Постанова

від 30.09.2013 по справі 801/8380/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

30 вересня 2013 р. 16:14 Справа №801/8380/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захарової М.В., за участю представника позивача- Гладун Андріана Ігоровича, представник відповідача- Володькіна Сергія Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре"

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: ТОВ "Лунгомаре" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим від 13.06.13 № 0001562203 та 13.06.13№ 001572203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки № 780/22.3/36020440/131 від 31.05.13 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Податковому кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віаджіо», код за ЄДРПОУ 37166556 за період листопад, грудень 2010р. та ТОВ «Капітел Сервіс Плюс» код за ЄДРПОУ 334523145 за період березень -травень.

ТОВ «Лунгомаре» взято на облік в органах державної податкової служби в Державній податковій інспекції міста Ялта 04 серпня 2008 року № 22040, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 17 квітня 2009 року №5523. Основними видами діяльності товариства за КВЕД є : 52.42.0 - Роздрібна торгівля одягом; 52.43.0 - Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами;

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтво від 02 вересня 2008 року № 100136697, ІНН - 360204401126.

За результатами перевірки був складений Акт № 780/22.3/36020440/131 від 31.05.2013 року, відповідно якого перевіркою ТОВ "Лунгомаре" встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями та п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2756-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 70000 грн., у тому числі: за листопад 2010 року -37000 грн., за грудень 2010 року -33000 грн. та завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 1500 грн. в т.ч. за травень 2010 року -1500грн.

На підставі висновків акту від 31.05.13 № 780/22.3/36020440/131 ДПІ в м. Ялті прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572203 від 13.06.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1500 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001562203 від 13.06.2013 року про донарахування ПДВ у сумі 87500 грн., з яких 70000 за основним платежем та 17500 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись з зазначеним висновком ТОВ "Лунгомаре" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001572203 від 13.06.2013 та № 0001562203 від 13.06.2013.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період до 01.01.2011 року були встановлені Законом України "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.01.2011 року з набранням чинності розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. питання стосовно оподаткування податком на додану вартість врегульовані нормами цього розділу ПКУ.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є сумою податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (при її позитивному значенні) або бюджетному відшкодуванню (при її від'ємному значенні). Аналогічна норма стосовно визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при позитивному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що діє з 01.01.2011 року, встановлена п.200.1 та п.200.2 ст.200 розділу V ПКУ.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону (до 01 січня 2011 року) або пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (після 01 січня 2011 року), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (до 01 січня 2011 року - п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", після 01 січня 2011 року - п.198.2 ст.198 розділу V ПК України).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З 01 січня 2011 року згідно п.198.6 ст.198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198)

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки ТОВ «Лунгомаре» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість за березень -травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Капітел Сервіс Плюс» та ТОВ «Віаджіо» встановлено що позивачем порушено п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого, занижено ПДВ на загальну суму 70000 грн., та завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 1500 грн. в т.ч. за травень 2010 року -1500грн.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.

Так, основною метою діяльності ТОВ «Лунгомаре» є задоволення потреб населення в послугах, товарах народного вжитку різноманітного призначення, шляхом здійснення комерційної діяльності і отримання прибутку.

Судом встановлено, що у квітні 2010 року ТОВ «Лунгомаре» мало господарські відносини з ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», предметом яких було надання послуг з прибирання приміщення магазину ТОВ «Лунгомаре» за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, набережна ім. Леніна/вул. Морська, буд. 21/1).

Витрати ТОВ «Лунгомаре» за на надані послуги підтверджуються платіжним дорученням № 484 від 19.04.2010 року на суму 9000,00 грн., які в подальшому були сформовані та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковий кредит у розмірі 1500,00 грн. на підставі виданої виконавцем послуг ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» податкової накладної № 525 від 06.04.2010 року.

У травні 2010 року вказана сума була врахована у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні податкові періоди (від'ємне значення).

Крім того, в період з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року ТОВ «Лунгомаре» мало господарські відносини з ТОВ «Віаджіо» на підставі договору від 01.09.10 року №6 на поставку товарів народного вжитку (одяг, взуття, аксесуари).

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору Продавець (ТОВ «Віаджіо») постачає «Покупцю» (ТОВ «Лунгомаре») товари в кількості, асортименті і цінах вказаних у накладних.

п.2.1. Договору - Розрахунок за товар між «Продавцем» і «Покупцем» здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок «Продавця», якщо інше не передбачено додатковими угодами чи листами.

п.3.1. Договору - Ціна товару встановлюється в гривнях України з врахуванням ПДВ, вказується в накладних і є справедливою ринковою. п.3.3. Договору - Ціна доставки товару включена в ціну товару.

Так, ТОВ «Лунгомаре» в період з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року придбало у ТОВ «Віаджіо» товари народного вжитку (одяг, взуття, аксесуари) на суму 420000,00 грн. з ПДВ, в том числі по періодах: листопад 2010 року - 222000,00 грн. в том числі ПДВ 37000,00 грн.; грудень 2010 року - 198000,00 грн. в том числі ПДВ 33000,00 грн.

Товар, отриманий від ТОВ «Віаджіо» у листопаді-грудні 2010 року, був оприбуткований ТОВ «Лунгомаре» на підставі первинних документів, а саме: видатковими накладними у листопаді від 01.11.10 № б/н на суму 222000,00 грн., у т.ч. ПДВ 37000 грн., за грудень 2010р. № б/н від 01.12.10 на суму 198000,00 грн. у т.ч. ПДВ 33 000 грн. , тобто у загальній сумі 420000 грн., у т.ч. ПДВ 70000 грн. та прибутковими накладними № ПН-0000068 від 01.11.10р. на суму 22000 грн., у т.ч. ПДВ 37000 грн., № ПН - 0000072 твід 01.12.10 на суму 198000 грн. у т.ч. ПДВ 33000 грн., загальна сума складає 420000 грн., у т.ч. ПДВ 70000 грн.

Товар отриманий від ТОВ «Віаджіо» було відображено в бухгалтерськом у обліку позивачем по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки між ТОВ «Лунгомаре» та ТОВ «Віаджіо» здійснювалися в грошовій формі через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: №762 від 04.11.10р. на суму 244000,00 (в т.ч. ПДВ 40666,67 грн.); №785 від 29.11.10р. на суму 102000,00 (в т.ч. ПДВ 17000,00 грн.);

Всього у листопаді 2010р. - 346000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 57666,67 грн.), а саме №789 від 02.12.10р. на суму 40000,00 (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.); №810 від 09.12.10р. на суму 20000,00 (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.); №818 від 15.12.10р. на суму 58000,00 (в т.ч. ПДВ 9666,67 грн.); №821 від 17.12.10р. на суму 2000,00 (в т.ч. ПДВ 333,33 грн.); №834 від 23.12.10р. на суму 20000,00 (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.);

Всього у грудні -140000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23333,33 грн.). Всього - 486000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 81000,00 грн.).

Станом на 31.12.10р. в бухгалтерському обліку ТОВ «Лунгомаре» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по розрахунках з ТОВ «Віаджіо» кредиторська заборгованість складає 178000,00 грн., яка погашена в січні 2011 року платіжним дорученням №849 від 03.01.11р. на суму 178000,00 (в т.ч. ПДВ 29666,67 грн.).

За даними податкового обліку ТОВ «Лунгомаре» витрати на придбання товарів у ТОВ «Віаджіо, на загальну суму 350000,00 грн. без врахування ПДВ, включено до складу валових витрат товариства (витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) у періоді з 01.11.10р. по 31.12.10р., на підставі первинних документів.

Реалізація товару по кодах відображена ТОВ «Лунгомаре» в книгах обліку розрахункових операцій №0112009504р/2, №0112010242р з підклеєними г-звітами. Виручка за реалізовані товари вносилась в касу товариства і на розрахунковий рахунок за допомогою реєстратора розрахункових операцій (терміналу).

Судом встановлено, що діяльність з продажу товарів ТОВ «Лунгомаре» здійснювало у двох магазинах: «Хелен Марлен» і «Аутлет».

Реалізація, придбаного у ТОВ «Віаджіо», товару у листопаді-грудні 2010 року відображена в касовій книзі прибутковими ордерами і банківськими квитанціями, які підтверджують зарахування грошових коштів з використанням платіжних карток через термінал.

Згідно з обліковою політикою ТОВ «Лунгомаре» (п.6.1.3 наказу N21 від 01.01.10р. «Про організацію бухгалтерського і податкового обліку, складання фінансової і податкової звітності») - оприбуткування товару у магазини здійснюється з ПДВ і торгівельною націнкою, на підставі наказу директора товариства.

У листопаді-грудні 2010 року ТОВ «Лунгомаре» від ТОВ «Віаджіо» отримано товару на суму 420000,00 грн. з ПДВ + націнка 479741,84 грн., загальна сума оприбуткування товару с націнкою і ПДВ складає 899741,84 грн.

Товар отриманий в листопаді-грудні 2010 року реалізований на суму 877511,00 грн.

Залишок нереалізованого товару, який отриманий в листопаді-грудні 2010 року складає - 22230,84 грн. (899741,84-877511,00).

В чеках за листопад-грудень 2010 року вказані скидки на суму 10695,00 грн.

Також у цьому періоді в чеках відображене повернення товару на суму 14290,00 грн.

У вказаному періоді був реалізований товар із залишків на 01.11.10 р. в сумі 10616,00 грн.

Всього за період листопад-грудень 2010 року реалізовано товару з врахуванням скидок, повернення товару, реалізації раніше отриманого товару на загальну суму 863142,00 грн. (877511,00-10695,00- 14290,00+10616,00).

Зазначене підтверджує, що позивачем було сплачено наданий товар.

Таким чином, судом вбачається, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавців ТОВ «Віаджіо» та ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», а тому відповідачем не правомірно було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 70000 грн., у т.ч. за листопад 2010 року у розмірі 37 000 грн. та за грудень 2010 року -33000 грн.

Крім того, під час взаємостосунків ТОВ «Лунгомаре» із ТОВ «Капітел Сервіс Плюс» та ТОВ «Віаджіо», останні були зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не спростовується даними акта перевірки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-ІУ, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Між тим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти ТОВ «Капітел Сервіс Плюс» та ТОВ «Віаджіо», є юридичними особами, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з купівлі-продажу товарів.

Отже, суд вважає, що наданими документами підтверджено, що спільні дії сторін при укладені та виконані договору були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору купівлі-продажу та, що фактичне виконання робіт підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому договір з купівлі-продажу не має дефектів ознак або елементів цього правочину, які дають підстави вважати цей правочин нікчемним у зв'язку з його удаваністю, а тому висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті перевірки № 780/22.3/36020440/131 від 31.05.2013 року не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Отже, всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

У суді знайшов підтвердження факт правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки № 780/22.3/36020440/131 від 31.05.2013, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ТОВ «Лунгомаре» до відповідальності у вигляді заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ, за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за період березень-травень 2010р., що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до Державної податкової інспекції у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562203 від 13.06.2013 року, № 0001572203 від 13.06.2013 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 890,00 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.09.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 07.10.2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим № 0001562203 від 13.06.2013року, № 0001572203 від 13.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України 890 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у місті Ялта Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" ЄДРПОУ: 36020440.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.