Ухвала

від 06.11.2013 по справі 801/6961/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6961/13-а

06.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 19.09.13 у справі № 801/6961/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" (вул. Індустріальна, 19,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 16.04.2013року № 0000382200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 16.04.2013року № 0000392200 .

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" (ЄДРПОУ 03379655) 345,74 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Техно Маркет" ЄДРПОУ 34724399 за період з 01.03.12 по 30.06.12 з ТОВ "Новотрейд -Буд" ЄДРПОУ 37231787 за період з 01.07.11 по 31.12.11 та з 01.04.12 по 30.09.12, з МПП "Маркет" ЄДРПОУ 22260055 за період з 01.04.11 по 30.06.11.

За результатами перевірки складений акт № 516/2200/03379655 від 01.04.13, яким встановлені порушення позивачем:

- ст.203 п. 1, п. 2; ст..215 ч.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами МПП "Маркет",ТОВ "Новагрейд-Буд", ПП " Техно- Маркет" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

- п. 138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.1391 Податкового Кодексу України від 02.12.10 року №2755-ІV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 29499,0 грн.

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ст. 152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6516 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), на підставі нікчемних правочинів, на загальну суму 19632 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.04.13:

- № 0000382200 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 26649,00 грн., з яких за основним платежем 19632 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 7017,00 грн.

- № 0000392200 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 7924,50 грн., з яких за основним платежем 6516 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 1408,50 грн.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України встановлений перелік обов'язкових реквізитів, яки повинна містити податкова накладна.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З аналізу наведених норм вбачається, що до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Як підтверджується матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини МПП "Маркет" на підставі Договору №10/5 від 07.07.2011року, відповідно до якого МПП "Маркет" (постачальник) зобов'язується передати, а ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" (покупець) прийняти та сплатити наданий товар у строк передбачений Договором.

Зазначені правовідносини підтверджуються реєстром отриманих податкових накладних, додатком №5 до податкової декларації за червень 2011р., Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 08.06.2011р., інвентаризаційним описом основного засобу від 14.11.2011р. та актами звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2011р. - жовтень 2011р., відповідно до яких між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" і МПП "Маркет" заборгованість відсутня.

Операції з придбання товарів відображені у бухгалтерському обліку, а саме: оборотами по рахунку 631 за червень 2011р., обороти по рахунку 1521 за 2 квартал 2011р., Звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку, звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку 26005060040050 за 17.06 .11(виписка програми "клієнт-банк")., 26005060040050 за 08.06.11(виписка програми "клієнт-банк").

На виконання вказаних операцій позивачу була надана видаткова накладна №229 від 08.06.2011р. на суму 33 600грн. (за вагончик- битовку).

Відповідно до платіжних доручень №3993 від 08.06.2011р. про сплату 16 800грн. за вагончик- битовку по сч.№229 от 07.06.2011р. №4067 від 17.06.2011р. про сплату 16 800грн. за вагончик- битовку по сч.№229 от 07.06.2011р. №14 від 08.06.2011р. надані послуги та товари отримані позивачем від вказаного контрагента були сплачені у повному обсязі.

Також, між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" (покупець) та ТОВ "Новагрейд-Буд" (продавець) укладено наступні Договори: № 1-03 від 01.03.2011 року., №10/2 від 01.02.12р.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем долучені до матеріалів справи наступні договори:

- підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НО-00000Н від 18.07.2011р. (капітальний ремонт агрегата компресорного ЕК-4М) на суму 9 850грн., №НО-0000023 від 14.10.2011р. (кап. ремонт редуктора 4-160-50) на суму 9 000грн.

- видаткові накладні №НО-191 від 08.09.2011р. на суму 7 200 грн., №НО-247 від 31.10.2011р. на суму 13752 грн., №НО-254 від 08.11.2011р. на суму 33000грн., №НО-274 від 29.11.2011р. на суму 2 500грн., №НО-275 від 29.11.2011р. на суму 3 400грн., №НО-284 від 15.12.2011р. на суму 9 000грн., №НО-290 від 19.12.2011р. на суму 3 600грн., №НО-32391 від 26.06.2012р. на суму 13450грн., №ЕЮ-32402 від 14.07.2012р. на суму 2700грн., №НО-32412 від 26.07.2012р. на суму 6850грн.

Операції з придбання товарів відображені у бухгалтерському обліку, а саме: оборотом по рахунку 631 за 2 квартал 2012р., оборотом по рахунку 631 за липень-вересень 2012р., оборотом по рахунку 631 за липень - грудень 2011р., оборотом по рахунку 207 липень 2011 - серпень 2013р., матеріальні звіти відповідальних осіб за грудень 2011р. - серпень 2013р. у 23 примірниках та реєстром отриманих податкових накладних за червень, вересень-грудень 2011р. та за червень, липень 2012р.

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Новагрейд-Буд" були отримані податкові накладні: №21 від 26.06.2012р. (13450 грн.),№6 від 14.07.2012р. (2 700грн.), №16 від 26.07.2012р. (6 850 грн.), №141 від 18.07.2011р. (9 850 грн.), №200 від 08.09.2011р. (7 200грн.), №253 від 04.10.2011р. (23 376 грн.)., №234 від 14.10.2011р. (9 000грн.), №260 від 08.11.2011р. (23 376 грн.), №277 від 29.11.2011р. (2 500 грн.), №278 від 29.11.2011р. (3 400 грн.), №282 від 15.12.2011р. (9 000 грн.), №290 від 19.12.2011р. (3 600грн.)

Судова колегія звертає увагу, що зазначені послуги підприємством сплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №4500 від 25.07.2011р. про сплату 8 720грн., №5152 від 04.10.2011р. про сплату 7 200грн., №5158 від 04.10.2011р. про сплату 23 376 грн., №742 від 21.11.2011р.. про сплату 23 376 грн., №863 від 30.11.2011р. про сплату 9 000 грн., №46 від 14.12.2011р. про сплату 3 400 грн. №81 від 19.12.2011р. про сплату 2 500 грн., №993 від 27.12.2011р. про сплату 9 000 грн., №163 від 28.12.2011р. про сплату 3 600 грн., №4727 від 12.08.2011р. про сплату 9 850 грн., №600 від 08.11.2011р. про сплату 9 000 грн., №1795 від 25.07.2012р. про сплату 2700грн., №2035 від 20.08.2012р. про сплату 13450грн., №2240 від 12.09.2012р. про сплату 6850 грн.

Разом з тим, взаємовідносини між ТОВ "Білогірське кар'єроуправління" (Покупець) та контрагентом ПП "Техно- Маркет" (Виконавець, Продавець) відбувалися на підставі договірних зобов'язань, що підтверджується Договором № 14/2 від 01.02.12.

Придбання товарів відображені у бухгалтерському обліку: оборотами по рахунку 631 за квітень - червень 2012р., реєстром отриманих податкових накладних за березень-травень 2012р., оборотами по рахунку 201 за березень - червень 2012р., оборотами по рахунку 201 за липень - серпень 2013р., оборотами по рахунку 207 березень - червень 2012р. і оборотами по рахунку 207 за липень - серпень 2013р.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивачу надані видаткові накладні №РН-0000030 від 12.03.2012р. на суму 12 760,46грн., №РН-0000031 від 30.03.2012р. на суму 7 200грн., №РН-0000033 від 12.03.2012р. на суму 4 750 грн., №РН-0000034 від 04.04.2012р. на суму 11 000 грн., №РН-0000035 від 17.04.2012р. на суму 5000грн., №РН-0000040 від 10.05.2012р. на суму 4 320 грн., №РН-0000037 від 20.04.2012р. на суму 9 200 грн.

Крім того, позивачем від ПП "Техно- Маркет" отримані податкові накладні: №13 від 30.03.2012р. (7 200грн.), №20 від 12.03.2012р. (12 760,46грн.), №15 від 30.03.2012р. (4 750 грн.), №16 від 04.04.2012р. (11 000грн.), №17 від 17.04.2012р. (5000грн.), №18 від 20.04.2012р. (9 200 грн.), №20 від 10.05.2012р. (4 320 грн.).

Зазначені послуги підприємством сплачені у повному обсязі відповідно до платіжних доручень, а саме: №887 від 11,04.2012р. про сплату 12 760,46грн., №1002 від 24.04.2012р. про сплату 7 200грн., №1053 від 03.05.2012р. про сплату 4 750 грн., №1145 від 14.05.2012р. про сплату 5000грн., №1327 від 31.05.2012р. про сплату 9 200 грн. №1352 від 06.06.2012р. про сплату 4 320 грн., №1578 від 03.07.2012р. про сплату 11 000 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла до висновку, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавців - МПП "Маркет",ТОВ "Новагрейд-Буд", ПП " Техно- Маркет".

Водночас, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 19632,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді, а саме з 01.04.11 по 31.12.11р. у розмірі 11679 грн. та з 01.03.12 по 30.09.12 у розмірі 7953грн.

Отже, з залучених до матеріалів справи документів первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у МПП "Маркет",ТОВ "Новагрейд-Буд", ПП " Техно- Маркет" за перевірений період.

Судом встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (01.04.11 по 31.12.11р. та з 01.03.12 по 30.09.12) був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом вказаного періоду у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів.

На момент складання податкових накладних контрагенти МПП "Маркет",ТОВ "Новагрейд-Буд", ПП " Техно- Маркет" позивача були юридичними особами, зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому, відповідно до вимог Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем ПДВ, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19632,00 грн.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 4 кв. 2011 р. на суму 3699 грн., за 2-й квартал 2012р. на суму 1008 грн. та 3 кв. 2012р. на суму 1809 грн., у загальній сумі 6516 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 6516 грн., у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 6516 грн.

Розділом ІІІ Податкового Кодексу України визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, який набрав чинності з 01.04.2011.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено, що на підтвердження отримання та сплату товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності, позивачем надані належним чином завірені копії документів первинного та бухгалтерського обліку, а саме: акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, видаткові накладні податкові накладні, які були ретельно досліджені та встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 6516 грн., т.ч. по періодах 4 кв. 2011 р. на суму 3699 грн., за 2-й квартал 2012р. на суму 1008 грн. та 3 кв. 2012р. на суму 1809 грн. вірно, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 6516грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 516/2200/03379655 від 01.04.13 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16.04.13 № 0000382200, № 0000392200.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/6961/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва