Постанова

від 16.09.2013 по справі 826/12831/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року 13:55 № 826/12831/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Березенко В.В.,

представника відповідача - Жукова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Декорт» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Мале приватне підприємство виробничо-комерційної фірми «Декорт» (далі - позивач, МПП ВКФ «Декорт») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0005802202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Зокрема, позивач зазначив, що реальність правочинів, укладених МПП ВКФ «Декорт» з ТОВ «Ювілайт», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами: договорами про надання послуг, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактур, актами здачі-прийняття робіт (послуг), проте відповідачем проведено перевірку без належного аналізу характеру угод, їх реальності, як наслідок, податковий орган прийшов до неправомірного висновку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

МПП ВКФ «Декорт» зареєстроване 24.04.2000 року Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією, номер запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру 10691200000006401. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30867252.

Згідно довідки форми № 4-ОПП від 04.10.2011 року № 2751/29-106 МПП ВКФ «Декорт» взято на облік в органах державної податкової служби 25.05.2000 року за № 1991 та перебуває на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі м. Києва.

Позивач, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від №200053471, виданого ДПІ в Оболонському районі м. Києва, зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер - 308672526545.

Відповідачем на підставі наказу від 12.06.2013 року №55, направлення на перевірку № 90/22 від 13.06.2013 року, у відповідності до ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства малим приватним підприємством вироничо-комерційна фірма «Декорт» (код ЄДРПОУ 30867252) при взаємовідносинах з ТОВ «Ювілайт» (код ЄДРПОУ 37700606) за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.06.2013 року № 114/22.2-10/30867252, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого МПП ВКФ «Декорт» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 99700,00 грн., в тому числі, за серпень 2012 року на суму ПДВ - 26800,00 грн., за вересень 2012 року на суму ПДВ - 72900,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 21.06.2013 року № 114/22.2-10/30867252, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0005802202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99700,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24925,00грн.

Позивач вважає, що податковим органом безпідставно визначено суму грошового зобов'язання МПП ВКФ «Декорт» за результатами перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки, у перевіряємому періоді взаємовідносини позивача ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах з ТОВ «Ювілайт», зокрема, були укладені договори на надання рекламних послуг № 07/08 від 07.08.2012 року, № 08/01 від 08.08.2012 року, № 08/02 від 08.08.2012 року, № 09/01 від 01.09.2012 року, № 09/02 від 01.09.2012 року, № 09/03 від 01.09.2012 року, № 09/04 від 01.09.2012 року, № 09/05 від 01.09.2012 року, № 09/06 від 01.09.2012 року, № 09/07 від 01.09.2012 року, № 09/08 від 01.09.2012 року та додатки до договорів.

Відповідно до аналогічних один одному за змістом договорів про надання рекламних послуг, укладених між МПП ВКФ «Декорт» (Замовник) та ТОВ «Ювілайт» (Виконавець), Виконавець зобов'язується виготовити та надати Орендатору послуги з рекламування вказаної Замовником інформації, подальшому «Рекламна інформація», а Замовник зобов'язується сплатити орендну плату вчасно та повному обсязі. Виконавець зобов'язується розмістити Рекламну інформацію Замовника на оплачений ним період: на двох або одній стороні рекламного щита (білборда), розміром 3 метри на 6 метрів, розміщеного за адресою вказаною в додатку.

Згідно п. 1.3 договору рекламний щит належить Виконавцю на правах власності чи договору оренди.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість, позивачем надано наступну первинну бухгалтерську документацію:

рахунки-фактури № СФ-0000520 від 07.08.2012 року, № СФ-0000521 від 07.08.2012 року, № СФ-0000530 від 08.08.2012 року, № СФ-0000603 від 03.09.2012 року, № СФ-0000604 від 03.09.2012 року, № СФ-0000604 від 03.09.2012 року, № СФ-0000605 від 03.09.2012 року, № СФ-0000606 від 03.09.2012 року, № СФ-0000607 від 0.3.09.2012 року, № СФ-0000608 від 03.09.2012 року, № СФ-0000609 від 03.09.2012 року, № СФ-0000610 від 0.3.09.2012 року;

акти здачі-прийняття (надання послуг), виписані ТОВ «Ювілайт»: № ОУ-0000426 від 31.08.2012 року на суму 54000,00 грн., №ОУ- 0000427 від 31.08.2012 року на суму 48600,00 грн., №ОУ- 0000428 від 31.08.2012 року на суму 58200,00 грн., №ОУ- 0000452 від 24.09.2012 року на суму 57800,00 грн., №ОУ- 0000453 від 24.09.2012 року на суму 56800,0 грн., №ОУ- 0000454 від 24.09.2012 року суму 59000,00 грн., №ОУ- 0000455 від 24.09.2012 року на суму 58600,00 грн., №ОУ- 0000456 від 24.09.2012 року на суму 57800,00 грн., №ОУ- 0000457 від 24.09.2012 року на суму 57200,00 грн., № ОУ- 0000458 від 24.09.2012 року на суму 46404,00 грн., №ОУ-0000459 від 24.09.2012 року на суму 45 000,00 грн.;

платіжні доручення № 156 від 24.09.2012 року на суму 486 000 грн.; платіжне доручення №157 від 24.09.2012 року на суму 58 200 грн. та платіжне доручення №138 від 13.09.2012 року на суму 54 000 грн.; також було надано банківські виписки по особовому рахунку №26008010191696;

податкові накладні, сформовані позивачем: №216 від 31.08.2012 року, №218 від 24.09.2012 року, №219 від 24.09.2012 року, №220 від 24.09.2012 року, №214 від 24.09.2012 року, №215 від 24.09.2012 року, №216 від 24.09.2012 року, №217 від 24.09.2012 року, № 197 від 31.08.2012 року, № 82 від 31.08.2012 року, №61 від 24.09.2012 року.

Разом з тим, в ході перевірки до відповідача надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.01.2012 року № 5173/22-8/37700606 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювілайт» (код ЄДРПОУ 37700606) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.10.2012 року.

При здійсненні відповідних заходів з метою проведення зустрічної звірки ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що стан платника, ТОВ «Ювілайт», - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, чисельність працюючих на ТОВ «Ювілайт» відповідно до баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва становить 1 особа (І півріччя 2012 року).

Як вбачається з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.01.2012 року № 5173/22-8/37700606 до управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва надано СВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_3 від 26.10.2012 року, проведеного в рамках розслідування кримінальної справи №07-6068.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3, останній пояснив, що у 2011 році ОСОБА_4 запропонував йому зайнятись незаконним переведенням коштів з безготівкової в готівкову форму для замовників послуг за відповідний відсоток, на що він погодився. Як зазначив ОСОБА_3, робота полягала в тому, що він повинен був забирати з банку кошти та документи, складені фіктивними підприємствами для замовників на підтвердження нібито проведених фінансово-господарських операцій (поставка товарів, виконання робіт, надання послуг) і в подальшому передати кошти і документи замовникам. Також, свідок зазначив, що разом з ОСОБА_4 використовували рахунки та реквізити фіктивних підприємств, в тому числі, ТОВ «Ювілайт», на які контрагенти перераховували кошти.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблено висновок, що правочини нібито укладені між ТОВ «Ювілайт» та підприємствами-постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки у ТОВ «Ювілайт» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.138, ст.185 Податкового кодексу України.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, податковим органом встановлено укладання ТОВ «Ювілайт» з контрагентами цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ювілайт» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Ювілайт», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ювілайт» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В ході проведення перевірки позивача не встановлено яка саме інформація замовника розміщувалась на рекламних щитах (підтвердження дизайну), яким чином здійснені витрати пов'язані з господарською діяльністю платника податків, доказів отримання рекламних послуг, звіти про наданні рекламні послуги.

З урахуванням викладеного, відповідач прийшов до висновку, що правочини між МПП ВКФ «Декорт» та ТОВ «Ювілайт» здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а тому МПП ВКФ «Декорт» порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Тому, складені ТОВ «Ювілайт» первинні документи можна вважати такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд вважає, що надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, сама по собі податкова накладна не підтверджує право позивача на його формування.

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Крім того суд зазначає, джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені статтею 72 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що використання податковим органом під час проведення перевірки матеріалів перевірки інших платників податків та інформаційних баз даних податкового орагну є правомірним, оскільки вони підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, щодо якого проведено перевірку та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладений таким контрагентом договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, отже є нікчемним, а видані контрагентом первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі 99700,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24925,00 грн. здійснено ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0005802202 прийнято відповідачем на підстав, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Декорт» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Декорт» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 20.09.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко