. : червень 2011р. у сумі 5600грн., вересень 2011р. у сумі 1200грн., листопад 2011р. у сумі 4879грн., березень 2012р. у сумі 3327грн., квітень 2011р. у сумі 792 грн., серпень 2012р. у сумі 2242 грн., вересень 2011р. у сумі 1592 грн. не підтверджуються матеріалами справи, а отже у ДПІ не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання підприємству, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на додану вартість у розмірі 26649грн. та з податку на прибуток 7924,50 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини, на підставі зібраних під час розгляду справи доказів та наведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 345,74 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

У зв'язку зі складністю справи судом 19.09.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 24.09.2013 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 16.04.2013року № 0000382200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 16.04.2013року № 0000392200 .

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління"(ЄДРПОУ 03379655) 345,74 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.