ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2013 р. (11:09) Справа №801/5238/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю: представника позивача - Лінник О.В., паспорт серії НОМЕР_5, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Черноморець»
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби
про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Черноморець» (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року № 0000791500 та № 0000771500.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються винесені відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, оскільки в ході перевірки відповідачем, зокрема не дослідженні всі первинні документи позивача, які зафіксовані в його бухгалтерському та податковому обліку. Крім того позивач зазначає, що ним належним чином підтверджено дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складані за наслідками фактичного здійснення господарської операції з вказаними в Акті перевірки суб'єктами господарювання.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.06.2013 у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по адміністративній справі до одержання її результатів.
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшли матеріалами адміністративної справи № 801/5238/13-а з висновком судово-економічної експертизи від 20.08.2013 № 196/13, у зв'язку із чим ухвалою суду від 09.09.2013 поновлено провадження у справі з 20.09.2013, судове засідання призначено на 20.09.13, в яке викликано позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.
Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позов суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином - під розписку, судовою повісткою, які залучені до матеріалів справи. Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
З 12.12.2012 по 25.12.2012 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2012 р. по 31.10.2012 р., за результатами якої складено акт від 27.12.2012 № 230/40/15-02/03759777(далі Акт перевірки).
Відповідно до висновків названого акту відповідачем встановлено:
- що позивачем ЄДРПОУ 03759777 у порушення ст. 198.3 ст. 198.6 податкового кодексу України за червень 2012 р.- жовтень 2012 р. завищено суму податкового кредиту у розмірі 2227375,68 грн., з них у сумі 1957722,50 грн. включені до складу податкового кредиту загальної податкової декларації та у сумі 269653,18 грн. включені до складу податкового кредиту скороченої декларації платника спеціального режиму оподаткування.
Позивач не погодившись, з висновками, фактами, та даними викладеними в Акті перевірки, подав до відповідача заперечення на Акт перевірки за вих. №0001 від 03.01.2013р.
Відповідач за результатами розгляду заперечень позивача, надіслав відповідь вих. 6/10-1/15-02 від 10.01.2013, згідно з якою податковим органом донараховано ПДВ у сумі 1497477 грн., зменшено значення рядка 24 основної декларації з ПДВ за жовтень на суму 1941583 грн. та зменшено значення рядка 18 декларації з податку на додану вартість (скороченої) платника спеціального режиму оподаткування за жовтень на суму 204607 грн.
З матеріалів позову вбачається, що на підставі Акту перевірки, з урахуванням оскарження відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення:
-№ 0000011502 від 14.01.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1497477,00грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 374369,25 грн.
- № 0000031502 від 14.01.2013 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 10 місяців у розмірі 1941583 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до ДПС в АРК, за результатами розгляду скарги ДПС в АР Крим винесла рішення (вих. №752/10/10.2-14 від 27.03.2013), яким скасувало:
- податкове повідомлення- рішення відповідача від 14.01.2013 р. № 0000011502, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1862928,75 грн., у тому числі:1490343 грн. -податок на додану вартість і 372585,75 грн.- штрафні санкції.
- податкове повідомлення- рішення відповідача від 14.01.2013 р, № 0000031502, в частині визначення зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 347599 грн., а первинну скаргу в іншій частині не задовольнила.
05.04.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення:
- № 0000771500 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1593984 грн.;
-№ 0000791500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 7134 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1783,50 грн.
Не погодившись з вищезазначеним податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України, яка за результатами розгляду залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.
Згідно Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з положень пп.14.1.178 п. 14.1 ст. 14 якого, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено пп. 14.1.179 п. 14.1 ст.14 ПКУ.
У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).
Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 названого Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, що був охоплений перевіркою, між позивачем та контрагентами ТОВ «Максімус-Інжиніринг», ТОВ «Хімагромаркетинг», ТОВ «Савега-Україна» існували господарські взаємовідносини.
Проведені господарські операції позивача з ТОВ «Максімус-Інжиніринг» знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого останнім, складені, підписані та видані позивачу податкові накладні, отримання товарів, послуг за якими та формування податкового кредиту на підставі яких, підтверджується ними ж, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Суми ПДВ за названими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.
ТОВ «Максімус-Інжиніринг» виконанні роботи згідно договорів заключних між позивачем та зазначеним контрагентом, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.
Відповідно до операцій вчинених на виконання укладених між позивачем та ТОВ «Максімус-Інжиніринг» договорів, їх здійснення відображено у бухгалтерському обліку позивача згідно даним журналам -ордерам по б/рахунку 63.1. «Розрахунки з підрядниками у національній валюті», взаєморозрахунки з ТОВ «Максімус-Інжиніринг», оборотно-сальдових відомостей по б/рахунку 151 «Капітальне будівництво», по бухгалтерським проводкам: Дт151-Кт 63.1- 15049720,90 ; Дт64-Кт 63.1-3009944,18;ДТ 63.1-Кт311-4958694.
Згідно оборотно - сальдових відомостей по б/рахунку 151 «Капітальне будівництво» позивачем, вартість робіт виконаних ТОВ «Максімус-Інжиніринг», були віднесені на формування вартості реконструювання об'єкту основного засобу «Винний завод «Черноморець», розтошованого за адресою: с.Углове, вул. Свідерського, 87, Бахчисарайський район, АР Крим.
Крім того позивач та ТОВ «Хімагромаркетинг», заключили договір, відповідно до якого позивачем у період з 01.06.2012 до 31.10.2012, отриманий товар від зазначеного контрагенту, на загальну суму 392123,03 грн. у тому числі ПДВ 326769,19 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними.
Господарські операції позивача з ТОВ «Хімагромаркетинг», також знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого останнім, складені, підписані та видані позивачу податкові накладні, отримання товарів, за якими та формування податкового кредиту на підставі яких, підтверджується ними ж, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Суми ПДВ за названими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.
У бухгалтерському обліку позивача, взаєморозрахунки з ТОВ «Хімагромаркетинг», відображені, згідно журналам-ордерам по б/рахунку 63.1 «Розрахунки з підрядниками у національній валюті» взаєморозрахунки з ТОВ «Хімагромаркетинг», оборотно-сальдових відомостей по б/рахунку 201 "Сировина та матеріали" відображені по бухгалтерським проводкам: Дт 201-Кт 63.1-326769,19, Дт 64 -Кт 63.1,-65353,84, Дт63.1- Кт 311 - 826090,84.
Взаємовідносини позивача з ТОВ "Савега-Україна" знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого останнім, складені, підписані та видані позивачу податкові накладні, отримання послуг за якими та формування податкового кредиту на підставі яких, підтверджується ними ж, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних. Суми ПДВ за названими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.
У бухгалтерському обліку позивача, взаєморозрахунки з ТОВ "Савега-Україна", відображені, згідно журналам-ордерам по б/рахунку 63.1 «Розрахунки з підрядниками у національній валюті» взаєморозрахунки з ТОВ ТОВ "Савега-Україна", оборотно-сальдових відомостей по б/рахунку 151 "Капітальне будівництво" відображені по бухгалтерським проводкам: Дт 151-Кт 63.1-1600382,31, Дт 64 -Кт 63.1,-320076,46, Дт63.1- Кт 311 - 890312,58.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 20.08.2013№ 196/13, який суд вважає повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі, експертом встановлено:
- ПрАТ "Агрофірма "Черноморець" податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Максімус-Інжиніринг», ТОВ «Хімагромаркетинг», ТОВ «Савега-Україна» визначений правильно;
- отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) від контрагентів підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку-актами виконаннях робіт, видатковими накладними, податковими накладними у сумі 20372246,88 грн., у тому числі ПДВ 3395374,48 грн.;
- документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПрАТ "Агрофірма "Черноморець" підтверджується виконання угод, що були предметом перевірки (Акт № 230/40/15-02/03759777 від 27.12.2012);
- отримані товарно-матеріальні цінності (послуги) використовувалися ПрАТ "Агрофірма "Черноморець" у власній господарській діяльності;
- висновки акту перевірки щодо завишення за червень-жовтень 2012 року податкового кредиту на суму 2227375,68 грн., з яких у сумі 1957722,50 грн. включені до складу податкового кредиту загальної декларації, та у сумі 269653,18 грн. включені до складу податкового кредиту скороченої декларації платника спеціального режиму опадаткування не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПрАТ "Агрофірма "Черноморець":
- оплата за товарно-матеріальні цінності(послуги) від контрагентів підтверджуються платіжними дорученнями ПрАТ "Агрофірма "Черноморець".
Належним чином завірені копії усіх первинних бухгалтерських та податкових документів залучені до матеріалів справи та досліджені експертом під час проведення експертизи.
Видані ТОВ «Максімус-Інжиніринг», ТОВ «Хімагромаркетинг», ТОВ «Савега-Україна» за відповідний податковий період на адресу позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ «Максімус-Інжиніринг», ТОВ «Хімагромаркетинг», ТОВ «Савега-Україна» на час здійснення вищеназваних господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.
Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування податкового кредиту.
З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.
Однак крім того, на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми до складу податкового кредиту у перевіряємий період, з ТОВ «Максімус-Інжиніринг» оскільки операції з контрагентом є нікчемними, у зв'язку із неможливістю проведення зустрічної звірки з питань правомірності господарських операцій з контрагентом з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.
Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.
Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки, не тільки не містять таких посилань, а й не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.
До того ж в обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на те, що на момент проведення перевірки позивача ТОВ "Максімус Інжиніринг" мало стан платника-9 " направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження" на підставі чого робить висновок про порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме неналежне зазначення місцезнаходження продавця, що за приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позбавляє покупця права на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
За приписами ст.ст. 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
При цьому, згідно ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
З акта перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ТОВ "Максімус Інжиніринг", зокрема про його місцезнаходження, у періоді в якому у зазначеного контрагента були взаємовідносини з позивачем, були недостовірними та позивач знав або міг знати про це.
В будь-якому випадку, така обставина, як не підтвердження відомостей або відсутність ТОВ "Максімус Інжиніринг" за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання його реєстрації платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не є беззаперечним доказом безпідставності формування позивача податкового кредиту.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.
Що стосується тверджень відповідача про те, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Хімагромаркетинг" встановлено не відповідність номеру податкової накладної № 3 від 01.06.2012 на суму ПДВ 12605,05 грн. вказаної в реєстрі податкових накладних за червень 2012 з ЄРПН, що свідчить про не реєстрацію податкової накладної, то судом було встановлено, що в реєстрі отриманих та виданих накладних така податкова накладна відсутня, у зв'язку з чим така податкова накладна і не може відповідати вказаної в реєстрі податкових накладних з ЄРПН.
Що стосується не реєстрації податкової накладної в ЄРПН № 1 від 14.05.2012 на суму ПДВ 26666,67 грн., вказаної в реєстрі податкових накладних за вересень 2012, а саме не відповідність номеру податкової накладної то судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Савега-Україна", отримана податкова накладна № 2 від 13.04.2012 на суму 160000 грн. у тому числі ПДВ 26666,67 грн., без позначки "Включено до ЄРПН", у зв'язку з чим позивачем отриманий та включений до реєстру розрахунок № 1 від 14.05.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 2 від 13.04.2012 на суму (-) 160000 грн., у тому числі ПДВ (-)26666,67 грн. Після чого у вересні 2012 р. позивачем отримана податкова накладна № 1 на суму 160000 грн. у тому числі ПДВ 26666,67 грн., з позначкою "Включено до ЄРПН", позивач повідомив відповідача, про те що податкова накладна № 1, яка отримана від ТОВ "Савега-Україна", зареєстрована в ЄРПН, але електронною системою невірно був знятий розрахунок.
Також судом не встановлено, завищення податкового кредиту за липень 2012 у сумі 49619,58 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Максімус-Іжиніринг", тому висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість в сумі 7134 грн. не підтверджуються.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.
Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у періоді, що охоплювався перевіркою, матеріалами справи не підтверджується.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеним контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконували.
В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями ст.ст. 138, 198 ПКУ, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентам в ціні товару та послуг згідно зазначених вище податкових накладних первинних бухгалтерських документів, зазначених вище.
Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та як наслідок завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1593984 грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.
Таким чином, неспроможним та безпідставним є висновки відповідача, щодо заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 7134 грн.
Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість , то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року № 0000791500 та № 0000771500.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0000791500 та № 0000771500 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20.09.2013 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 25.09.2013 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.04.2013 року № 0000791500 та № 0000771500.
3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на користь Привтного акціонерного товариства "Агрофірма "Черноморець"" витрати зі сплати судового збору у сумі 2294 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Євдокімова О.О.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2013 |
Оприлюднено | 14.10.2013 |
Номер документу | 34058746 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Мунтян Ольга Іванівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Мунтян Ольга Іванівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Євдокімова О.О.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Євдокімова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні