Ухвала

від 27.05.2014 по справі 826/14247/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14247/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мачура Я.С.

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "09" жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.04.2013 року № 0003172208 та № 0003162208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "09" жовтня 2013 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 09.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "09" жовтня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 02.04.2013року по 08.04.2013 року ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач" за період травень - грудень 2010 року, січень - червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2013 року № 1616/22.8-17/36406418. Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 6, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003172208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 153 068,00 грн. (за основним платежем - 138 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 672,00 грн.). Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003162208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 133 699,00 грн. (за основним платежем - 117 267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 432,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2010 року між позивачем від імені директора Черняк О.В. та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" від імені заступника директора Дмитренка В.П. було укладено договір купівлі-продажу № 01/05/10, 02.01.2011року між позивачем від імені директора Черняк О.В. та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" від імені директора Дмитренка В.П. було укладено договір купівлі-продажу № 020111. Предметом вказаних договорів було зобов'язання ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (Продавець) продати товар, та зобов'язання позивача (Покупець) купити товар та оплатити його на умовах даного договору. Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "ТПК "Техномашпостач" було надано суду копії оборотно-сальдової відомості по рахунку, документу про рух ТМЦ, рахунків-фактур, виписок з банку по особовому рахунку, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних. Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні - грудні 2010 року, січні - червні 2011 року та відображені у Додатках № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідні місяці. Разом з тим, суд звертає увагу, що жодних доказів транспортування вказаного товару, довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідного товару, позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося перевезення відповідного товару з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт. Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ "ТПК "Техномашпостач" є Баранкіна Н.О., яка є громадянкою Російської Федерації. Так, судом встановлено, що гр. Баранкіна Н.О. в період 2009 - 2011 років не перетинала державний кордон України, що ставить під сумнів участь даної громадянки у реєстрації вказаного підприємства, яке згідно відомостей з ЄДРПОУ відбулося 26.11.2009 року.

Крім цього, суд звертає увагу, що договори купівлі-продажу № 01/05/10 від 01.05.2010 та № 020111 від 02.01.2011 підписані від імені директора та заступника директора ТОВ "ТПК "Техномашпостач" гр. Дмитренком В.П., який діяв на підставі довіреності, наказу № 3 від 30/04/2010 та статуту. Однак, жодних доказів повноважень гр. Дмитренка В.П. та жодних доказів того, що даний громадянин має будь-яке відношення до ТОВ "ТПК "Техномашпостач", в матеріалах справи не вбачається. З наведеного виходить, що підписи, виконані від імені директора та заступника директора ТОВ "ТПК "Техномашпостач" гр. Дмитренка В.П. в копіях договорів купівлі-продажу № 01/05/10 від 01.05.2010 та № 020111 від 02.01.2011, рахунків-фактур, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних виконані невідомою особою. Відтак, по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" відсутні належним чином оформлені первинні документи, в т.ч. податкові накладні (не відповідають вимогам ПК України та Закону № 996-XIV). Крім цього, в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у контрагента позивача автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Суд зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулись, оформлені лише документально. Зі змісту Акту перевірки позивача вбачається, що підприємство ТОВ "ТПК "Техномашпостач" фактично є "транзитним" підприємством, яке надавало послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "Ельза ТМ" з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "Ельза ТМ" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості поставленого товару, оформленого як придбаний у ТОВ "ТПК "Техномашпостач". Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено. Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично відповідний товар ТОВ "ТПК "Техномашпостач" позивачу не поставлявся і не був використаний у господарській діяльності позивача. Відсутність доказів поставки відповідного товару та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності. Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" не спростували висновки викладені в постанові від 22.04.2013 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0003172208 та № 0003162208 є обґрунтованими. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "09" жовтня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬЗА ТМ" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "09" жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С