Постанова

від 09.10.2013 по справі 826/14247/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/253

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

09 жовтня 2013 року 13:00 № 826/14247/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 № 0003172208 та № 0003162208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельза ТМ" (далі - позивач, ТОВ "Ельза ТМ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 № 0003172208 та № 0003162208 (далі - ППР № 0003172208, ППР № 0003162208).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14247/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/14247/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 02.10.2013 прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 02.10.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 02.10.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 02.04.2013 по 08.04.2013 ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач" (код за ЄДРПОУ 36803875) за період травень - грудень 2010 року, січень - червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2013 № 1616/22.8-17/36406418 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 6, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003172208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 153 068,00 грн. (за основним платежем - 138 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 672,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток на суму 138 396,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року на суму 38 090,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 12 053,00 грн., за IV квартал 2010 року на суму 8 541,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 11 846,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 67 866,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003162208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 133 699,00 грн. (за основним платежем - 117 267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 432,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на суму 117 267,00 грн., в т.ч. за травень 2010 року на суму 7 473,00 грн., за червень 2010 року на суму 23 569,00 грн., за липень 2010 року на суму 9 073,00 грн., за вересень 2010 року на суму 1 828,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 3 500,00 грн., за листопад 2010 року на суму 1 300,00 грн., за грудень 2010 року на суму 18 981,00 грн., за січень 2011 року на суму 733,00 грн., за лютий 2011 року на суму 6 061,00 грн., за березень 2011 року на суму 2 683,00 грн., за квітень 2011 року на суму 16 670,00 грн., за травень 2011 року на суму 11 909,00 грн., за червень 2011 року на суму 13 487,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV); Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

ТОВ "Ельза ТМ" зареєстровано 26.02.2009 за № 10731020000017053 Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 36406418). Місцезнаходження позивача: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 41.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.02.2009 за № 28889. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (основний); виробництво інших меблів; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля іншими товарами господарськими призначення; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "ТПК "Техномашпостач" є інші види оптової торгівлі (основний); оптова торгівля верстатами; оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; надання інших комерційних послуг.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" за травень - грудень 2010 року, січень - червень 2011 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 01.05.2010 між позивачем від імені директора Черняк О.В. та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" від імені заступника директора Дмитренка В.П. було укладено договір купівлі-продажу № 01/05/10 (Т. 1, арк. 44), 02.01.2011 між позивачем від імені директора Черняк О.В. та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" від імені директора Дмитренка В.П. було укладено договір купівлі-продажу № 020111 (Т. 1, арк. 45).

Предметом вказаних договорів було зобов'язання ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (Продавець) продати товар, та зобов'язання позивача (Покупець) купити товар та оплатити його на умовах даного договору.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "ТПК "Техномашпостач" було надано суду копії оборотно-сальдової відомості по рахунку, документу про рух ТМЦ, рахунків-фактур, виписок з банку по особовому рахунку, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних (Т. 1, арк. 41 - 43, 46 - 151).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні - грудні 2010 року, січні - червні 2011 року та відображені у Додатках № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідні місяці.

Разом з тим, суд звертає увагу, що жодних доказів транспортування вказаного товару, довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідного товару, позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося перевезення відповідного товару з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 2, арк. 7 - 8) керівником ТОВ "ТПК "Техномашпостач" є ОСОБА_3, яка є громадянкою Російської Федерації. Так, судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 в період 2009 - 2011 років не перетинала державний кордон України, що ставить під сумнів участь даної громадянки у реєстрації вказаного підприємства, яке згідно відомостей з ЄДРПОУ відбулося 26.11.2009.

Крім цього, суд звертає увагу, що договори купівлі-продажу № 01/05/10 від 01.05.2010 та № 020111 від 02.01.2011 підписані від імені директора та заступника директора ТОВ "ТПК "Техномашпостач" гр. ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, наказу № 3 від 30/04/2010 та статуту. Однак, жодних доказів повноважень гр. ОСОБА_2 та жодних доказів того, що даний громадянин має будь-яке відношення до ТОВ "ТПК "Техномашпостач", позивач суду не надав.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора та заступника директора ТОВ "ТПК "Техномашпостач" гр. ОСОБА_2 в копіях договорів купівлі-продажу № 01/05/10 від 01.05.2010 та № 020111 від 02.01.2011, рахунків-фактур, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних виконані невідомою особою.

Відтак, по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" відсутні належним чином оформлені первинні документи, в т.ч. податкові накладні (не відповідають вимогам ПК України та Закону № 996-XIV).

Крім цього, в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у контрагента позивача автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Суд зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулись, оформлені лише документально.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 у справі № 2а-12992/11/2670 (колегія суддів у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України, за участі прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зі змісту Акту перевірки позивача вбачається, що підприємство ТОВ "ТПК "Техномашпостач" фактично є "транзитним" підприємством, яке надавало послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "Ельза ТМ" з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "Ельза ТМ" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості поставленого товару, оформленого як придбаний у ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично відповідний товар ТОВ "ТПК "Техномашпостач" позивачу не поставлявся і не був використаний у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів поставки відповідного товару та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Судом не отримано належних доказів поставки позивачу відповідного товару ТОВ "ТПК "Техномашпостач" та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності. Також встановлено, що податкові накладні підписані невстановленою особою.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленою особою, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є обґрунтованими, а оскаржувані ППР № 0003172208 та ППР № 0003162208 прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Ельза ТМ" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ельза ТМ" повністю.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова